Один Вітренко, захисник Маркова: Ким був "бойовий путінець", застрелений в Одесі
Все сталося близько 15:00 на вул. Новосельського, 48. Як йшлося у перших сухих поліцейських повідомленнях, туди прийшли дільничний і два оперативника Приморського відділу поліції, тому що, за попередніми даними, там ховалася "особа, яка разыскивалась за правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 296 КК України (хуліганські дії із застосуванням вогнепальної зброї)". Втім, просто так даватися в руки правоохоронців "особа" не збиралося: зловмисник почав чинити опір і відкрив вогонь по поліцейським з автоматичної вогнепальної зброї - у ЗМІ повідомляється про саморобний пристрій, схожий на пістолет-кулемет УЗД.
Поранивши поліцейських (дільничного - в груди, одного з оперативників - в ногу), він спробував втекти, але тут на місце прибула машина патрульних. Останні спробували з злочинцем поговорити, але вогонь був відкритий і по ним. Після був відкритий вогонь у відповідь, злочинця ліквідували на місці.
За попередніми даними, в результаті стрілянини поранення отримали п'ять осіб. З них троє правоохоронців (один - "важкий"), випадковий очевидець події, а також чоловік, який знаходився в одному приміщенні зі стріляючим. Згодом з'явилася інформація, що загинули в перестрілці двоє.
У приміщенні, з якого велася стрілянина, поліцейські виявили вхід в катакомби, де був знайдений цілий арсенал зброї. Застреленим ж злочинцем виявився Валентин Дорошенко, палкий проросійський активіст з багатою і яскравою біографією, екс-кандидат у мери Одеси, добре відомий в місті і "засвічений" в загальнонаціональних ЗМІ завдяки своїй наполегливій антиукраїнської діяльності. Також повідомлялося про штурм приміщення вже після ліквідації Дорошенко.
Дорошенко народився 17 жовтня 1960. У 1982-му закінчив Одеський інженерно-будівельний інститут за спеціальністю "Водопровід і каналізація". Його сумнівна слава розгоралася з кінця 2000-х: він був відомий як затятий українофоб і підтримував будь-які акції і сили антиукраїнського спрямування. Так, він часто світився в проросійських акціях, організованих мерією Костусєва, представлявся як "член партії Сталіна", "Єврейської повстанської армії", організації "Євреї проти Гурвіца", один з лідерів так званого "Зубр", засновницею є інша одіозна особа - Наталія Вітренко.
У 2009-му він голосно "викликав на дуель" тодішнього мера Едуарда Гурвіца. Причина - образу останнім керівниці місцевого Контрольно-ревізійного управління Лілія Томашевська, яку Він порівняв з повією, мовляв, веде себе так, немов її "на стометрівці підібрали" - це сталося після того, як на світ з'явилися фото, на яких вона стягує штани зі стриптизера , святкуючи в барі призначення на посаду. Дорошенко прискакав до "ворожої" мерії на коні з нібито власноруч викованої шпагою і передав через "секунданта" лист, в якому викликав глави міста на бій, а також рукавичку, куплену на Привозі за 30 грн. Його група підтримки з півсотні людей кричала "Гурвіц, вихиды!", Їм протистояли промерські активісти у білих халатах, з носилками і шприцами з зеленкою, що кричали "Дорошенко - в психушку!". Гурвіц не вийшов, групи підтримки побили, дуелянта забрала міліція, доля коня невідома. Словом, яскравий і "свіжий" в ті часи цирк.
У 2010-му Дорошенко вирішив йти в мери Одеси. Ті вибори взагалі були епічні у своїй строкатості: Партію регіонів в Одеську облраду, наприклад, вів митрополит-українофоб Агафангел, у міськрада другим номером "регіоналів" рвалася матушка Серафима, настоятелька Свято-Михайлівського монастиря, наступної за нею була донька Сергія Ківалова Тетяна. Захотів отримати крісло і "зубривець" Дорошенко, причому відразу мерське. Правда, був відсіяний ще на етапі реєстрації, так як адресу його "партії" не співпало з місцем її реєстрації, посада, на яку претендує, вказана неправильно, ще й документи "вірний сталінець" подав з фотографією себе на коні і заявив, що "без киня" не піде ". Мужик сказав - мужик не пішов. Словом, мінімум справи - максимум розголосу.
На початку травня 2012 Дорошенко, якого вже тоді називали "чорносотенцем Маркова", прийшов з соратниками на меморіал "411 батарея" на "фронтовий привал", притягнувши прапори зі Сталіним. Судячи з усього, метою акції було покрасуватися з цими "знаменами", не більше. За день до цього в Одесі відірвали голову "пам'ятнику писав Сталіну" - скульптура не простояла і години. Виконавицею "диверсії" називали якусь Троянду Центер, активістку дорошенкиських "Євреїв проти Гурвіца". Сам Дорошенко базікав, що його люди нічого не ламали, а просто прийшли "сфотографуватися з Костусєвим".
Трохи пізніше цей любитель Костусєва разом з натовпом фанатиків від Агафангела прийшов в павільйон, де виставлялася робота Оксани Мась "Вівтар націй". Тоді екс-кандидат на коні намагався спалити портрет автора "богомерзкой інсталяції", але його затримала міліція. Між тим "обурені віруючі" ходили навколо павільйону хресним ходом, керовані "батюшкою з величезним хрестом".
В жовтні 2013 року, на Покрову, Дорошенко з десятком "антифашистів" прийшли зривати акцію місцевих "свободівців" - їх теж зібралося з десяток. "Чорносотенець Маркова" перед початком акції встиг попозувати на камери з плакатом "Не мычи на мові - мутантом станеш". Правда, його твір мистецтва не сподобалося навіть соратникам, тому транспарант довелося згорнути.
Тоді ж, восени 2013-го, "дуелянт" активно проявив себе під час зіткнень під обласним УВС, намагаючись відбити затриманого лідера проросійської партії "Родіна" Ігоря Маркова. Його разом з ще трьома учасниками затримали, а потім відпустили. Згодом був оголошений в розшук і начебто тікав.
Про події весни 2014-го дані різні: одні джерела називають його "куликовцем", інші кажуть, що активної ролі він в одеському Майдані не грав. Зате в 2014-му він встиг побувати в "ДНР", однак і там нічим не відзначилася гучним, а тихо повернувся додому, де, не привертаючи до себе зайвої уваги, жив і спивався в тому будинку, біля якого його сьогодні і застрелили.
