Чий Крим? Звідки пішли три субетносу кримських татар
Процес відразу ж викликав закономірне занепокоєння у проживаючих там переселенців з Росії і їх нащадків: десятиліттями ці люди жили в стані перманентного підсвідомого страху, що одного разу в двері постукають справжні господарі запропонують збирати речі.
До честі репатріантів, вони не стали ні людей, ні виживати зі своїх будинків нових господарів, а почали облаштовуватися навіть не з нуля, а з мінуса - перші татарські поселення зводилися на незручних і до цього нікому не потрібних пустирях. Тим не менш антитатарські настрої в середовищі осіли в Криму жителів нечорнозем'я залишалися дуже сильними. Татарофобию вміло підігрівало керівництво місцевих комуністів. Особливо надривався друкований орган кримського обкому КПУ - газета "Кримська правда", що виходила тоді солідним тиражем у більш ніж чверть мільйона примірників.
У пошуках "історичної батьківщини"
Піднімати прапори витягнутий з нафталіну сталінську байку про "народ-пособнике" в розпал перебудови було якось не з руки. Натомість місцеві ЗМІ зарясніли "історичними розвідками". Мовляв, Крим - самий інтернаціональний куточок СРСР. Тут перетнулися долі багатьох народів: таврів, скіфів, сарматів, кіммерійців, греків і прочая, прочая, прочая... Всіх їх, тією чи іншою мірою, можна вважати місцевими і корінними. А ось татари - це нащадки жорстоких ординцями Батия. Активно просувалася думка, що татарам, мовляв, краще забиратися на їх історичну батьківщину - в Середню Азію, а ще краще - прямо в Монголію.
З середини дев'яностих гасло "Кримських татар - у Монголію!" дещо втратив популярність, тим не менш регулярно спливало у російських шовіністичних виданнях. Стару тезу про захопили Крим кровожерливих нукерах Батия реанімували одночасно з початком окупації півострова. Старт кампанії дав найкращий нирець за грецькими амфорами і за сумісництвом президент Росії Путін Ст. Ст.
16 травня 2014-го, зустрічаючись в Сочі з представниками кримськотатарських організацій, у відповідь на пропозицію визнати кримських татар корінним населенням півострова Путін заявив, що в першу чергу на це звання можуть претендувати греки, так як "вони були там раніше за нас з вами".
Теза тут же масово підхопили по всій Росії, в тому числі і російські опозиціонери. Зокрема, президента гаряче підтримав якийсь Сергій Аксьонов. Ні, мова зовсім не про нинішнього гауляйтере Криму і колишнього бандита по кличці Гоблін, а про його однофамільця і тезці з радикально-опозиційної "Іншої Росії". 18 травня 2014-го, коли в Криму відзначали 70-ту річницю депортації кримських татар, цей видатний "другорос" у своєму блозі залишив запис, названу так: "Греки, а не татари - корінний народ Криму". Зокрема, він написав: "Саме греки є самим що ні на є корінним народом Криму. Грецька колонізація почалася ще в VI столітті до н. е. із створенням Боспорської держави і Херсонеської республіки. Перше проіснувало на півострові тисячу років, до тих пір, поки не було поглинуто Візантією. Херсонес ж остаточно занепало лише в XIV столітті, коли двічі був зруйнований спочатку ханом Ногаєм, а потім татарами темника Егидея - предками кримськотатарського етносу, який веде свою історію лише з XV століття". В якості ілюстрації цей "публіцист" виклав фотографію руїн Херсонеса з підписом "Стародавні руїни Херсонеса... пам'ятник агресії і геноциду кримських татар щодо своїх історичних попередників на півострові - греків".
Глибокодумно розмірковуючи про кримських греків, Путін і Аксьонов яскраво продемонстрували своє повне невігластво. Історики нарахували три основні хвилі грецької колонізації Криму. Перша і правда почалася ще в VI ст. до н. е., але вже до III ст. н. е. елліни успішно змішалися з оточували їх "варварським морем". Тоді що одягом, що звичаями, що зовні вони мало чим схожі на "корінних греків".
