Два українські фільми здобули нагороди на Берлінале
Українські фільми "Це побачення" та "Прокидаючись у тиші" здобули нагороди на Берлінському міжнародному кінофестивалі ("Берлінале")
Українсько-німецький документальний фільм "Прокидаючись у тиші" режисерів Міли Жлуктенко й Даніеля Асаді Фаезі отримав спеціальну нагороду за найкращий короткометражний фільм у програмі Generation Kplus. Також фільму виділили 2,5 тисячі євро від німецької благодійної організації для дітей Deutsches Kinderhilfswerk.
У стрічці розповідають про те, як одного літнього дня діти-біженці з України в колишній німецькій казармі знайшли військові символи часів Другої світової війни. Атрибути минулого в іграх маленьких героїв переплітаються з геть недитячим реальним досвідом. На тротуарі вони пишуть: "путін, перестань убивати людей".
Журі "Берлінале" пояснили своє рішення тим, що хотіли присудити приз фільму, який "пропонує ніжний погляд на щоденні ритми зламаного дитинства".
"Легка інтимність цього фільму є свідком тривалої радості, сили та невинності на тлі глибокої втрати. Ми були зворушені впевненим підходом фільму. Він потужно пробуджує відчуття місця та історії, оскільки пропонує важливий знімок актуального сьогодення", — йдеться у заяві журі.
А ось короткометражний фільм "Це побачення" режисерки Надії Парфан отримав спеціальну відзнаку міжнародного журі. Це нарис воєнного Києва, у якому, попри драматичні події, триває життя. 5-хвилинну короткометражку знято одним кадром.
Члени журі кінофестивалю порівняли цю стрічку з однойменним короткометражним фільмом Клода Лелуша. Однак вони зазначають, що режисерці вдалося перетворити французьку історію "на щось складніше, де нагальність має причини".
"Замість паризьких парків ми бачимо імпровізовані металеві гаражі. Армійські блокпости займають місце Тріумфальної арки. Французькі готелі замінені покинутими будівлями, а церква, оточена гарматами, замінила Базиліку Сакре-Кер", — йдеться у заяві журі.