Незаймана з маленькою зарплатою. Страждають українці від кризи маскулінності

Другий день у соцмережах і ЗМІ не вщухає обурення з приводу результатів "опитування Мінсоцполітики про хороших і правильних дружин".

Користувачі обурюються печерними уявленнями українців про сім'ю, використовують цю картинку для того, щоб заявити "ось чому я ніколи не вийду заміж" і всіляко підкреслюють, що нічого хорошого в цій країні з такими настроями не буде.

Втім, на ділі все виявляється не так однозначно. Ніякого опитування про хороших дружин Мінсоцполітики не проводило. Картинку, яку постять в соцмережах, створив один з користувачів, використавши

"Сучасне розуміння маскулінності: ставлення чоловіків до гендерних стереотипів і насильства по відношенню до жінок". Опитування було проведено за кошти Фонду ООН з народонаселення (UNFPA) і уряду Велибритании у співпраці з Мінсоцполітики. Проводили його фахівці громадської організації "Український центр соціальних реформ". Опитали 1 520 чоловіків у віці 18-59 років у всіх регіонах країни, крім Криму.

Однією з головних цілей дослідження було зовсім не вивчення "хотілок" мужиків і акцентування на гендерну нерівність, процвітаючому в Україні. Як відзначають автори дослідження, в сучасному світі суспільство висуває до чоловіків цілий ряд норм і стандартів поведінки. Невідповідність між очікуваннями і реальністю може призводити до наслідків, які іменують "кризу маскулінності", пов'язаним з необхідність пошуку нових гендерних форм. Простіше кажучи, не зумівши реалізувати себе чоловіки починають підтверджувати маскулінність іншими шляхами - наприклад, випиваючи або розпускаючи руки. Так що суть дослідження - не просто показати ставлення чоловіків до жінок, але і зрозуміти, чому вони так себе ведуть. Приміром, кожен четвертий респондент був свідком насильства з боку батька або чоловіка по відношенню до матері, а кожен сьомий страждав від зневажливого ставлення з боку батьків, що зловживають алкоголем.

Більш ніж у половині випадків агресивна поведінка чоловіків, у яких є досвід вчинення насильства в сім'ї, спрямовувалося на дружин або співмешканок, а частка повторних конфліктів з потерпілими перевищувала 80%. Тобто, чоловіки переносять на свою сім'ю модель поведінки батьків, а жінки не йдуть від таких чоловіків, навіть якщо регулярно страждають від побоїв. Контроль над жінкою досі сприймається як важливий атрибут чоловічого культури. Близько третини чоловіків головною причиною власної агресії називають постійну прискіпливість з боку дружини або іншого члена сім'ї, кожен четвертий пояснює свою поведінку зайвим контролем у відносинах. При цьому ще чверть респондентів в якості причин конфліктів називає матеріальні труднощі і прояви асоціальної поведінки в сім'ї (зловживання алкоголем, наркоманія, ігрова залежність).

У дослідженні взагалі багато цікавого. Так, 18% респондентів виправдовують фізичне насильство в разі подружньої зради. Майже третина опитаних зазначили, що здійснювали емоційне насильство над жінкою, кожен сьомий зізнався, що застосовував економічне насильство. У 60% випадків чоловіки виступають годувальником сім'ї, тільки 6% респондентів зазначили, що основний дохід забезпечує дружина або коханка. При цьому чоловіки часто відчувають стрес, пов'язаний з роботою - майже 40% почуває себе некомфортно через те, що мало працюють або заробляють. Стреси чоловіки відчувають і по безлічі інших приводів, однак третина респондентів заявила, що не звертається ні до кого за допомогою. Ще третина ділиться печалями з партнером, а ось до психологів і психотерапевтів майже ніхто не ходить: мужики, як свідчить стародавня істина, повинні страждати мовчки.

Між тим, у дослідженні чітко видно, як змінюються пріоритети з віком. Так, якщо старші люди заявляють про те, що жінка повинна сидіти вдома і цілодобово варити борщі, то чоловіки у віці 25-30 років готові надавати дружині право самій вирішувати, чим їй займатися, і згодні робити з партнером роботу по дому. Так, левова частка респондентів визнає, що проводить з дітьми менше часу, ніж мати. При цьому свою відсутність мотивує необхідністю утримувати сім'ю. "У сучасному світі або утримувати дитину, або бачити його", - зазначив один з учасників дослідження. При цьому в групі 18-24 роки чоловіки говорять про те, що жінки сьогодні зайняті нарівні з чоловіками, а емоційний контакт з дитиною повинен підтримувати і батько, тому його роль зовсім не обмежується матеріальним забезпеченням сім'ї.

У дослідженні можна знайти ще багато того, що могло б пояснити поведінку чоловіків і підказати психологам, лікарям, соціальним працівникам, як мінімізувати ризики цього самого "кризи маскулінності" і для самих чоловіків, і для тих, хто їх оточує.

Проте результати дослідження виявилися нікому не цікаві: обурення прогресивної частини людства викликав той факт, що українським чоловікам потрібна на все згодна незаймана з невеликою зарплатою. Нерозумно було б сперечатися, що такі переконання в українських чоловіків є. Як і було б нерозумно заперечувати, що властиві вони все ж покоління "кому за 30". Так і об'єднання в одному графіку позицій різних вікових груп в даному випадку схоже на вимірювання середньої температури по госпіталю. Але якщо вже говорити відверто, то звідки в країні мають взятися чоловіки, які сприймають жінку як рівну собі особистість, а не суміш наложниці, кухарки і няньки в одному флаконі? З раннього дитинства нині більшість дорослих чоловіків вчили, що хлопчики грають машинками, ніколи не плачуть і забезпечують дружину. Виявилося, що дівчата теж люблять гратися машинками, теж можуть приховувати емоції і теж можуть забезпечувати сім'ю. Але якщо подивитися на рекламні плакати, підручники, журнали та інші речі, призначені для навчання та інформування населення різних вікових груп, то виявиться, що і в 2018-му дівчаток одягають в рожеве, а хлопчиків - у блакитне. Ось, до речі, дуже цікава діаграма, на якій видно, що "найважливіше з мистецтв для нас є кіно". Подивіться будь-випуск реклами: дітьми займається жінка, білизну пере жінка, дурні коментарі з серйозним приводів відпускає теж жінка. Звідки людина, яка дивиться телевізор, буде знати, що жінка - це не друг людини? Це теж людина?

Власне, ось на цьому варто було б зробити акцент, прочитавши дослідження. На те, що гендерні стереотипи живі тому, що ми їх самі підтримуємо, пестимо і плекаємо. А якщо рушимо, то до основи, так що створюється враження, ніби ми хочемо не урівняти чоловіків і жінок у правах, а просто стерти між ними відмінності. Акцентувати потрібно на тому, що гендерні стереотипи родом з дитинства, як і схильність до насильства. І на те, що молодь, нарешті, починає змінювати пріоритети у сімейному житті. І на те, що багато жінок виступають проти цього самого рівноправності, бо в цьому випадку доведеться відповідати за себе самостійно і розраховувати на власні сили. Але все це загубилося за яскравою картинкою, де чоловіків розклали по поличках: їм потрібна поступлива незаймана з маленькою зарплатою. Поставити діагноз куди простіше, ніж призначити і почати лікування.