Чому Супрун залишилася не зовсім задоволена прийнятої медреформою
Верховна Рада україни 240 голосами підтримала проект закону "Про державних фінансових гарантій надання медичних послуг та лікарських засобів". Це означає, що медична реформа, довкола якої не перший місяць ламають списи народні обранці, експерти та громадські активісти, все-таки стартує.
Медична реформа передбачала появу медичних послуг, за які пацієнту потрібно було доплатити. Як зазначала в. о. міністра охорони здоров'я Уляна Супрун, у відомстві орієнтувалися на разову сооплату при захворюванні в розмірі 20% мінімальної зарплати (640 грн) в госпіталі і 1,5% мінімальної зарплати (48 грн) на рівні амбулаторного лікування. Левова частка критики медреформи полягала як раз у засудженні принципу співфінансування. Мовляв, у Конституції закріплено право на безкоштовну медицину, а наміри Моз ввести плату за лікування відріжуть від медпослуг більшість українців. Про те, що українцям і так доводиться платити за відвідування лікарів, щоправда, неофіційно, народні обранці воліли не згадувати.
У Моз стверджують, сьогодні кожен другий українець не поспішає йти до лікарів лише тому що у нього немає для цього грошей. Механізм співфінансування, на думку відомства, з одного боку, повинен був стимулювати конкуренцію між медичними установами, а з іншого - підштовхнути пацієнта більш серйозно стежити за станом свого здоров'я. Адже більшість захворювань можна виявити ще у сімейного лікаря, а значить, і вилікувати за рахунок державних коштів. Однак у підсумку пункт про співфінансування медпослуг з закону вилучили: медицина для громадян залишається безкоштовною, за винятком пластичної хірургії і ще ряду поки невідомих послуг, які пацієнти будуть оплачувати самостійно. Приміром, у Моз не виключають, що українцям доведеться заплатити за послуги лікарів, до яких вони прийшли без направлення. Держава, в свою чергу, має безкоштовно надавати екстрену медичну допомогу, медична допомога на всіх трьох рівнях (включаючи вузькоспеціалізовану), а також паліативну медичну допомогу, медичну реабілітацію, допомогу дітям і породіллям. Що ж винесли за рамки безкоштовного для громадян пакета - поки що залишається загадкою. Як і те, скільки доведеться за ці послуги заплатити. Щороку перелік безкоштовних послуг буде розробляти Моз за погодженням з Мінфіном, після чого документ буде затверджуватися в парламенті в рамках держбюджету. У Моз зазначили, що прописувати перелік в законопроекті про реформу немає сенсу - він повинен бути варіативним і залежати як від поточної епідеміологічної ситуації, так і від засобів, якими володіє держава.
У наступному році видатки на охорону здоров'я заплановані на рівні 112,5 млрд грн (на 11 млрд грн більше, ніж у 2017-му). Це 3,4% ВВП. Між тим у прийнятих законопроектах зазначено, на реалізацію програм медичних гарантій потрібно виділяти не менше 5% ВВП. Втім, на впровадження реформи відведено три роки, так що до того часу перекіс мають намір виправити.
Згідно з прикінцевими та перехідними положеннями законопроекту з 1 січня 2018 р. буде запущена програма медгарантий для первинної медицини - на неї заплановано витратити на 40% більше бюджетних коштів (13,28 млрд грн). Центром нової системи повинен стати сімейний лікар. Надавати послуги за договором - документ стане основою для виплат лікар (сімейний лікар повинен обслуговувати не менше двох тисяч пацієнтів), а також дозволить пацієнту оскаржити якість послуг, якщо він раптом виявиться ними незадоволений. У Моз прогнозують, що середня зарплата лікаря після реформи становитиме 18 тис. грн. Укладати договори можна буде як з самим лікарем (якщо він зареєстрований як підприємець), так і з конкретним лікувальним закладом. У МОЗ зазначають, що така система змусить лікарів більш уважно ставитися до пацієнтів, адже лікаря в будь-який момент можна буде поміняти. Критики підкреслюють, більшість українців поняття не мають, за якими критеріями і де вибирати сімейного лікаря. До того ж гарне ставлення до пацієнта зовсім не гарантує, що його добре лікувати. Окрема проблема - опір реформам в середовищі самих медиків, оскільки більшість з них не готові змінювати методи роботи і не готові до відкритої конкуренції за пацієнтів.
Ще один важливий момент. Моз наполягав, що потрібно лікувати українців за міжнародними протоколами (своєрідним інструкцій). Саме використання міжнародних протоколів повинно було стати і основою для розрахунку вартості медпослуг, і рушійним механізмом відходу від радянських принципів лікування. Але в підсумку пункт про визнання протоколів вилучили. За словами Супрун, це означає, що українців і далі будуть лікувати не по міжнародним стандартам, а так, як хочуть, нав'язуючи застаріле лікування і ліки.