Остаточно кримських греків першої хвилі доконав Велике переселення народів, накрывшее півострів у IV-V ст. н.е. У результаті колись блискучий торгово-ремісничий Пантікапей перетворився в убогу і суто аграрну село. Гуннської навали уникнув тільки Херсонес, який став кримським форпостом Східної Римської імперії (Візантії).
На період візантійщини доводиться друга хвиля грецької колонізації, на базі якої і сформувалася специфічна культура кримських греків-ромеїв. З утворенням Кримського ханства і після падіння Візантії значна частина греків другої хвилі прийняла іслам і стала однією із складових кримськотатарського народу. Невеликі і досить замкнуті громади ромеїв продовжували жити в ханстві, при цьому непогано себе почуваючи - саме греки і вірмени тримали в своїх руках майже всю торгівлю на півострові і фактично були становим хребтом економіки ханства. Останнє і стало для них фатальним.
У XVIII ст., відразу після введення на півострів "обмеженого контингенту миротворчих сил", російські влади першим ділом примусово депортували в Приазов'ї все грецьке і вірменське населення Криму. Офіційно це пояснили захистом "православних братів" від мусульман. Насправді метою спецоперації було знищення економіки ханства.
Греки від ініціативи "російських захисників" прийшли в жах - їхати з обжитих місць в голий степ ніхто не хотів. Зафіксовані випадки численних бунтів і збройного опору "чудо-богатирів" Олександра Суворова, який проводив цю депортацію. Щоб уникнути насильницького переселення, багато хто і зовсім приймали іслам. Всього з Криму вивезли понад 32 тис. християн: греків, вірмен, грузинів та волохів. Враховуючи, що людей виселяли практично в чисте поле, більш 15% депортованих незабаром померли від хвороб та злиднів.
Кривава суворовська депортація 1778 р. повністю поставила хрест на більш ніж двотисячолітньої історії згаданих Путіним кримських греків. Греки знову з'явилися на півострові лише на початку XIX ст., коли Росія інспірувала ряд антитурецьких повстань на території Османської імперії. Турки повстання жорстоко придушили, а вцілілі інсургенти разом з сім'ями втекли до Криму. Доля цих греків третьої хвилі теж виявилася незавидною: у червні 1944-го близько 14 тис. кримських греків депортували за Урал та до Середньої Азії.
Три субетносу киримли
Але повернемося до кримських татар. Саме після навали Бату-хана на півострові утворилося Кримський улус Золотої Орди, на базі якого згодом виникло Кримське ханство. Але говорити хоч про який помітний вплив нукеров Бату-хана на етнічний склад Криму - відверта нісенітниця. Незначна частина ординців дійсно осіла в Криму, але вже через одне-два покоління вони повністю асимілювалися місцевим "добатыйским" населенням. У цьому ключі вплив тієї ж Орди на формування великоруського етносу куди відчутніше.
Кримських татар з "просто" татарами об'єднує тільки те, що вони тюрки. В іншому це абсолютно різні народи. В Україні і Росії татарами часто називали мусульман взагалі. Пам'ятаєте, в "Кавказькому пленнике" Льва Толстого: "На Кавказі тоді війна була. По дорогах ні вдень ні вночі не було проїзду. Мало хто з російських від'їде або відійде від фортеці, татари або вб'ють, або будуть забрані в гори..." На Кавказі, втім, немає ніяких татар - судячи з щоденника письменника, у творі йдеться про чеченців, які навіть і не тюрки зовсім. До речі, в самоназві кримських татар - къырымлар, киримли або кримці, етнонім "татари" навіть не згадується.
Кримськотатарський народ складається з трьох субетносів, в яких яскраво відбилася специфічна географія півострова. Татари узбережжя називаються ялыбойлу. Кримськотатарською це і означає "живуть уздовж берега". Ця група сформувалася в основному на основі прийняли іслам греків-ромеїв, готовий, черкесів, італійців-генуезців і малоазійських турків. Для діалекту ялыбойлю характерно наявність великої кількості эллинизмов.
