Чхать хотіли. Чому українці не ради евакуйованим з Уханя
Через більш ніж два місяці з початку епідемії коронавіруса, Україна евакуює своїх громадян з зони поширення 2019-nCoV -11-мільйонного Уханя в китайській провінції Хубей. В епіцентрі ПП станом на лютий 2020 р. перебувало 74 українця, близько 50 погодилися виїхати на батьківщину. Попередньо, всі громадяни дали письмову згоду на 14-денний карантин.
Літак лоукостера SkyUp повинен був забрати людей з небезпечного Уханя ще минулого тижня, крім українців, на ньому повинні були вилетіти ще 25 іноземців, яких займався питаннями МЗС. Але дату вильоту постійно відкладали. Причому інші країни - Японія, Німеччина, Франція, Великобританія - евакуювали своїх громадян у кінці січня-початку лютого спецрейсами.
Україна в цьому питанні виявилася останньою почасти й через бюрократичної машини. Тільки 3 лютого Кабмін прийняв розпорядження про карантин для людей, які прибувають з міста Ухань, шляхом ізоляції на 14 днів. А 5 лютого виділив 4,5 млн грн для евакуації наших співвітчизників і членів їх сімей із зони поширення коронавіруса 2019-nCoV. Мінфіну доручили записати видатки на рахунок коштів резервного фонду держбюджету, а Мінінфраструктури - затвердити протягом тижня перелік витрат, пов'язаних із здійсненням евакуації.
Тобто після загальної евакуації іноземців з Уханя ще два тижні наші громадяни змушені були залишатися біля вогнища інфекції. В результаті в ніч на 19 лютого літак SkyUp все ж повинен вилетіти в Ухань, але, як кажуть в авіакомпанії, це поки не точно. Затримки нібито пов'язані з погодженням безлічі деталей" - треба отримати дозвіл китайської сторони, підготувати борт і команду українських медиків, які полетять у Ухань, знайти санаторій для розміщення евакуйованих і забезпечити його необхідними медикаментами та засобами захисту.
Питання в тому, чому в моменти ПП такі рішення не приймаються блискавично, залишається відкритим. Наприклад, влітку 2019 р., коли з Грузії треба було евакуювати десять дітей, мати яких заарештували за підозрою в торгівлі людьми, президент Володимир Зеленський надав свій літак. Такий же крок можна було зробити і щодо українців в Китаї, але немає.
Рідні українців, які опинилися в Ухані в момент епідемії, теж шоковані млявою реакцією влади. Коли зволікання буквально є питанням життя і смерті, чиновники замість того, щоб рятувати людей, тягнуть час. "Дуже сильно переживаю. Чим довше вони там знаходяться, тим більше ризик захворіти", - заявила журналістам мешканка Дніпропетровщини Галина Васильєва, дочка якої поїхала працювати в Ухань за контрактом. Зволікання з боку влади можуть стати підставою для судових позовів з боку евакуйованих - якщо хтось захворіє небезпечним 2019-nCoV чинності довгого перебування в епіцентрі проблеми.
Але затримки з евакуацією це ще півбіди. Справжнім сюрпризом стало опір місцевої влади приймати евакуйованих на своїх територіях. Попередньо в Кабміні узгодили місця обсервації українців, в. о. генерального директора Центру громадського здоров'я України Ігор Кузін заявив, що це заклади санаторно-курортного типу. Через пару днів стало відомо, що комісії з Моз інспектували санаторій "Пролісок'в Обухівському районі Київської області та санаторій "Шкло" у Яворівському районі Львівської області.
Як тільки назви санаторіїв стали відомі ЗМІ, на місцях розгорілися неабиякі пристрасті. Райради відмовилися приймати потенційно небезпечних пацієнтів і почали вимагати, щоб прибули з Уханя розміщували в інфекційних відділеннях лікарень. У селі Шкло жителі вийшли на мітинг до селищної ради та закликали главу райадміністрації не допустити поселення людей на карантин у місцевій раді. У відповідь глава району Андрій Шумський запевнив селян, що не допустить цього, навіть якщо йому самому доведеться оселитися в санаторії. За його словами, санаторій "Шкло" технічно не забезпечений прийняти евакуйованих - як мінімум там немає опалення та теплої води.
В Обухівській райраді пішли далі і зібрали позачергове засідання. Депутати в екстреному порядку звернулися до президента Зеленському і своєму депутатові-мажоритарнику Олександру Дубинскому. Депутати заявили, що "Пролісок" не пристосований для тимчасової ізоляції евакуйованих з Уханя і їх приїзд несе додаткові ризики для місцевого населення. Санаторій також офіційно заявив, що на карантин прийняти нікого не може, оскільки установа не забезпечено технічними засобами і надає послуги з оздоровлення дітей.
Кажучи іншими словами, в Кабміні стверджували, що всі конституційні права українців та іноземців, яких евакуюють з Уханя, будуть дотримані, але не подбали про права місцевих жителів. Насамперед мова йде про право на доступ до інформації, яка має суспільно важливе значення. Після того, як скандал почав набирати обертів, заступник міністра охорони здоров'я Віктор Ляшко заявив, що обрані два санаторію, але він не може сказати, які саме. "Щодо закладів: сьогодні є чітко виділених два заклади, які я не можу озвучити, але вони є, визначені, і за ним ведеться повна підготовка. Один основний, один резервний на випадок, якщо щось трапиться під час евакуації", - розповів Ляшко.
Президент Зеленський заявив, що на ситуації з коронавірусом піаряться політичні партії. Вони, нібито, підбурюють громадян до протестів і агітують не приймати евакуйованих. Президент також пригрозив привезти українців з Уханя в особняки політиків в Кончі-Заспі. "Якщо будете перекривати дороги та підбурювати людей, то ми привеземо всіх наших громадян - а ми їх обов'язково привеземо додому, тому що це наше конституційне право і просто людський обов'язок, - і я особисто привезу наших громадян в Конча-Заспу, в їх [політиків] особняки", - підкреслив Зеленський.
Легше, втім, від цього не стало. З одного боку, вражаюче співчуття у соцмережах, коли користувачі пишуть слова підтримки постраждалим від коронавіруса, і з іншого боку - вкрай недбале ставлення до своїх співвітчизників на практиці. Селяни не пускають евакуйованих у "свої" санаторії, втілюючи в життя нашу улюблену приказку "Моя хата з краю". В цьому можна, звичайно, звинувачувати менталітет - ми дивні і дуже неоднозначні у своїх принципах, але, по суті, винен тут тільки один - громіздкий чиновницький апарат. Ще з часів Чорнобильської катастрофи ми так і не обзавелися швидкими та ефективними алгоритмами реагування в екстрених ситуаціях, інформацію, як і раніше, приховують від населення, породжує чутки і домисли, а рішення приймають тижнями там, де рахунок йде на годинник.