Справа Стуса. Чи стане Медведчук найуспішнішим кінопродюсером України

В кінці травня цього року на Хрещатику, в арці перед Лютеранським провулком з'явився транспарант "Слава великому Жовтню!" - тут знімали сцену самоспалення колишнього вояка УПА, громадського діяча Василя Макухи, який виступив проти комуністичної тоталітарної системи. Так почалися зйомки фільму "Птах душі" про одного з найвидатніших українських поетів ХХ ст. Василя Стуса. За сюжетом 30-річний Стус намагався врятувати Василя Макуху.

Режисер картини Роман Бровко тоді говорив: "Постать Стуса - велична і видатна. Але для тих, хто цікавиться поезією, це зрозуміло, і вони прийдуть в кінотеатри подивитися фільм про нього. Наше ж завдання - розширити аудиторію до кордонів молодіжної, залучити той народ, який щось чув, але не зовсім в контексті. І якщо не буде видовищною картинки, глядач, який буде в кінотеатрі "Форсаж 9" або "Форсаж 10", або що там ще буде час, а поруч фільм "Стус", не піде на наше кіно, незважаючи ні на ідеологію, ні на цікаві-важливі історичні факти". Так що глядачам пообіцяли: у лютому 2019-го вони побачать справжній детектив з елементами трилера.

Але прем'єра детективу раптово відбулася в серпні, причому фільм з розряду біографічних різко перемістився в розряд політичних трилерів. А все завдяки сірому кардиналу Віктору Медведчуку. На початку серпня давній соратник Медведчука Олена Маркосян заявила, що за 20 років на Медведчука не змогли накопати ніякого компромату, крім того, що він був адвокатом Стуса і не зміг захистити поета. "Хто б знав того Стуса, якби не Медведчук", - заявила тоді Маркосян.

Слова її, незважаючи на шалений цинізм, виявилися у певному сенсі пророчими: після скандалу із зникненням з фільму сцен з адвокатом Медведчуком про Стуса заговорили мало не на всіх інформаційних майданчиках країни.

Історія виглядає так: актор Геннадій Попенко на своїй сторінці в Facebook написав, що по "дзвінку з адміністрації Медведчука" з картини вирізали сцену суду. На цьому суді в жовтні 1980-го адвокат Медведчук визнав провину свого підсудного - поета звинувачували в тому, що він вчинив дії по виготовленню, зберіганню та поширенню "з метою підриву і ослаблення радянської влади ворожої літератури, яка порочить радянський державний і суспільний лад". Стус з самого початку відмовлявся від послуг Медведчука, вимагаючи "міжнародного адвоката, залученого за допомогою організації "Міжнародна амністія" або "Пен-клуб" - він чудово розумів перспективи своєї справи в радянській Україні. Але Стусу у зміні захисника відмовили, як і відмовили у праві захищати себе самостійно і навіть в останньому слові адвокат Медведчук вину підзахисного визнав, поета засудили на 10 років таборів особливого режиму і п'ять років заслання. Фактично це був смертний вирок: до того Стус відбув п'ять років ув'язнення в Мордовії та три роки заслання на Колимі. "Тоді жартували, що дисиденти бувають трьох видів: до-сиденты, сиденты і від-сиденты - вони ж знову до-сиденты", - говорив колега Стуса Віктор Овсієнко. Між звільненням і новим арештом Стуса минуло вісім місяців, поет був дуже хворий. Помер він у ніч на 4 вересня 1985 р. у виправній колонії біля села Кучино Пермської області в карцері, оголосивши голодування. Причина смерті досі невідома. Про смерть Стуса родичів сповістили із запізненням, тіло поховали на кладовищі біля колонії. Ексгумацію тіла і перепоховання виробили лише в 1989-м, а в 1990-му ще радянський суд скасував вирок про таборах і засланні, не знайшовши в діях Василя Стуса складу злочину.

Суперечки про те, чи міг Медведчук вплинути на вирок суду, ведуться до цих пір. Сам він стверджує, що виправдовуватися в цій справі йому не за що: "Рішення за такими справами ухвалювалося не у суді, а в партійних інстанціях і КДБ. Суд лише офіційно затверджував оголошений вирок".

Сучасні юристи стверджують, що у Медведчука

виступити на захист Стуса, але той, всупереч адвокатської етики, визнав провину замість підзахисного.

Словом, історія, як і з загибеллю Стуса, темна і неоднозначна. Але саме вона стала каменем спотикання в новому фільмі. Режисер Бровко визнав, що сцени суду з картини вирізали. От тільки версій, чому це сталося, озвучив відразу декілька.

Спершу мова йшла про те, що вони просто не вміщаються з-за хронометражу. Після з'явилася передвиборна версія: мовляв, картина вийде в розпал виборчої кампанії і команда фільму "не хоче робити пам'ять про велику людину інструментом політичних впливів і аргументів". Як саме історичні факти, викладені в підручниках, можуть вплинути на хід виборчої кампанії, залишилося за кадром.

