Цифрове воскресіння. Як технології створюють безсмертних привидів померлих людей

У першому епізоді другого сезону серіалу "Чорне дзеркало" під назвою "Я скоро повернуся" героїня після втрати свого чоловіка в автокатастрофі вирішує відновити його особу на основі профайла в соціальній мережі. Спочатку вона спілкується з ним в чаті, потім штучний інтелект відновлює голос загиблого. Наступний етап — створення копії чоловіка "в натуральну величину" у вигляді штучного тіла. Спроба існувати з цим сурогатним втіленням коханого чоловіка для героїні на ім'я Марта виявилася невдалою: підроблена копія чоловіка Еша вийшла занадто ідеальною.

Прем'єра цього епізоду відбулася в грудні 2013 р. Всього через кілька років технології створення чат-ботів на основі цифрових слідів померлих людей стали реальністю. Такі віртуальні цифрові "примари" створюються з різною метою. Найчастіше це робиться як спроба зберегти пам'ять про померлого. Але масове використання цифрових копій померлих піднімає безліч питань — від авторських прав на зображення людини до етичних питань. Це ще один сегмент технологій, який розвинувся до того, як були створені закони і норми, що регулюють його.

Жертва масового вбивства закликала до контролю над зброєю

Кілька днів тому батьки загиблого під час масової стрілянини американського підлітка Хоакіна Олівера (Joaquin Oliver) дозволили використовувати його образ в рекламному відео. У ролику Хоакін "закликав" голосувати за політиків, які підтримують контроль над обігом зброї.

Першою відео з образом загиблого підлітка опублікувала некомерційна організація Change the Ref. Відео стало частиною кампанії "Незакінчені голоси" ( Unfinished Votes ). За два тижні число переглядів цього ролика в Twitter перевищило 2 млн. У цих рекламних роликах говорять про загиблих підлітків, які могли б цього року вперше проголосувати на виборах. Батьки Хоакіна теж знялися на початку відео. Вони назвали роботу над роликом "найскладнішим досвідом, який їм довелося пережити з моменту початку боротьби за припинення застосування вогнепальної зброї після смерті сина". Проте вони впевнені в правильності своїх дій і вважають цю боротьбу своїм обов'язком.

Хоакін Олівер загинув у лютому 2018 р. під час масової стрілянини в школі Марджорі Стоунман Дуглас. Крім нього, тоді загинуло ще 16 осіб. При створенні ролика його автори наклали особа Хоакіна на актора, який і закликав американців проголосувати замість жертв масового збройного насильства за тих політиків, які, на відміну від збройового лобі, "стурбовані людськими життями".

Відео викликало шквал критики: його назвали неетичним, яке лякає, а його авторів звинуватили в "цифровій некромантії". Копія відео на YouTube за два тижні набрала понад 140 тис. переглядів, а соціальні реакції на цей ролик теж були скоріш негативними: у відео 730 лайків і понад 2,5 тис. дізлайків. Коментарі користувачів Twitter в основному також містили такі епітети, як "моторошний", "лякає", "знущальний", "кіберпанкова антиутопія", "нездорово". А деякі коментатори навіть висловили готовність заборонити створення таких відео зі своїм зображенням у заповіті. Окремо коментатори писали про те, що рішення політиків використовувати мертвих дітей виглядає більш ніж огидно.

Цифрові пам'ятники: від разової взаємодії до безсмертної примари

Історія Хоакіна Олівера — це далеко не перша спроба відтворити померлу людину в цифровому просторі.

Ще в 2014 р. автори проєкту Eterni.me оголосили про розробку стартапу, що займається створенням цифрової копії особи після смерті людини. Базою для цього проєкту повинні стати цифрові сліди — фото, соцмережі, чати, електронні листи. На сьогодні сайт Eterni.me веде розгорнуту блог-статтю на @Medium з описом процесу роботи над проєктом. Іншої інформації про реалізацію цього проєкту поки що немає.

Південнокорейська компанія Elrois в 2014 р. повідомляла про створення додатка With Me, який дозволяє розмовляти з тривимірним аватаром померлої людини або навіть робити з ним селф-знімок. Аватар можна було навчити повторювати рухи людини, спілкуватися з ним у чаті. Однак на сьогодні і сайт компанії, і сам додаток не працюють.