Іслам на Південний берег Криму прийшов досить пізно. Згідно проведеної османської адміністрацією перепису станом на середину XVI ст. переважна більшість населення ПБК були християнами. Християнські традиції і звичаї зберігалися в середовищі прибережних татар до самої депортації 1944-го. Татари ПБК дуже шанували Мар'ям - мати пророка Іси (так в ісламі називають Діву Марію). У прибережних татар був і абсолютно християнський звичай запалювати свічки в дні свят і жалоби. Також етнографи відзначали трепетне ставлення ялыбойлю до місць, де в давнину знаходилися християнські храми і монастирі, зруйновані яничарами в 1475 р., коли Османська імперія вела війну проти князівства Феодоро, генуезьких колоній і Кримського ханства.
З точки зору етногенезу найбільший інтерес представляють киримли-горяни, раніше жили в горах і передгір'ях. Цей субетнос називається тати. Якщо для зовнішності ялыбойлю характерний класичний грецький типаж, то для тати властиві індоєвропейські риси обличчя. Є припущення, що в генах горян збереглася кров всіх племен і народів, які колись населяли півострів.
Ще в XIX ст. дослідник Криму Петро Кеппен висловив думку, що "в жилах всіх мешканців територій, багатих знахідками дольменів" (тобто гір і передгір'їв), тече кров таврів. На початку нашої ери таври були підкорені і повністю асимільовані скіфами, до того часу контролювали майже весь півострів. Пізніше, в результаті гуннської вторгнення, скіфи були частково знищені, а частково вигнані за межі Криму. Історики припускають, що частина тавро-скіфського населення, укрывшаяся в горах, цілком могла пережити навалу. Це підтверджується і анонімними авторами XVI ст., упоминающими, що кримські татари "пишаються стародавністю свого скіфського походження".
Значну частину в етногенезі горян-ратів (як і інших груп кримців) зіграли готи, які з'явилися в Криму в III ст. н. е. Литовський (білоруська) історик Станіслав Сестреневич-Богуш в "Історії Тавриди", виданої в 1800-му, зазначав, що навіть на рубежі XVIII-XIX ст. живуть поблизу Мангупа готи, як і раніше зберігали свій генотип, а їх татарську мову більш схожий на південно-німецька, але "всі вони мусульмани і татаризованы". Йому вторить етнограф і антрополог Олексій Харузин (1864-1932): "Готія згасла, але її жителі без залишку розчинилися в масі склалася татарської нації". Зі свого боку, лінгвісти відзначають чималу кількість кримськотатарських слів, що мають готські коріння.
І, нарешті, третій субетнос - степовики-ногайці, нащадки кочових племен, що входили до складу Золотої Орди. Ще в XVII ст. ногайці борознили безкраї степи Північного Причорномор'я від Молдавії до Кавказу. Переважно саме вони здійснювали горезвісні набіги на землі України. Провідну роль в етногенезі ногайців зіграли західні кипчаки (половці). Расова приналежність ногайців - європеоїдна з невеликою домішкою монголоидности.
В цілому ж кримськотатарський народ сформувався на базі половців, при активній участі всіх племен і народів, які здавна проживали в Криму. Тим не менше сам кримськотатарський етнос набагато молодше і почав формуватися лише з середини XV ст., коли після завершення золотоординського періоду з'явилося Кримське ханство.
Завдяки новій державі та ісламу як державної релігії з строкатої мозаїки племен і народів в Криму почала формуватися нова етнічна спільність. Тоді ж на основі половецької мови з помітним огузским впливом почав формуватися і загальний кримськотатарську мову. Так що кримські татари мають повне право двічі претендувати на звання корінного народу півострова. По-перше, вони є представниками етносу, який сформувався виключно на території Криму, і іншої батьківщини у них немає і ніколи не було. По-друге, ця спільнота формувалася на базі племен і народів, тисячоліттями проживали на півострові. І кров стародавніх еллінів, долею яких раптом перейнявся Путін, давно стала частиною крові кримськотатарського народу. Так що якщо хто і повинен забратися з Криму, то це аж ніяк не киримли.