Фестивалі "поза політикою". Чи є життя без Борзова і Дельфіна
Atlas Weekend, який збурював і розважав Київ останні п'ять днів, не зміг пройти без сучка і задирки. Звичайно, мова не стільки про недопуск частини гостей з фотоапаратами на концерт Prodigy і відмову румунської групи Transylvania [Damn Fun] вийти на сцену з-за розбіжностей з часу виступу. Очевидно, питання в політиці - на фестиваль повинно було приїхати деякий кількість російських музикантів, що ще до початку викликало напругу, так і цікавість серед музичних фанатів і просто любителів фейсбук-баталій. Цікаво, що за місяць до фестивалю організаторів попередили, що соліст "Дельфіна" Андрій Лисіков, музикант Найк Борзов, група "Анакондас" та музиканти гурту "Крематорій" бували з концертами в окупованому Криму. На рішення запрошувати артистів це ніяк не вплинуло, бо спробу в'їхати вони все ж зробили. Мабуть, всі сподівалися на російське "авось".
Результат цього експерименту - 3:1. На фест потрапила тільки група Anacondaz. І то після цього фанати намагалися виправдати їх, що, мовляв, вони в Криму так і не виступали, хоча назву на афішах знайти можна. Втім, у Держприкордонслужбі схаменулися вже після фестивалю, визнали, що "втратили" групу з виду і тепер їм не можна в Київ. Ні Борзова, ні "Крематорій", ні Лысикова не пустили з самого початку.
Афіші та реєстр організаторів
Російські ЗМІ очікувано заистерили - мовляв, вже й Дельфіна не пускають, так як самі музиканти відреагували по-різному. Якщо Борзов вважає, що музика повинна бути поза політикою і втручатися в музичне життя громадян не можна, то Лисіков дав можливість своїй групі виступити без нього. Сам він написав у себе в Facebook: "Я був у Криму, і мене не пустили в Київ. Є такий закон, і він виконаний. Це все".
Звичайно, історія не могла не породити спорів і на просторах Facebook. "Атлас сам створив політичну ситуацію", - вважають багато користувачів, не розуміючи, навіщо було запрошувати артистів, які в країну потрапити не зможуть. Окремі фанати Дельфіна гадають, хто ж здав його СБУ". Складність зі "здав" у світі інтернетів в тому, що половина афіш (якщо не більшість) про концерти в Криму вільно гуляють по Мережі. А афіші на Atlas з іменами Дельфіна, Віри Полозкової, Борзова і так далі висіли в столичному метро вже півроку. Так що спроба знайти крайнього тут зовсім безнадійна.
Відреагував на ситуацію і віце-прем'єр В'ячеслав Кириленко: він пропонує створити реєстр організаторів фестивалів, які кличуть до себе російських артистів, які порушили наш закон. При цьому Кириленко не пропонує якоїсь конкретної санкції, а лише хоче за такими організаторами "стежити особливо". Тут очевидно відсутність певної правової логіки: організатори фестивалю, які будуть змушені моніторити пересування артистів з Росії в Крим замість СБУ, отримають дивні функції як цивільні особи. Той факт, що за ними будуть "ретельно стежити", навряд чи допоможе їм створювати якісні фестивалі. Все ж є підозра, що кожен повинен займатися своєю роботою.
Що стосується артистів, давно пора визнати, що закон про окупованому Криму досить дыряв. На тлі заборони на в'їзд окремим і в основному відомим російським артистам деякі наші артисти роблять турне по Росії і повертаються назад без особливих проблем. А крім артистів, між Кримом, Україною і Росією "курсують" натовпу людей: це і бізнес, і заробітки, і навчання, і хобі кшталт походів, фестивалів (як музичних, так і історичної реконструкції) та рольових ігор. Заборонити ці пересування зовсім досить складно. Багато росіян скаржаться, що з введенням більш жорстких правил перебування в Україні - наприклад, того ж закордонного паспорта та більш чіткого відстеження термінів перебування (90 днів протягом 180 днів) - вони більше не можуть їздити до нас як до себе додому. Дивно, правда? Раніше на ці правила закривали очі. Тепер же "строго стежать", "вид на проживання отримати складно", "а можуть і зовсім не пустити, якщо чоловік призовного віку", "добре ж все було". Ну, ще з аргументів можна дізнатися, що потрапити в Крим через територію України - справа складна, що сам по собі Крим - місце привабливе і що "про політику можна не говорити, і все буде в порядку".
Ракушка "поза політикою"
І ось тут - "спіть спокійно, дорогі росіяни", не вам дзвонять куранти і у нас для вас погані новини. "В порядку" вже нічого не буде. Бо не можна просто так окупувати чужу територію, а потім дивуватися, що закони якісь у сусідньої країни "не братні". Звичайно, скажете ви, не Дельфін окупував Крим, так і не Найк Борзов, вони класні хлопці, а музика - взагалі "вогонь". Хлопці класні, і музика "вогонь", ось тільки на ситуацію в Україні їм плювати. Це, загалом-то, їх право - вважати, що їх держава чинить правильно. Чи не вважати, але мовчати заради збереження власного комфорту і заробітку. Але інша держава може мати дещо іншу позицію та погляд на ось ці всі "дрібниці" на кшталт силою відібраного півострова і тисяч загиблих на сході.
Можливо, список людей, що виступали в Криму, і не повинен давати чогось більшого, ніж розуміння, що ці люди просто "поза політикою", їх не хвилює законодавство іншої країни, хвилюють тільки музика, пляжі Чорного моря і пісок. Може чуже байдужість поранити? Може, якщо його везти в чужий будинок і щиро дивуватися, що ж змінилося.
Але ситуації за кордоном розкривають багато цікавого і всередині самої України. Від озлоблених коментарів під фактом допуску в країну Лоліти Мілявської до досить м'яких реакцій на заяву Дельфіна - "закон виконаний". Стає очевидно, що організатори фестивалю не зобов'язані стежити за чиїмись пересуваннями, але свідомо уникнути провокативних ситуацій вони могли. Також очевидно, що, потрап Дельфін на Atlas, натовпи народу, які зараз похіхіківают, - мовляв, так і треба, - прийшли б його послухати.
Але дуже яскраво, лакмусовим папірцем - спливають заклики примиритися і обійнятися під час війни. Ще більш зрозуміло тепер, що всередині воюючої країни аполітичність може дозволити собі далеко не кожен, але є окремі особистості "у білому плащі", що закликають до примирення. Це як у ситуації з "Євробаченням", де в наступному році Росії та Україні пропонують вийти "рука об руку". Тут це бажання примирення викликає любов до певного виконавця чи групи. І з одного боку - це можна пояснити. З іншого - перечитайте зведення і згадайте, як давно ви не були в Криму. Може бути, все ж варто визнати, що війна - не свято. Це не означає, що треба скасувати всі концерти, марші заборонити і сидіти шити прапори. Це означає, що під час будь-якого фестивалю, концерти, походи і так далі вона залишається страшним фоном. Який зовсім ігнорувати не вийде, бо неприємні інциденти на кордоні або заходах (згадайте плакат про громадянську війну на Марші рівності) неминучі, ображені, ні в чому не винні люди, дивляться навколо очима кота з Шрека, - теж.
Поза політикою - позиція цікава, нагадує прятание у мушлю. Правда, з неї погано видно, і коли життя навколо успішно мимикрировавших зміниться без їх участі, вони ж перші напишуть про "зраді" і "нас не запитали". І це вже не тільки і не стільки про росіян.
