Чужі вже поруч. Україну захоплюють папуги і піраньї

У зв'язку з процесами глобального потепління вже в наступному столітті південь України може опинитися в зоні тропіків, а субтропічний пояс пройде на рівні Києва. І хоча пальмові алеї на Хрещатику зможуть побачити хіба що наші правнуки, наступ південної "екзотики" можна спостерігати вже сьогодні.

Досить яскравий приклад - велика і дуже красива метелик подалірій. У старих радянських довідниках значиться, що це комаха зустрічається переважно в Криму та на Закарпатті. Сьогодні ж подалірій - звичайнісінька метелик майже на всій території нашої країни. За винятком, хіба що, північних областей.

Просунулися на північ і богомоли. Ще 20 років тому вони були мешканцями південних областей. Богомол, до речі, комаха корисне, оскільки изничтожает всяких мошок, комарів та інших шкідників.

Нашестя метеликів на початку червня, так шокувало киян, це теж наслідок потепління. На самому початку літа місто "атакувала" многоцветница чорно-руда (вона ж многоцветница східна, ванесса чорно-руда, солнцевик чорно-рудий). Причина - блискавична весна, тут же перейшла в літо. У підсумку перезимовані метелики майже одночасно відклали яйця і нове покоління многоцветниц з'явилося на світ протягом чи не одного дня.

Втім, кліматичні зміни можуть мати й протилежний ефект. Так, в деяких областях скоротилася популяція крапивниц: ще років 25 тому на заході Хмельницької області кропив'янки були наймасовішою великої "кольоровий" метеликом, але за останні два роки автор не зустрів жодної. Зате зіткнувся з іншою представницею нимфалид, побачити яку ніяк не очікував.

Харакс європейський, він же Двухвостая нимфалида (Charaxes jasius) - найзагадковіша і невловима метелик України.

На території Середземномор'я харакс досить звичайне комаха. І навіть на південному (турецькому) березі Чорного моря - не така вже й рідкість. А ось зустрічається ця краса в Україні - ентомологи сперечаються до цих пір.

На сьогодні зафіксовано тільки два достовірних випадку зустрічі з цією метеликом (всі в Криму). В кінці 1870-х років харакса бачив Найясніший почесний президент Російського ентомологічного товариства Великий князь Микола Михайлович Романов. Метелик прилетіла до нього на дачу в Ай-Тодорі. Микола Михайлович потім дуже журився, що так і не зміг її зловити, бо не мав під рукою сачка. Другий випадок зафіксовано у 1957-му - в горах у Місхора цю метелика бачив відомий московський колекціонер-ентомолог Михайло Сироткін. Розпливчасті свідоцтва природознавців-любителів, бачили невловиму метелика в 1930-х і 1950-х роках на ПБК і околицях Сімферополя.

Так що зустріти на околиці Сатанова харакса автор ніяк не очікував. Помилки бути не могло: крім харакса жодна європейська метелик не має подвійних "хвостиків на задніх крильцях. На жаль, Charaxes jasius знову підтвердив своє реноме "невловимого Джо" - разом з упорхнувшей вдалину метеликом автор упустив шанс вписати своє ім'я в аннали вітчизняної ентомології на одних скрижалях разом з Його Імператорським Високістю.

Звідки у самому серці Поділля взявся середземноморський житель - сказати складно. Можливо виною тому горезвісне глобальне потепління, а можливо і людський фактор. Щонеділі в Сатанові проходить "Великий Базар", на який з'їжджаються покупці і продавці з кількох районів Хмельницької і Тернопільської областей. Крім іншого там масово торгують імпортної зеленню. Не виключено, що разом з плодами турецької, ізраїльської або грецької землі до нас міг потрапити (гусеницею або личинкою) і екзотичний нелегальний мігрант.

Сьогодні "людський фактор" - головна причина міграції різної "не нашої" живності. Хрестоматійний приклад - горезвісна рапана, припливши в Чорне море на днищах радянських торпедних катерів, закинутих у 1947-му з Далекого Сходу. На новому місці у цих хижих черевоногих молюсків не виявилося ворогів і в результаті прибульці майже повністю знищили всіх устриць і вже доїдають мідій. Проблема ускладнюється і тим, що знищувані зайдами двостулкові молюски - потужні фільтратори води, що негативно позначається на всій екологічній системі.

Правда, люди з'ясували, що м'ясо у рапанів досить смачне, так що за рахунок активного вилову популяція цих молюсків значно скоротилася.

Самий "свіжий" екзотичний вселенець Чорного моря - гребневик мнемиопсис (Mnemiopsis leidyi). Разом з баластними водами він приплив від берегів Флориди в середині 1980-х р. З-за прозорого желеподібного тіла реброплавів часто плутають з медузами.