Потім з'явилася ще одна версія: нібито прибрати з картини сцени суду авторів попросив син Стуса Дмитро. "Для сім'ї Стуса є дві болючі теми - суду і відносин з художницею Аллою Горською, - заявив Бровко. - Обох тем Дмитро Стус попросив нас не торкатися. Між Медведчуком і Стусом-молодшим налагоджені відносини. У них були зустрічі і, можливо, спроби Віктора виправдати себе". Після цього камені полетіли у Дмитра Стуса - йому пригадали і призначення директором Національного музею Тараса Шевченка за Януковича, і візит до останнього на день народження. Мовляв, у нас тепер двоє зрадників знаменитих батьків-дисидентів - Тарас Чорновіл і Дмитро Стус. Але син письменника заявив, що зі сценаристами картини зустрічався, проте нічого вирізати з картини не просив: "Для мене весь цей фільм, м'яко кажучи, смішний і неприйнятний. Але якщо хочуть, нехай знімають".

У підсумку, хто саме став ініціатором зникнення Медведчука з картини, невідомо. Але громадськість впевнена, що це сам голова "Українського вибору" - вибори на носі, у нього масштабний політичний проект і зайві скандали Медведчуку не потрібні. Хто ж знав, що скандал вибухне до виходу картини, а не після нього. Оскільки у фінансуванні картини бере участь держава ("Птах душі" стала переможцем пітчингів Держкіно і отримає з бюджету близько 20 млн грн - 50% бюджету), гарячі голови одразу стали вимагати у органів влади припинити фінансування картини. Голова Держкіно Пилип Іллєнко, у свою чергу, заявив, що політичний тиск на авторів картини неприйнятно. До того ж вносити зміни в ключові сцени картини, яка отримала державне фінансування, без узгодження не можна. Інакше всі конкурсні відбори втрачають сенс.

Скандал дійшов до вищих ешелонів влади: прем'єр-міністр Володимир Гройсман зазначив, що не можна впливати на українське кіно і підміняти історичну правду. "Я доручаю керівництву Мінкульту і Держкіно в максимально стислі терміни зібрати авторів фільму і громадськість, розібратися і зробити все можливе, щоб у стрічці історія мого земляка - справжнього патріота і борця за свободу України Василя Стуса - була розказана чесно, правдиво, повністю і без спотворень. Це - справа честі!" - написав прем'єр.

У результаті автори фільму, не чекаючи розбору польотів, пообіцяли, що Медведчука в картину повернуть. "Найближчим часом сцена буде доснята, про що ми повідомимо медіа окремим прес-релізом", - заявила знімальна група, зазначивши, що "недостатньо відповідально підійшла до аналізу її значущості для суспільства" і готова вшанувати суспільний запит".

Але на цьому скандал не закінчився. У гру вступив "Український вибір". "У разі виходу в прокат фільму "Стус" ("Птах душі") з недостовірною інформацією про Віктора Медведчука, я залишаю за собою право на відповідні правові дії, в тому числі спрямовані на заборону через суд демонстрації подібного фільму", - таку заяву зробив адвокат Віктора Медведчука Ігор Кириленко. Сірий кардинал Медведчук через п'ять років після Майдану знову став однією з найпомітніших постатей в українському політикумі.

Але залишимо політичні амбіції кума Путіна. Скандал з вирізаною сценою яскраво свідчить про одне: у Медведчука так і не навчилися працювати по-новому, вважаючи за краще діяти за схемою "темників" - якщо інформація небажана, її потрібно просто промовчати. Так сказати, тема неактуальна та висвітлювати її не треба. Правда, ідеологи такого обкусывания "Птахи душі" не врахували одного факту: в Україні з'явилося якесь ніяке громадянське суспільство. І звичні інструменти цензури більше не діють - в соцмережах особливо не покомандуєш. В підсумку все вийшло з точністю до навпаки: тепер про причетність Медведчука до засудження Стуса знають навіть ті, хто жодного вірша поета в очі не бачив. Про те, чому українці мало знають про василя Стуса, якого літературознавці називають одним з найвидатніших українських літераторів ХХ ст., окрема розмова. Власне, картина "Птах душі" (так Стус назвав збірка написаних у в'язниці віршів, який не зберігся) і повинна була розповісти широкому загалу про те, хто такий Стус і чому Україна повинна пишатися таким поетом.

Слід визнати: не начнись скандал навколо сцени суду, про картині так і говорили б лише в середовищі істориків та любителів літератури. Тепер же "Птах душі" - один з найбільш резонансних кінопроектів. Недруги Медведчука стверджують, що всі його проекти закінчуються провалом. Зате як кінопродюсер, хоч і мимоволі, Віктор Володимирович спрацював відмінно. Як там казала Маркосян, "хто б знав того Стуса, якби не Медведчук?"