Зміни торкнуться принципу розподілу коштів на охорону здоров'я. В результаті прийнятих до законопроекту поправок перехід на нову систему фінансування на первинному ланці займе два роки (повністю вся система повинна перейти на нові рейки до 2020-го). За словами Уляни Супрун, це залишає фінансування первинної ланки в руках у існуючої адміністративної вертикалі. В підсумку, каже в. о. міністра, в момент формування інституту сімейних лікарів гроші почнуть ходити не за пацієнтом, а за чиновником. Однак принцип "гроші за пацієнтом" в країні все ж почнуть впроваджувати. Головне нововведення реформи - виділення коштів не на утримання ліжко-місць і стін, а на оплату лікування конкретних пацієнтів. Розподіляти ці кошти має Національна служба здоров'я - орган, підконтрольний безпосередньо Кабміну. Щоб вести облік послуг і рецептів, у Моз запровадять електронну систему охорони здоров'я E-Health. З часом у системі також з'являться рейтинги лікарів.
Створення Національної служби здоров'я - одне з найбільш дискусійних положень реформи. Справа в тому, що вона повинна не тільки укладати послуги на надання медпослуг і лікарських засобів за єдиним для всієї країни тарифами, але і контролювати цей процес. Критики неодноразово вказували на те, що така система може стати благодатним полем для корупційних схем. Простіше кажучи, одержувати замовлення, а значить, і гроші від держави, зможуть "наближені" до керівництва служби медустанови. Між тим у МОЗ наголошують, сама служба стане оператором і доступу до грошей мати не буде, а контролювати її діяльність доручать Раді громадського контролю чисельністю до 15 осіб.
Критики медреформи підкреслюють, що фінансування медустанов за кількістю обслужених пацієнтів призведе до масового закриття лікарень у регіонах, а значить, тисячі медпрацівників залишаться на вулицях. Уляна Супрун, в свою чергу, стверджує, закривати лікарні ніхто не збирався. Після створення багатопрофільних лікувальних закладів у госпітальних округах інші медустанови можуть бути перепрофільовані в хоспіси, амбулаторії, профілакторії та реабілітаційні центри - таких установ у країні катастрофічно не вистачає. У відомстві підкреслюють, без автономізації лікарень і клінік неможливо істотно поліпшити умови перебування хворих і якість роботи медиків. Однак існують побоювання, що автономізація лікувальних закладів може призвести до приватизації лікарень і амбулаторій та подальшої реорганізації цих установ.
Крім того, багато питань і до того, як будуть фінансуватися наукові заклади медичного профілю - грошей, які "прийдуть за пацієнтом", на наукові розробки явно не вистачить. Є проблеми і з організацією шпитальних округів - у багатьох регіонах скаржаться, що їх "нарізали" дуже дивно, поставивши під загрозу перепрофілювання добре обладнані лікарні. Є питання і до того, як буде реформована система охорони здоров'я на селі - за відповідний законопроект сьогодні теж проголосували нардепи. Зокрема, критиці піддається ідея про впровадження телемедицини - діагностиці та лікуванню шляхом відеозв'язку. Мовляв, позакривали всі лікарні і вирішили лікувати по скайпу. Запевнення в тому, що такі методи відмінно зарекомендували себе в розвинених країнах, сприймаються українцями зі скепсисом - в Україні немає 4G інтернету, а в деяких селах і звичайний мобільний зв'язок працює з перебоями. Та й обіцянкам влади про те, що сільський лікар буде забезпечений автомобілем та гідною зарплатою, українці не дуже схильні вірити.
Власне, скептичне ставлення до реформи частково можна пояснити і тим, що Моз (на превеликий жаль) не пояснив широким верствам населення, що ж це за звір такий - медреформа. Зате політики всіх мастей переконали "маленьких українців", що в результаті впровадження медреформи їм доведеться або знімати з себе останні штани, або вмирати. Якщо зараз у відомстві не почнуть широку інформаційну кампанію, в ході якої мова йтиме про вибір сімейного лікаря та умов підписання контракту, то реформа має всі шанси провалитися. Адже ще на початку цього року в Моз підкреслювали, до кінця першого півріччя всі українці повинні укласти договори на медобслуговування з сімейними лікарями. Проте ці плани так і залишилися декларацією про наміри.
Наївно було б вважати, що прийнята в парламенті медреформа вже завтра змінить чинну систему охорони здоров'я за помахом чарівної палички. Однак без системних змін наші лікарні і далі будуть залишатися декораціями для зйомок фільмів жахів, а похід до лікаря - дорогим заходом.