Прибульці моментально розмножилися в неймовірній кількості (статевої зрілості гребневик досягає всього за 12 днів) і ледь не вбили Чорне море. Живиться мнемиопсис планктоном, ікрою та мальками риб, знищуючи, як саму рибу, так і її кормову базу. Крім того, в процесі життєдіяльності ці тварини виділяють колосальну кількість забруднює воду слизу. Незабаром чисельність хамси, шпрота і ставриди в Чорному морі упала в десятки разів. Рибалки і екологи були в розпачі. До кінця вісімдесятих загальна біомаса популяції гребневика становила до 90% маси всіх живих організмів в Чорному морі.

В кінці 1990-х з тими ж баластними водами в Чорне море приплив ще один вид гребневика - берое (Beroe ovata). Цей планктоном і мальками гидував, а харчувався виключно своїм найближчим родичем мнемопсисом. Незабаром ситуація стабілізувалася. Гребневики (обидва види) в Чорному морі хоч і трапляються, але вже не в такому катастрофічному кількості.

Значна частина екзотів потрапляє в наші води завдяки акваріумістам. Так, ще на початку ХХ століття саме акваріумісти випустили в наші водойми далекосхідного ротана головешку (він же "акваріумний бичок"). Сьогодні живучий і ненажерливий хижак завдає чимало клопоту рибоводам.

В кінці минулого століття в наших водоймах з'явився ще один північноамериканський "акваріумний зайда" - сонячний окунь (солнечник). Рибка красива і яскрава, але, як і ротан, що завдає чималої шкоди рибництву. Втім, як стверджують рибалки, на смак солнечники нічого, шкода тільки що дрібні.

Вистачає і нешкідливих вселенців. Наприклад, відомі кожному аквариумисту гуппі. Наш клімат поки ще не зовсім підходить для вільного проживання цих різнокольорових теплолюбних рибок, але є місця, де вода має відповідну температуру на протязі всього року.

Очисний канал Бортницької станції аерації давно став легендою серед любителів тропічних рибок. "Диких" гуппі тут виявили ще років сорок тому. Сьогодні - вони один з найбільш численних рибних мешканців "канави". Крім гуппі тут також відловлювали мечоносців, моллинезий, пецилий, вуалехвостов, кольчужних і панцирних сомів. Подейкують, що тут навіть трапляються червоновухі розписні черепахи (теж тропічна живність). У відомому мультику саме потрапили в каналізацію червоновухі черепашата незабаром мутували в знаменитих черепашок-ніндзя. Так що незабаром у Києві можуть з'явитися свої супергерої. Якщо, звичайно, в каналізації знайдеться ще й пацюк-сенсей.

Вирвалися на свободу вихованці акваріумістів часом можуть викликати добрячий переполох. У 2006-му на всю країну пролунали село Березанівка, що на Дніпропетровщині. Тоді в місцевому озері рибалки впіймали парочку піраній - одному з рибалок навіть шматок пальця відтяпали.

Правда, це подія не варта і виїденого яйця. Піраньї стають загрозою тільки при дуже великих скупченнях і бескормице, - наприклад, в ізольованих старицях під час сухого сезону. У тій же Амазонці, де піраньї просто кишать, місцеві жителі безбоязно купаються і перуть у білизну і одяг. Згаданий вище рибак, до речі, постраждав виключно з причини того, що сам засунув палець в пащу.

Але жодна, навіть найбільш загартована піранья, нашу зиму не переживе. Між тим, в результаті дорогої "рятувальної операції" МНС відловили штук 5-6 зубастиків - причому одного віку і розміру. Тобто це були еталонні акваріумні "переростки", а не випадково размножившаяся популяція.

Юна піранья - розміром з п'ятак і дуже красива. Для утримання зграйки вистачає 70-100-літровою "банки". Але рибки ростуть дуже швидко і незабаром потрібен акваріум на кілька сотень літрів. А це і складно, і дорого. У таких випадках рибок дуже часто "унитазируют" - просто спускають у каналізацію.

Якщо ажіотаж у Березановки став медіа-бомбою, то неодноразово вылавливаемые в наших водоймах пакку чомусь ні в кого особливих емоцій не викликали. А це найближчий родич тієї самої піраньї з не менш гострими і великими зубами. Правда, пакку воліють рослинну їжу, але і м'ясом, якщо пощастить, не гребують.

З акваріумів у наші водойми потрапили і кольчужні соми-анцитрусы. Останніх відловлювали не тільки в теплих каналізаційних стоках, але і у каховському водосховищі та інших водоймах України. А кияни
можуть помилуватися екзотичними морськими голками прямо в протоках Гідропарку.

