Чуже серце. Як в Україні запрацювала система трансплантації органів

Щодня в Україні помирає 9 осіб, які не дочекалися операції з трансплантації органів. Закон про посмертну трансплантацію органів був прийнятий ще в 2018 році і повинен був вступити в силу з січня 2019-го, однак чиновники не встигли прийняти цілу низку підзаконних актів, без яких новий порядок трансплантації був неможливий. Зокрема, не був створений реєстр донорів і пацієнтів, не пройшли навчання спеціалісти, в лікарнях не вистачало обладнання, не був встановлений порядок перевозу органів та їх розподілу між пацієнтами. Впровадження посмертного донорства відклали ще на рік — до січня 2020-го, однак і тут вкластися в дедлайн повністю не вдалося: Єдину державну інформаційну систему трансплантації МОЗ обіцяє запустити до 1 січня 2021 року.

Україна займає останнє місце в Європі за показником посмертного донорства — 0,1 випадку на мільйон населення. Для порівняння, в Іспанії цей показник в 250 разів більший. Ще кілька років тому в Україні можна було розраховувати на донорство органів тільки від близького родича. З недавніх пір дозволена і неспоріднена трансплантація. Завдяки тому, що процес пересадки органів нарешті зрушив з мертвої точки, з початку року лікарі провели 67 операцій з трансплантації органів, з них 14 — з посмертним донорством. Зокрема, чотири пересадки серця: дві операції провели у Ковелі Волинської області, одну у Львові і одну в Києві. До цього такі операції в Україні робили 15 років тому.

У грудні минулого року були визначені 12 лікарень, в яких будуть проводити операції з трансплантації, нещодавно МОЗ розширив перелік таких медзакладів до 24. У липні уряд затвердив ціни на операції з пересадки, а 5 серпня Кабінет міністрів затвердив порядок перевезення анатомічних матеріалів людини в межах України, а також ввезення і вивезення органів з країни.

Як буде проходити трансплантація органів в Україні

У світі існує два підходи до трупної трансплантації: презумпція згоди донора, при якій вважається, що донор був згоден на пересадку, якщо не вказав зворотного при житті, і презумпція незгоди, при якій для того, щоб стати донором після смерті, потрібно офіційно задекларувати свою згоду на вилучення органів. В Україні розгорталися неабиякі баталії щодо того, який підхід вибрати, суспільство щосили лякали так званими "чорними трансплантологами". Однак вилучення органів вимагає ретельної підготовки, звірки даних донора і реципієнта, а анатомічні матеріали поза тілом живуть дуже недовго, та й проводити операцію з пересадки можна тільки в спеціально обладнаних клініках. Тож нападати на першого зустрічного у провулку з наміром розібрати його на органи — дурна затія.

Після тривалих баталій в Україні закріпили презумпцію незгоди. Людина, яка готова пожертвувати свої органи іншим, повинна повідомити про це спеціального трансплант-координатора або просто сімейного лікаря. Інформацію про донора внесуть в Єдину державну інформаційну систему трансплантації, щоб медики могли швидко прийняти рішення про пересадку органів у критичний момент. Згоду можна відкликати в будь-який момент. Якщо ж за життя померлий не залишив жодних вказівок щодо своїх органів, рішення будуть приймати родичі або ті, хто займається похоронами.

У разі, якщо у померлого родичів немає, то вилучати органи у нього закон забороняє. Крім того, заборонено вилучати органи у трупів з ознаками насильницької смерті. Ця норма суттєво звужує коло донорів, оскільки саме загиблі в результаті ДТП та інших нещасних випадків часто стають посмертними донорами.

Крім того, посмертними донорами не можуть стати учасники бойових дій і мирні жителі, які загинули в зоні проведення Операції об'єднаних сил на Донбасі, а також діти-сироти, невідомі особи та недієздатні люди.

Почати вилучення органів можна буде тільки після того, як лікарі зафіксують смерть мозку. Займатися такими операціями будуть спеціально навчені бригади лікарів.

Одна з ключових ролей в успішній пересадці органів відведена Єдиній державній інформаційній системі трансплантації, яка буде включати в себе реєстри посмертних донорів, розпорядників органів померлих, живих донорів, донорів стовбурових клітин, а також реципієнтів, пацієнтів, що вже пройшли трансплантацію, медустанов та трансплант-координаторів.

