Десятихвилинка Зеленського. Чому "камінг-аут Буратіно" образив геїв

Чесно кажучи, у мене і ще цілої когорти людей, які закинули телевізор років 10 тому був великий шанс нічого не дізнатися про новорічному номері від Студії "Квартал 95" про тата Карло і Буратіно. Але Facebook доніс до мене цікаву інформацію про те, що цей самий номер дико образив ЛГБТ+, за що був політ величезною кількістю негативних коментарів і скарг та вилучений. Це підстьобнуло поритися в мережевих лабіринтах Google, відшукати "шедевр" і переконатися, що він, і правда, феєрично образливий і феєрично ж туп.

Короткий переказ для тих, кого минув перегляд святкових "блакитних вогників": за сюжетом театральна трупа ставить виставу про Буратіно, який незадовго до того зізнався, що він - не "він", а "вона". В процесі репетиції колеги по театру принижують актора, штовхаючи його, заявляючи, що поруч з ним сидіти не будуть, за руку його тепер можна брати тільки через рукав, складають пісеньки в стилі "Буратіно - підар" і диктують герою заповіт з формулюванням "у моїй смерті прошу нікого не звинувачувати". "Папа Карло" і зовсім замахується на головного героя сокирою, співаючи пісеньку про "ганьбу в сім'ї", адже від "Буратіно" тепер "не народиться новий чоловічок". В кінці номера виходить Тортила-Зеленський і, як би граючи в толерантність, співає пісеньку про те, що він "такий же, як Буратіно, тільки не його, а він".

Те, що в цьому спектаклі гендерну ідентичність і орієнтацію змішали в одну купу, зібрали купу стереотипів про геїв і фактично схвалили знущання над "не таким, як усі", людиною - це було б ще півбіди. І навіть те, що 10 хвилин туалетного гумору, де смішними чомусь стають жарти про предсметной записці, поштовхи, знущальні пісеньки і набір штампів, болючі для кожного, хто стикався з цькуванням в школі або колективі - далеко не повна бочка дьогтю. Самої отвратной була реакція глядачів, які дичайше іржали над цими знущаннями і явно не відчували ніякого дискомфорту в зв'язку з тим, що відбувається на сцені. А ще реакція коментаторів на статті на "Українській правді", "Громадском", і так далі, які писали про "так, так їх, цих пидорів, вбивати".

Що стосується реакції ЛГБТ-спільноти і самого "95-го кварталу", сталося дивне: у відповідь на численні скарги фрагмент був не тільки видалений з усіх можливих сайтів, але і вирізаний з повного новорічного випуску. Крім того, студія вибачилася, розіславши під всі пости про те, що Зеленський та його молода команда "пробили дно", спам-SMM-розсилку з формулюванням "ми визнаємо, що номер міг здатися комусь образливим, нам дуже шкода".

Приніс вибачення і "1+1", офіційно запросивши інші медіа до діалогу про висвітлення теми "секс-меншин". А в Нацраді з теле - і радіомовлення навіть ініціювали моніторинг телеканалу у зв'язку зі скандалом. На розмову з активістами, які прийшли під офіс телеканалу з гаслами проти ксенофобії, гомофобії, трансфобії і сексизму на ТБ, телевізійники, щоправда, так і не пішли. Втім, подальша війна вже з віддаленим роликом починає нагадувати бій з вітряками, хоча і може стати попередженням для інших творців контенту.

Що стосується масової аудиторії "95 кварталу", яку обурював можлива заборона "Сватів" і яка, ймовірно, не проти сходити і на Ані Лорак, якими б шляхами та не пробиралася в Україну, дивуватися їй теж якось не з руки. Є два способи спілкуватися з широкою аудиторією. Вірніше, навіть три.

Перший - давати їм жуйку, якої вони прагнуть, яка не вимагає від них ніяких інтелектуальних зусиль і змушує їх відчувати напівтварини реакції радості від того, що "не таких" пригноблюють. Те, що образ "не таких" створено штампами, тупими, гнилими недошутками, епатажем окремих зірок і розповідями батьків, які виховували "найгуманніших громадян" постсовка - це навіть на краще. Міфологізований образ "чудовиська" - навіть смішніше.

"Люди люблять вигадувати страховиськ і страхи. Тоді самі собі вони здаються не настільки потворними і жахливими. Напиваючись до білої гарячки, обманюючи, крадучи, исхлестывая дружин віжками, морить голодом стару бабу...вони люблять думати, що жахливіше і безобразнее їх все-таки привид, який ходить на зорі по хатах", - (з) Сапковський - саме на цьому найпростіше грати, іноді загортаючи в ширвжиток деякі потрібні генеральної лінії смисли.

Другий спосіб - ростити аудиторію, даючи їй інформацію і гумор, так би мовити, на виріст, не завжди зрозумілий, іноді з новими словами та смислами, в надії на те, що хоч один з десяти, ста, тисячі почує і розвинеться, і це вже буде прогрес, за заповітами Стругацьких. Так, буде, але є проблема, що 99% втечуть до Зеленському. Та й уміти створити інтелектуальний і ненудний продукт - справа непроста, клопітка, найчастіше неокупаемое і невдячна.

Третій спосіб - різноманітні мікси перших двох, що також не завжди стабільно і гладко виходить.

І все ж мені здається, що будь-який протест проти Зеленського і тупих сортирных жартів його команди варто було б надати форму гумору. Та ні, не низькопробного, а на полшишечки хоча б інтелектуальнішим. Створити таки справжню сатиру і довести цим самим, що гумор може бути не тільки в стилі Завзятого і Петросяна з нальотом місцевого колориту.

А в цілому з урахуванням того, що саме жуйна тварина пережовує у вигляді аудиторії українських телеканалів цілодобово - а це і серіали різного рівня отупіння з горою штампів, і шоу з політичними суперечками про сотрясании повітря, і парад "екстрасенсів" з не дуже якісними акторами - мені здається, ситуація зміниться, коли телевізор трохи підтягнеться до рівня Інтернету. Так, у мережі - теж гора сміття, але в останні пару-трійку років там вже не комільфо жартувати в стилі "Буратіно - підарас - ахахахаха". Принаймні, за це можна відхопити бан від YouTube і Facebook незалежно від вкладених в "творчість" грошей.