Децл і Facebook. Чому дитячими хворобами потрібно хворіти в дитинстві
В українському Facebook нова розвага - ностальгувати за часів зеленої юності, коли з кожного "праски" звучав Децл. Саме поняття "російський репер" звучало як оксюморон - у світовій культурі білих реперів, які домоглися визнання, було мізерно мало. А вже російський репер - і зовсім екзотичне у 2000-х явище в світі справжнього шоубізу. Юний виконавець - Кирилу Толмацкому на момент виходу першого альбому було 16 років - швидко перетворився на кумира підлітків. І так само швидко перестав ним бути, особливо з урахуванням того, що український і російський шоубіз все-таки перестали бути близнюками-братами. Та й для Децла хіти, заспівані в 16-18-річному віці, залишилися вершиною кар'єри - жодна інша композиція, випущена вже під іншими псевдонімами (від Децла довелося відмовитися із-за конфлікту з власним батьком-продюсером), не принесла Кирилу хоч якогось помітного успіху.
Так що розміняв четвертий десяток Кирило Тлумацький продовжував завзято співати "Вечірка у Децла будинку". А найпомітнішою подією останнього часу з його участю став зовсім не випуск нового альбому, а конфлікт з репером Баста, він же Василь Вакуленко. Тлумацький скаржився на шум від студії Басти, той у відповідь обізвав Толмацкого "кошлатим чмом". Ображений репер пішов до суду за відшкодуванням моральної шкоди. Але на цьому словесні перепалки не закінчилися - Василь з Кирилом продовжили обмін люб'язностями в інтернеті. А потім Децл раптово помер. І почалася хвиля загального горя. Аж до класичного "на кого ж ти нас покинув", яку виконала Алла Пугачова, написавши в Инстаграмме "Так, що ж це таке?! Хлопчик мій, куди ж ти пішов?" і проілюструвавши своє послання фоткою молодого Децла. Щоб вже точно ніхто не помилився.
Звичайно, смерть будь-якої людини - трагедія. Але у випадку з більш-менш відомими людьми ця трагедія стає чим завгодно, тільки не приводом для співчуття. Хтось починає згадувати, як він з покійною зіркою на брудершафт пив, навіть якщо знайомство обмежилося перебуванням в одному і тому ж ресторані, хтось починає тужити про те, "який же чолов'яга пішов", хоча про це самій людині вже добрий десяток років і не згадував навіть, а для кого-то відхід "зірки" - привід згадати про щось своє, потаємне. І, звичайно, поділитися цим з усім людством.
Один з моїх знайомих написав на своїй сторінці: "Я з 2008 року на Facebook і до вчорашнього дня не бачив ні одного поста про Децле". Якби не смерть Толмацкого, про нього б навряд чи хоч хтось згадав. Але користувачі соцмереж наввипередки пишуть про чудові часи, коли з колонок лунали пісні Децла. Мовляв, дерева були вищі, люди - краще, ковбаси по 2,20, правда, вже не було, не ті часи, але адже юність-то була! Щасливе дитинство з Децлом! Особливо завзяті шанувальники колишніх талантів співака пишуть, що пішов з життя він як справжній репер - у молодому віці і, швидше за все, від передозу. Тут, правда, не все так простого - цього репера повинні застрелити у бандитського розбирання, причому у віці до 30 і на піку кар'єри. Децл, друге десятиліття наспівуючи про своїй знаменитій вечірці, навряд чи "тягне" на цього репера в самому розквіті сил.
Ностальгія - те, що допомагало йому триматися на плаву все це час. На ту ж ностальгію розраховані численні дискотеки 90-х" чи гастролі неабияк пристарілих Доктора Албана або половинки Modern Talking Томана Андерса. Важливо не те, як і що співають, а спогади, пов'язані з цією музикою: ось під цю пісню я в перший раз цілувався, а от після цього ми пішли з сусідами битися.
Людям зовсім неважливо, як склалася кар'єра і життя в їх колишніх кумирів - багато хто з подивом дізнаються, що залишок життя колись відомі співаки або актори доживали, приміром, у злиднях. Смерть Децла - це підтверджує: нікому нецікаво, як там він жив і чим займався останнім часом. Куди важливіше свої дитячі спогади. Але, зрештою, недарма ж кажуть, що дитячими хворобами треба перехворіти в дитинстві.