На початку 2020 р. розробники з Південної Кореї створили віртуальну копію загиблої дівчинки Найон у віртуальній реальності. Дитина померла в результаті складної хвороби. Про експеримент розробників і першу зустріч з віртуальною копією дочки Чан Джі-Сун був знятий документальний фільм. Жінці запропонували VR-окуляри, за допомогою яких вона побачила свою доньку, погуляла з нею в віртуальному парку, відсвяткувала її день народження. Дівчинка подарувала матері квітку і заснула, пізніше перетворившись на метелика.

Цей експеримент теж викликав вельми неоднозначну реакцію у глядачів, які вважали, що такі досліди можуть стати катастрофою для психічного здоров'я, одночасно перетворившись в досить непогане джерело доходу. Психологи назвали проблему особливо небезпечною через постійну зустріч людини з травмою і підтримку стійкої ілюзії присутності загиблої людини в віртуальному світі і відсутності його в світі реальному.

Ще одним успішним прикладом спроби цифрового воскресіння став стартап Luka, який ще в 2016 р. випустив чат-бота, який спілкується так само, як загиблий в ДТП Роман Мазуренко, близький друг засновниці Luka Євгенії Куйди. Цього чат-бота Євгенія назвала "цифровим пам'ятником", і його головна мета — продовжити життя Романа та його діяльність, яка почала зникати з мережі.

Якщо воскресіння дівчинки Найон проводилося виключно для її матері, то з чат-ботом @Роман може спілкуватися будь-який бажаючий, просто встановивши додаток Luka і додавши бота. Через деякий час компанія повідомила про те, що з ботом можна навіть розмовляти за допомогою голосу.

Журналіст Джеймс Влахос (James Vlahos) потурбувався про створення цифрового двійника свого тяжкохворого батька ще за його життя. Для цього він записав ряд інтерв'ю з чоловіком і надав їх компанії PullString, що спеціалізується на створенні чат-ботів. В результаті був створений Dadbot — чат-бот, який спілкується точнісінько, як його батько. Через кілька років журналіста захопила ідея збереження безсмертних цифрових копій людей, і він створив для цього компанію HereAfter, яка планує створювати голосових аватарів ще за життя користувачів для майбутнього спілкування з ними їхніх нащадків. Джеймс Влахос розповідав, що після публікацій про його розробку до нього почали звертатися люди з проханням створити таких самих ботів для їхніх близьких. Саме це і наштовхнуло його на думку про власний проєкт.

Етика і технології

Розмір цифрового сліду сучасної людини давно обчислюється гігабайтами даних, які розкидані по різних онлайн-сервісіах Коли людина вмирає, ці дані нікуди не зникають. Тому поява проєктів, які допомагають близьким померлої людини зберегти пам'ять про неї на основі цієї інформації, була лише справою часу.

Проте, саме існування і, що важливіше, доступність результатів їх роботи піднімає питання етики. Насамперед важлива сфера застосування таких інструментів для створення цифрових спогадів і віртуальних пам'ятників. Створення таких ботів або віртуальних копій померлих людей "для особистого використання", тобто персонально для скорботних близьких людей, — це особиста справа цих людей, максимум — тема для обговорення в кабінетах психотерапевтів.

У той же час використання образів і фотографій померлих un masse — для масового застосування — загрожує дуже спірними наслідками. Адже дуже тонка грань між створенням відеореклами з образом загиблого підлітка і використанням образів загиблих людей для deepfake-відео з відверто хибним, маніпулятивним вмістом або навіть шахрайства. І саме поява таких підроблених відео може стати наступним кроком у експлуатації цифрових образів загиблих людей.

Цифрова копія померлого і створені на її основі об'єкти перетворилася в інструмент, який може застосовуватися з різною метою, в тому числі з злочинною. Ще одним невизначеним питанням стають авторські права на зображення і цифрові дані померлих. Додатковою складністю в цьому законодавчо не певному моменті можуть стати авторські права на цифрові дані померлих, у яких не залишилося очевидних і прямих спадкоємців.

Поява ринку інструментів для віртуального посмертного втілення напевно в недалекому майбутньому призведе до окремого пункту в заповіті — про те, чи дозволяє людина воскрешати себе в віртуальному світі, а чи заповідає видалити всі свої цифрові сліди і не використовувати їх для інших цілей.