Яким буде порядок перевезення органів для трансплантації

Новий порядок покликаний врегулювати перевезення органів по Україні та вивезення їх за кордон, а також забезпечити стандарти якості і безпеки під час перевезення та супровід фахівцем-трансплантологом.

Зокрема, при перевезенні органів потрібно буде дотримуватися таких правил:

• анатомічні матеріали повинні перевозитись упакованими в стерильні пакети, розміщені в теплоізольованих контейнерах;
• до транспортування органів можуть залучати сторонніх людей — за умови підписання з ними договору про те, що вони зобов'язуються дотримувати всі гарантії та стандарти МОЗ;
• переміщати органи або їхні частини країною можна буде тільки після визначення сумісності пари донор-реципієнт;
• оплачуватиме послуги з перевезення та лікарня, в якій буде проводитися трансплантація (але допускається використання інших коштів, не заборонених законом);
• перевозити органи та їхні частини можна вручну або з використанням транспортних та/або технічних засобів;
• ввезення і вивіз органів з території країни буде проводитися в рамках міжнародного співробітництва по обміну;
• окремі види матеріалів (наприклад, стовбурові клітини або матеріали для виготовлення біоімплантатів) можна ввозити і вивозити з України лише спеціальним суб'єктам господарювання — виробникам, ліцензіарам і т. п. або стороннім людям за договором.

Скільки буде коштувати пересадка органів

Трансплантація органів — дуже недешева операція. Поки в Україні посмертне донорство не працювало, люди, які потребують пересадки, виїжджали за допомогою за кордон. Частину коштів на проведення операцій за кордоном виділяла держава за спеціальною програмою, однак цих грошей катастрофічно не вистачало. Приміром, у 2019 році уряд виділив 689 948,9 тис. грн (приблизно $25 млн), що дозволило провести операції 320 пацієнтам. Проте щороку пересадка потрібна приблизно 5 тисячам українців, тому більшості пацієнтів доводиться самостійно шукати гроші на операції. Найчастіше люди відправляються за новими органами в Білорусь. За рік білоруські лікарі проводять близько 500 операцій з пересадки органів, проте програма розрахована в першу чергу на жителів Білорусі, і далеко не всі українці отримують згоду на трансплантацію, навіть якщо у них є гроші на операцію.

У липні Кабмін затвердив ціну на пересадку органів в Україні. Зокрема, трансплантація нирки від живого донора буде коштувати 323,7 тис. грн, а від мертвого — 397,8 тис. грн. Водночас, пересадка нирки від донора з несумісною групою крові обійдеться в 721,2 тис. грн, трансплантація "серце-легені" — 609,3 тис. грн, пересадка печінки або її частини від живої людини — 855,03 тис. грн, а від мертвого донора — 929,1 тис. грн. Також, згідно з розпорядженням уряду, видалення нирки для донора буде коштувати 33,5 тис. грн, донорська резекція печінки обійдеться в 116,1 тис. грн.

Гроші на проведення таких операцій повинна виділяти Національна служба здоров'я України. На 2020 рік на операції з пересадки органів закладено фінансування в обсязі 112 млн грн, на 2021 цю суму планують збільшити до 500 млн грн.

Глава МОЗ Максим Степанов запевнив, що у відомства є чіткий план розвитку системи трансплантації в Україні. Очікується, що через 2-3 роки країна досягне трансплантаційної незалежності, щоб українцям не доводилося робити такі операції за кордоном. Але хоча МОЗ і запевняє, що донорство є "надпріоритетом", упровадження плану в життя йде дуже повільно. Адже крім постійних бюрократичних зволікань, в Україні поки немає потрібної кількості фахівців, щоб поставити трансплантацію "на потік". У лікарів хірургічних спеціальностей довгий час просто не було можливості вчитися і відпрацьовувати практичні навички пересадки органів, а також працювати з тілами померлих.

Згідно з даними ВООЗ, у світі щорічно здійснюється 100 800 пересадок цілісних органів. Українським пацієнтам поки залишається чекати і сподіватися.