Геть мову. Як на Львівщині вирішили заборонити Гоголя і Куркова

На території Львівської області встановили заборону на публічне використання російськомовного культурного продукту. Таке рішення прийняли депутати облради - за рішення проголосували 57 осіб при необхідному мінімумі у 43. Як зазначено у проекті рішення, обмеження на заборону використання російськомовних пісень, фільмів та іншого російськомовного продукту буде діяти на Львівщині до закінчення окупації українських територій. Причому львівські депутати мають намір звернутися до інших органів місцевого самоврядування з пропозицією прийняти таке ж рішення, а також збираються прийняти звернення до Верховної Ради з метою законодавчого заборони на російськомовний продукт в Україні. На сайті облради, щоправда, рішення досі немає.

Логіка депутатів Львівської облради надзвичайно проста: раз Росія є агресором і продовжує контролювати ряд українських територій, то слід воювати з нею на всіх фронтах, включаючи культурний. Правда, за давньою українською традицією рішення у нас приймають злегка не вчасно - з моменту початку війни вже п'ятий рік йде. Втім, краще пізно, ніж ніколи - російський культурний продукт дійсно може бути зброєю не гірше "Граду". Тільки от між росіянами і російськомовними в українських реаліях є велика різниця. Адже нерозумно сперечатися з тим, що значна частина українців розмовляє російською, не будучи при цьому прихильником російського світу.

Один з найбільш показових останніх прикладів - історія з фільмом "Донбас" Сергія Лозниці. У програмі "Особливий погляд" Каннського кінофестивалю Лозниця отримав за цю картину приз як кращий режисер - за "пронизливий погляд на війну на його батьківщині, в Україні". Стрічку "Донбас" про події на Сході країни після початку російської агресії і сили російських фейків, український оскарівський комітет висунув на здобуття премії Американської академії в категорії "Кращий фільм іноземною мовою". Картина знята російською, але в українському прокаті стрічка буде йти з українським дубляжем. Сам Лозниця розкритикував це рішення - "фільм повинен бути представлений глядачеві в тому вигляді, в якому він був створений. Режисер каже, що мова - важлива частина звукового рішення картини. Тому він проти того, щоб картину дублювали на будь-якому іншому мовою - Лозниця зазначає, що навіть у Німеччині "Донбас" йде з субтитрами, хоча німецькі кінотеатри до останнього відстоювали ідею дублювання. До того ж, за словами режисера, в Україні поки немає ні досвіду, ні серйозної бази, на підставі яких можна було б зробити якісний дубляж, не зіпсувавши сприйняття фільму.

У сухому залишку ми маємо російськомовний продукт антиросійського змісту. Доцільно забороняти його показ на Львівщині або де б то не було ще? Навряд чи людина, що подивилася кіно російською, моментально побіжить за георгіївською стрічкою і портретом Путіна - не біжать ж слухачі англомовних пісень набивати собі на спинах Біг-Бен або портрет королеви Єлизавети Другої.

Втім, Лозниця відзначає, що в питанні дублювання його фільму на українську є ще один аспект - "війна з російською мовою, яку в тій чи іншій формі намагаються вести різні політики". Режисер впевнений, що "в країні, де половина населення (статистики можуть мене поправити) говорить російською мовою, робити вигляд, що такої мови не існує - форма ідіотизму, коріння якого можна пошукати в радянських традиціях брехні".

Головна проблема борців з російською мовою - це ототожнення російського і російськомовного. Можна бути і російськомовним патріотом, і україномовним "ватником". Так важливий у цьому питанні мова?

В інтерв'ю журналу "Фокус" професор Києво-Могилянської академії Василь Лучик сказав: "Важливо розуміти, що мови - це не люди. Борючись з ким-то, ми не повинні виступати проти мови. Він ні в чому не винен". В якості прикладу Промінчик призводить вивчення німецької в радянських школах. "Здавалося б, мова фашистів, які напали на їх країну. Але ж напав не мова. Та його знання може бути корисним", - зазначив професор. Тим більше, що багато мовознавці кажуть: російський російська та українська російська - дві великі різниці. Так, наприклад, один з найвідоміших українських письменників Андрій Курков якось розповів "ДС", що російську мову треба визнати української культурної власністю і слід працювати над створенням російськомовної України як власного явища", а не частини спільного "російського світу".

Можна довго сперечатися про те, чи доцільні такі проекти, але відмахнутися від того, що в Україні частина громадян дійсно говорить російською, не можна. Що не заважає їм при цьому називати себе українцями. Врешті-решт, канадці, які розмовляють французькою, не вважають себе французами. Само собою, що визнання "української російської" не повинно скасовувати популяризації українського - благо, говорити українською останнім часом стає модно і престижно. Досить подивитися на успіх україномовних естрадних виконавців, вітчизняних фільмів або ажіотаж на книжкових ярмарках, де левова частка книг представлена саме українською мовою.

Що ж стосується впливу "російського імперського" на поширення в Україні ідей "русского мира", то мова не в формі (мовою), а в суті (меседжах). Приміром, не так давно на Рівненщині провели Фестиваль недільних шкіл, участь в якому взяли понад 600 дітей. В рамках свята діти чистою українською мовою, співали пісні, в яких сумували про розстріл російської імператорської сім'ї. А в цей час на Сході країни в окопах сидять військові, які готові віддати життя за Україну, кажучи при цьому російською.

Ініціатива Львівської облради у цих умовах схожа на історію з "територіями, вільними від НАТО" - при Вікторі Федоровичі частина регіонів країни показово проголосила себе такими. Толку від цих рішень, правда, не було, зате звучало грізно. У випадку із забороною російської мови все теж може обмежитися піаром - юристи скептично оцінюють перспективи впровадження мораторію, відзначаючи, що таке рішення як мінімум порушує права людини. Та й навряд чи в епоху тотальної інтернет-залежності є сенс щось забороняти - той же заборонений в Україні "Вконтакте" до цих пір входить в п'ятірку найвідвідуваніших українцями інтернет-ресурсів. Так, в Україні до цих пір охоче дивляться російські серіали і слухають пісні російською. І виправити ситуацію може тільки якість - зміг же трек проекту Kazka набрати понад 44 млн переглядів на YouTube, адже там навіть кліпу немає? І навряд чи варто забороняти російську тільки тому, що це офіційна мова країни-агресора. Може, тоді і від Булгакова з Гоголем відмовитися?