Доктор по Skype. Чого не помітили критики закону про сільську медицину
У вівторок, 14 листопада, Верховна Рада в другому читанні і в цілому ухвалила законопроект про підвищення доступності та якості медичного обслуговування у сільській місцевості, ініціатором якого виступив президент Петро Порошенко. За документ проголосували 280 народних депутатів.
Про те, що медицина в селі навіть на загальному тлі занепаду системи охорони здоров'я фінансується за залишковим принципом, і медики, і чиновники говорять не перший рік.
В селах сьогодні живе понад 13 млн українців — майже третина населення країни, проте отримати кваліфіковану медичну допомогу, не виїжджаючи далеко від свого населеного пункту, вони фактично не можуть. Незважаючи на те що в 23 тис. сіл функціонують 4 тис. лабораторій та майже 13 тис. ФАП, пацієнтів, як правило, відправляють в районні або обласні медзаклади — там і обладнання є, і умови більш-менш людські. Суха статистика: сьогодні в 71% фельдшерсько-акушерських пунктів немає води, а у 82% — санвузлів. Так що багато фельдшери перетворюють в медпункти власні будинки. Втім, до амбулаторій деякі пацієнти дістатися просто не можуть: рейсові автобуси на багатьох маршрутах скасували, а особистого транспорту, ні хворих, ні у медиків часто немає. Фельдшери згадують, що колись їм видавали велосипеди. Сьогодні вони і раді б приїхати на допомогу хворому, але звідки у них гроші на машину або бензин? Так що напис "Самолікування шкодить вашому здоров'ю", пестреющее на упаковках лікарських засобів, в селі скоріше сприймається як знущання, а не застереження.
Не дивно, що молодь в таких умовах працювати не хоче — левова частка фельдшерів передпенсійного або пенсійного віку. Між тим саме на первинній ланці надання медичної допомоги в амбулаторіях та ФАП — можна обслужити до 80% проблем. Так що їхати до лікаря в місто не знадобиться.
Законопроекти, що передбачають кардинальне оновлення системи охорони здоров'я в країні, парламент прийняв у минулому місяці. Тепер же принцип "гроші йдуть за пацієнтом" буде впроваджено і на селі. "Наша мета: щоб доктор в селі надавав медичну допомогу на тому ж рівні, що і в місті", — кажуть у Моз.
Читайте також: Гроші за пацієнтом. Головні пункти медреформи
Однак критики реформи моментально охрестили її нежиттєздатною і почали в пух і прах розносити пункт законопроекту, який стосується телемедицини. Мовляв, про які консультації по скайпу можна говорити, якщо у доктора і комп'ютера-то немає. Але телемедицина — лише один з пунктів, реалізація яких передбачена новим законом. І буде у доктора комп'ютер з інтернетом, а у фельдшера — ФАП з туалетом, тепер залежить не тільки від центральної влади, але і від самого пацієнта.
Чого чекати мешканцям сіл
В. о. міністра охорони здоров'я Уляна Супрун зазначає: за кожного пацієнта держава буде платити однаково, незалежно від його місця проживання. У 2018-му це буде в середньому 370 грн на людину в рік, в 2019-му — 450. Навантаження і в міських, і в сільських медиків теж повинна бути однаковою: 2 тис. пацієнтів на одного лікаря з медсестрою. Але якщо в місті ці 2 тис. можуть жити в кількох будинках по сусідству, то в селі ситуація інша — в деяких селах сьогодні і сотні жителів не набереться.
Законопроект передбачає, що медпрактіка в селі має стати автономною — закон про автономізацію був прийнятий нардепами в рамках реформи системи охорони здоров'я. На практиці це означає наступне. Приміром, є громада, в яку входять кілька сіл, загальна кількість жителів — близько 12 тис. осіб. На таку кількість пацієнтів необхідно шість лікарів. Значить, в селі Калинівка (найбільшому) будують медцентр, в якому беруть троє лікарів. Ще трьох закріплюють за сусідніми селами, які входять в об'єднану територіальну громаду, — вони будуть приймати в амбулаторіях. Фельдшери продовжують працювати в ФАП, однак останні ремонтують і забезпечують необхідним обладнанням. Медиків також забезпечують комп'ютерами і засобами зв'язку — він зможе проконсультуватися з колегами з району та області, не відправляючи до них пацієнта. Щоб лікар мав можливість приїхати до пацієнта, йому купують машину. Між селами ремонтують дороги. Крім того, передбачається можливість використання водного та авіаційного транспорту. Самим медикам нададуть службове житло або іпотечні кредити.
Звучить, звичайно, красиво. Але звідки це усе взяти гроші? В законі зазначено, що фінансуватиметься медицина на селі буде за рахунок держбюджету, коштів місцевих бюджетів, грантів, благодійності, коштів міжнародних організацій та інших джерел, не заборонених законодавчо. Ще після прийняття законопроекту в першому читанні, в жовтні, президент Петро Порошенко заявив: "Держбюджет України на 2017-й вже передбачає виділення 4 млрд грн на оновлення сільської медицини". У Моз кажуть, що за наступні два роки на реформу медицини на селі мають намір використовувати не менше 5 млрд грн. Крім того, держава буде виділяти гроші за кожного пацієнта, з яким лікар підпише договір про обслуговування, а також оплачувати необхідні аналізи, дослідження та інші маніпуляції. Сам же доктор повинен буде оформитися як фізична особа-підприємець і, зокрема, укласти договори з місцевою владою.
Децентралізація передбачає, що значну частину коштів для функціонування системи охорони здоров'я на селі буде виділяти саме місцева влада. І ось тут починається найцікавіше. Адже насправді успіх реформи буде в першу чергу залежати від самих жителів громад: чи зможуть вони вибрати людей, які поставлять пріоритетом розвиток амбулаторій та ФАП, і чи зможуть домогтися виділення коштів, якщо керівництво громади раптом "забуде" купити докторові машину. Нарікати на Кабмін/президента/недбайливих депутатів більше не вийде: доведеться брати відповідальність на себе.
У Моз запевняють, що на місцях працювати за такою системою готові: "Багато громади вже кажуть, що готові надати свої будівлі лікарям за 1 грн, тобто лікар не буде витрачатися на оренду і його зарплата буде ще вище, ніж у місті". Живі приклади вже є: так, наприклад, завдяки активності Новоайдарської територіальної громади (Луганська обл.) вдалося відремонтувати амбулаторію в селі Олексіївка. Тут тепер є і денний стаціонар, і кабінети сімейного лікаря. І це все в регіоні, розташованому практично на лінії фронту.
У відомстві сподіваються, що в результаті реформи в село поїде молодь (закон передбачає і виділення коштів на підвищення кваліфікації, введення доплат лікарям), а сільські жителі нарешті отримають доступ до якісних медпослуг в нормальних умовах.
Звичайно, реалізація всіх цих починань незмінно зіткнеться з труднощами. Хтось буде намагатися наварити грошей на реформу, хтось буде ставити палки в колеса, хтось буде нарікати на те, що дороги в село Зозулине зроду не було і ніякої Кабмін її не побудує.
Проте ніхто і не каже, що сільська медицина відразу перетвориться з замухришки в казкову принцесу. Процес цей тривалий і трудомісткий. І вже куди більше користі сільській медицині принесе громадський контроль за витрачанням коштів громад, ніж обурені вигуки з приводу телемедицини. Зрештою, смартфони сьогодні в селах не така вже й рідкість, як і туалет в будинку.
