Давньоруське Трипілля. Де шукати сліди Аратти
"ДС" продовжує проект "Історичний фронт з Кирилом Галушко"
Привіт, читачу, боєць інформаційного фронту! Не зупиняєшся ти в суперечках і пошуку нових вбивчих аргументів для перемоги в історичних битвах.
Тему "древніх укрів" ми вже викинули з нашої обойми. Не без смутку в серці, але невідповідний цей патрон виявився бракований. Зате ми з'ясували один з підступних методів путінського агітпропу: вішати на українських істориків виробництво всякої ахінеї, щоб звернути знову все в сарказм і поблажливу іронію про одвічну тупість хохлов. А методи супротивника знати завжди корисно. І не щоб його переконати, - там не за то гроші платять, щоб зубри пропаганди до нас прислухалися. Але важливо самому користуватися тільки перевіреними даними. Свою "дулю в кишені" треба все ж таки вміти правильно з пальців збирати. Щоб потім викинути її з кишені так, як свій револьвер з кобури шериф в Ларедо (штат Техас.
Але в дечому агітпроп не бреше. Створюють ахінею часто в Україні (як про "древніх украх"), так що апелюють ці нові міфи і казки саме до українських комплексів. Інша справа, що створюють їх "історики", а не історики, і наїжджають часто ці "історики" в стольний град Москву, - то за зарплатою та інструкціями, чи на Червону площу подивитися, селфи зробити на тлі Василя Блаженного. Культурні люди. Потім вони повертаються і пишуть щось новеньке, "патріотичне", яке грає саме на наших хворих місцях.
А які місця хворі? Комплекс неповноцінності від свіжості і молодості держави. Що таке 25 років? Хочеться давнину, а особливо стародавнього величі. Щоб опинитися в чомусь першими, великими і жахливими. І винайти якщо не колесо, так хоча б писемність.
Хоча до чого нам такі комплекси, а точніше, чого вони все ж таки виникають, не зовсім ясно. Скоріше вже від невігластва: навіщо вигадувати, якщо фактів правильних вистачає? Адже Свята Софія в Києві не 20 років тому побудована, а майже тисячу. І саме Київ залишається "матір'ю міст руських", а "батька" досі не знайшли. Залишається тому Київ матір'ю-одиначкою і в цьому плані безальтернативний. Чого б там собі в Москві не фантазували, "матір" все одно в Україні. Але це - окрема історія. А поки повернемося в сиву давнину.
Любов відома "древнеукраинолюбов" - рідна Трипільська культура, виголошена на фундамент величі ще президентом Віктором Ющенком. Що, втім, не пішло їй на користь, зробивши чи не ім'ям прозивним для цілого явища закомплексованого історичного гиперпатриотизма. Існувала вона, ця культура, в епоху мідно-кам'яного століття, ще 5 тисяч років тому. Всіяна найдавнішими трипільськими поселеннями наша Україна так само щільно, як придорожніми наливайками. Культура була прекрасна у всіх сенсах, і ніхто з учених не заперечує ні про факт її існування, ні про цілком пристойних досягнення. Зате не згодні з тим, що її носії вже були "українцями" (тоді вони повинні були б бути одночасно українцями і румунами, причому спочатку саме румунами), і що це - чи не найбільш перша світова цивілізація. Або ж велична держава - сучасник і грізний противник стародавніх шумерів.
Приїхавши з чергового походу за селфи з Москви, наші "історики" придумують навіть назву для цієї держави: Аратта. Що нагадує українське слово "орати" (тобто наш споконвічний хліборобський дух). Але головне: її згадують таки стародавні шумерські джерела! Ось він - величний цивілізаційний старт України, який потім (вже тоді) породить геній стародавніх укрів!
Приємно відзначити, що давні трипільці не дають спокою не тільки українським патріотам. Росіяни теж не дрімають, оскільки не можуть добровільно віддати нікчемним хохлам на дитячому історичної майданчику такий розкішний історичний чупа-чупс. Виникають версії, що трипільці були росіянами. Якщо випити пляшку горілки і довго дивитися на орнамент трипільського горщика, то можна побачити образ Путіна.
Хохлам, ясна річ, важко сперечатися з такою переконливою аргументацією. Але є і більш вражаючі наукові відкриття. Наприклад, ще тисяч за п'ять років до Трипілля існувала на півночі Росії велична арійська цивілізація Гіперборея. Тут вже, визнаємо, нещасне відстале Трипілля можна і не забирати у Росію. Те, що в зазначений період на півночі Росії товщина льодовика була десь з кілометр, особливо нікого не турбує. Можливо, в ньому існувала велична ополонка, в якій і шукали собі порт приписки стародавні російські арійці.
Даємо довідку. Трипілля-Аратта.
У сучасній науці стародавня держава Аратта (воно згадано в шумерських поемах, записаних в XXIV-XXII ст. до н. е..) жодним дослідником не належить до території України. Різні версії мають Аратту від території Вірменії до південно-східного Ірану.
Гіпотези про місцезнаходження Аратти на території України чи якоїсь етнічної зв'язку її жителів зі слов'янами / українцями / росіянами є продуктами абсолютно безпідставних фантазій. "Трипільська Аратта" - це псевдонаукове, по суті окультне вчення, найближчим аналогом якого є сучасні російські теорії про "давньої Росії - полярної Гіпербореї" або теорії походження арійців одного з ідеологів нацизму Альфреда Розенберга.
Інформація про місто-державу Аратта виходить з шумерських поем, записаних в XXIV-XXII ст. до н. е.., і які описують події, що відбувалися за 500-1000 років до того. Шумери намагалися отримати з гірської країни Аратти золото, срібло і лазурит (останній в ті часи добували в Афганістані).
Розкопки в Уруку
У поемах Аратта - гірське місто з білими стінами, який знаходиться за сімома гірськими хребтами від шумерського міста Урук. Гонець, відправлений правителем Урука Энмеркаром, рухався помаршруту Урук-Сузи-Аншан, тобто в напрямку південного Ірану. Згодом шумери почали проти Аратти війну, результат якої невідомий, - але оскільки Урук і далі існував, а Аратта з джерел зникає, то, напевно, шумерське військо перемогло. Епічна історія оГильгамеше, п'ятому царі першої династії Урука, вже нічого не говорить про Аратті.
Потім Аратта спливає в оповідях-брахманах стародавньої Індії як країна, розташована неподалік - на захід від Індостану. Її вірування і звичаї не збігалися з ведичною культурою аріїв. Найпізніше згадка про "араттах" - в грецькому навігаційному описі (перипле) передодня походів Олександра Македонського, де ті описуються як жителі узбереж Персії. Версії вчених про можливе місцезнаходження Аратти ми показуємо на прикладеній карті.
Карта локалізації Аратти по різним версіям
Чи варто запитувати, - де в Україні знаходиться "гірська країна" з покладами золота, срібла і афганським лазуритом, і де величне місто з білими кам'яними стінами ?
За матеріалами публікації Михайла Відейко на сайті "LIKБЕЗ. Історичний фронт"
