Що Путін шукав на Афоні
В ході офіційного візиту до Греції президент Володимир Путін "заглянув" на Афон, де очолив святкування трохи дивною - для всіх, хто не знайомий з особливостями російського историцизма - дати "1000-річчя російської присутності на Афоні".
Рунет облетіли звіти і фото, у яких патріарх Кирило "займає місце патріарха", а В. о. Путін - "царське місце" під час служби у Свято-Пантелимоновском монастирі. І в выплеснутом на глядача потоці слів і образів чудово все.
Власне, нічого, крім фото "Путін на імператорському місці" можна було і не публікувати. І навіть коменти про те, що і місце-то - зовсім не "імператорська", а просто "фото" дещо звужують палітру вражень. Більш-менш доречною виявилася хіба що фото Януковича на тому ж самому "імператорському місці". Фейк чи не фейк, монтаж - не монтаж, але сама пропозиція "знайти десять відмінностей" вносить пряну нотку. Ряд смішних "афонських" мемів - "пророцтво афнских старців" та "афонський обрег" - можна доповнити мемом "афонський імператор". І, до речі, давайте не будемо про "фейках" і "не-фейках" - коли мова заходить про пострадянському політикумі, слово "оригінал" взагалі недоречно - на жаль (чи, скоріше, на щастя), тут суцільні імітації.
Ось і афонські святкування за участю "двох перших осіб" "російської присутності на Афоні" - імітація. Всього. Починаючи з демонстрації скрепно-духовної симфонії "первосвященика" і "імператора", продовжуючи "тисячоліттям" і закінчуючи "присутністю".
На предмет дати - 1016 - у істориків немає єдиної думки. Вона заснована на одного підпису афонського ченця - нібито вихідця з Русі, виявленому на документі. Власне, міцні зв'язки Русі і Афона встановилися дещо пізніше, і пов'язано це з ім'ям Антонія Печерського, засновника Києво-Печерської лаври.
Але, як відомо, історія в умілих руках гнеться, як гімнастка. Потрібен привід для чергової демонстрації? Буде. До того ж зручна дата 1016 рік не тільки "поглиблюється" історію "присутності" на півстоліття, але і дозволяє уникнути деяких незручностей, пов'язаних із згадуванням Києва. Мабуть щоб і духу київського "Російсько-афонському тисячолітті" не було, в делегації РПЦ - вряди-годи - не виявилося жодного українського архиєрея. Навіть представника Києво-Печерської лаври, з якої починається історія російського чернецтва, не запросили. І справа тут, як ви розумієте, зовсім не в тому, що "не знайшлося досить лояльних". Просто слово "Київ" в даному контексті недоречно.
"Російське присутність на Афоні" в даний час і саме по собі - імітація, оскільки "руських" насельників (ченців з Росії та України разом взятих) не набралося і ста чоловік, і, якщо вірити публікаціям, настоятелю довелося терміново виписувати з Західної України (!) ще двадцять чоловік, щоб довести кількість "російських" ченців до "круглої" цифри і продемонструвати хоч скільки-небудь значиме "присутність".
Також мандрівники відзначали доволі погану збереження історичних руських святинь (не рахуючи Свято-Пантелеимонового монастиря). Тому довелося напружити не тільки західноукраїнські монастирі, але і олігархів - російські джерела пишуть про те, що на приведення в порядок "російського Афона" олігархи виділили близько 10 млн євро. За що були нагороджені особисто президентом Путіним, заради якого і старалися. Серед тих, хто отримав високу нагороду" за збереження "російського Афона" - українські громадяни Вадим Новинський і Сергій Льовочкін.
І яка, в свою чергу, будучи для ЄС сумнівним придбанням, може запропонувати себе в ролі такого "посередника". Це актуально і для "внутрішнього" російського вживання - оскільки нагадує не тільки про "глибині" російської історії (нехай вигаданої), але і про широту кордонів "російського світу", в які вписується "сам Афон", законодавець православних мод (нехай і кілька специфічних). Це важливо і для російської церковної політики - продемонструвати свій вплив на Афоні в переддень Всеправославного собору. Нехай жодна помісна церква не прислала на російські святкування скільки-небудь помітної делегації - фактично, світове православ'я проігнорувала чергову демонстрацію "російської величі", - зате Московський патріарх, прийнявши російського президента по-хазяйськи в афонської обителі, показав православному світові, що його симфонія - найуспішніша.
Втім, крім демонстрацій, російська влада має досить істотний інтерес на Афоні. Це прекрасний майданчик для політичних ігор - закрита територія, на якій, вдалині від безлічі зацікавлених мирських очей самі різні люди можуть зібратися і обговорити найбільш цікаві питання. Мода на перебування на Афоні зовсім не даремно прижилася в російських і поширилася в свій час на українські фінансово-політичні кола. Невипадково в нашому новітньому словнику утвердилися "православні олігархи" - люди несподівано впливові і до дивацтва небезпечні. Невипадково насельники "неросійського" Афону насторожено ставляться до "російської присутності", яке принесло з собою в останні десятиліття моду на дорогі автомобілі та віп-келії. На Афоні для російського істеблішменту паломництво і молитовні чування чудово поєднуються з діловими угодами, політичними махінаціями, стратегічним плануванням, инструктажами та ідеологічної накачування. Загалом, все, що худлит любить у Ватикані, цілком можна знайти і тут - у всякому разі, у рамках "російського Афона".
Тому (не тільки тому - але і ще по масі інших, неполітичних причин) в даній точці історичного простору-часу дуже хочеться, щоб Афон хоча б на час втратив для України (світської її частини) актуальність. Хоча б про тих пір, поки на "русском Афоні" українські олігархи отримують нагороди від російського президента, який розв'язав в їх країні війну. Поки Афон залишається частиною Російського світу, через який Москва здійснювала і продовжує протискувати свою політику в Україні. Якщо духовне значення Афону для України зрозуміло тільки невеликій кількості істориків, священнослужителів і богословів, то його політичний вплив очевидно кожному, хто в змозі простежити маршрути українських і російських чартерів, зграями сідали в Салоніках.