У 1967 році біля села Пісочне Мінської області БРСР у річці Случ місцеві рибалки виловили небачену досі рибу. Видобуток передали вченим і ті були, м'яко кажучи, приголомшені. Риба виявилася котячої акулою. Навіть у Чорному морі такі акули зустрічаються вкрай рідко. Ця ж, перш ніж її спіймали чимало попутешествовала і пройшла Дніпро і Прип'ять.

Але повернемося до тропічним екзотам на "наших теренах". У 2013-2014 роках в Харківській області значний ділянку Сіверського Дінця окупувала пістія, вона ж "водяна капуста". Остання назва простонародне - рослина дійсно схоже на плаваючу капусту. У природі пістія зустрічається практично у всіх тропічних водоймах і майже в кожному акваріумі. Все почалося з декількох кущиків екзотичної рослини, що з'явився приблизно в 2011-му в районі селища Есхар (Чугуївський р-н). Далі тропічна "капуста" пішла у наступ зі швидкістю лавини. Пістія розмножується або вусиками (як суниця), або вегетативним шляхом - навіть з мікроскопічного шматочка листочка незабаром проростає кілька нових "капусточек".

У 2014-му на деяких ділянках річки пістія вкрила поверхню суцільним килимом. Мальовничо, незвично, але для водних мешканців смертельно: щільне ковдру з тропічної рослинності повністю перекривала доступ кисню до води.

Як і у випадку з гребневиками екологи були в розпачі. Ситуацію врятували сильні морози зими 2013-2014 років - їх окупант не пережив.

Досить часто представниками дикої фауни нашої країни стають крокодили. Найзнаменитіший з них - Годзілла, він же - Годзі, він же - "Крокодил Шуфрича" (Нестор Іванович, нагадаємо, у той час очолював МНС), він же - "Маріупольський монстр".

Епопея з Годзі почалася 31 травня 2007 року, коли під час рекламної акції пересувного цирку "Шапіто" він втік на свободу. Щоденні звіти про полювання на втікача подавалися в теленовинах чи не як повідомлення з лінії фронту. За волелюбним тваринам довго і марно полювали міліціонери і "орли Шуфрича" з МНС. Але невловимий Годзі щасливо оминав всі хитромудрі пастки.

Незабаром рептилія стала національним героєм міста металургів і за невловимість отримала ласкаве прізвисько "Маріупольський монстр". Хоча "монстр" - це було величезне перебільшення. Крокодил таких розмірів не представляв небезпеки навіть для дітей. Зате всім було весело.

Коли прийшли холоди, волелюбна рептилія перемістився до місця скидання теплих вод ТЕЦ "Азовсталі", де і далі харчевалась азовськими бичками і непогано себе почувала. Зловили втікача тільки 28 листопада. Та й то не МНС-ники, а місцеві жителі, знайшли заціпенілу від холоду рептилію на пляжі. Шуфричевы ж "гвардійці" способились тільки на те, що сунули і так ослаблого крокодила в ємність з-під нафтопродуктів, де бідолаха помер.

У 2009-му історія повторилася. В Одесі від місцевого пляжного фотографа втекла "співробітниця" - 140-сантиметрова крокодилиха. Враховуючи, що фотосесії з екзотичними тваринами - незаконний бізнес, господар про надзвичайну подію вважав за краще промовчати. Рептилію помітили місцеві рибалки і втікачку незабаром переселили в Одеський зоопарк.

Багато такі крокодилячі історії взагалі не отримують розголосу. В останні роки стало модним тримати в тераріумах крокодилів, найчастіше - нільських. Цей вид виростає до 6 м, але крокодильчики розміром з велику ящірку. Миле створіннячко дуже швидко зростає і перед господарем незабаром виникає питання: а що далі? У зоопарках нільських крокодилів греблю гати, ще один примірник там даром не потрібний. Тому "любителі екзотичної фауни фіксують колишнього домашнього улюбленця скотчем і викидають на смітник або "випускають" в найближчий водойму, де тварина з обмотані скотчем щелепами повільно вмирає від голоду. Таких крокодилів тільки в Києві знаходять чи не щороку. Викинуті рептилії до небезпечних розмірів вирости не можуть - ні один крокодил нашої зими не переживе.

І наостанок про папуг, які є найпоширенішими екзотичними втікачами. Мультик про Кеші адже не на рівному місці з'явився.

У більшості випадків втікачі гинуть з настанням холодів (якщо їх не відловлять, звичайно). Втім, не виключено, що у зв'язку з теплими зимами здичавілі папуги приживуться і у нас. У всякому разі, у Німеччині це давно сталося - місцева популяція диких зелених (ожереловых) папуг вже наближається до дев'яти тисяч. Чимало цих папуг і в Литві. Втім, у нас вуличного папуги, швидше за все, тут же спіймають і продадуть на "пташиному ринку" або, що ще гірше, підстрелять.