Бої за Бахмутку. Чому ВСУ були змушені наступати на Жолобок
Причому інформація, природно, подавалася прямо протилежна - і з одного, і з іншого боку фігурували буквально "Камази" вбитих і сотні поранених, вуличні бої а-ля Сталінград з підбитими і палаючими танками.
Реальність, як завжди, виявляється вельми далекій від віртуальності. Загострення на цій ділянці було цілком прогнозовано, особливо на тлі подій 2 червня, коли один з батальйонів яка прибула за ротації 93-ї окремої мехбригади несподівано висунувся у сіру зону від села Кримське на південь у бік позицій противника вздовж Бахмутської траси. В результаті без бою нашим військовим вдалося просунутися по прямій на відстань у півтора кілометра, а на флангах - близько кілометра.
Після того як це просування потрапило в ЗМІ, командування бригади на своїй сторінці в одній із соцмереж назвало цей маневр "вирівнюванням лінії фронту" і "створенням вигідних умов для оборони на пануючих висотах".
Фактично ж 93-я бригада не "вирівняла лінію фронту", а навпаки створила виступ, клином йде від Кримського на південь, який на флангах прикритий опорниками на невеликих по висоті (приблизно 120-122 м над рівнем моря) пагорбах. Причому практично по всій лінії дотику відстань між позиціями стало становити небезпечні 150-200 м.
Для бойовиків таке просування виявилося несподіванкою і створило масу стратегічних і тактичних проблем - адже прямо навпроти вістря цього клина знаходиться перехрестя Бахмутської траси з дорогою на Стаханов (після деоокупации Кадіївка) з розташованим колишнім блокпостом №31, зайнятим бойовиками ЛНР в ході Дебальцевської операції в січні 2015 р. Варто нагадати, що бої за 31-й пост були вкрай кривавими як для ЗСУ, так і для бойовиків. Тепер же ВСУ фактично безкровно (за вчора прес-центр АТО відзвітував про двох загиблих і 11 поранених) отримали можливість поставити під вогневої контроль цілу ділянку траси.
Взагалі наше просування саме тут багато в чому вимушена - справа в тому, що це практично єдине місце на Луганському фронті, де позиції ВСУ знаходяться за Сіверським Дінцем, а єдина рокадная дорога, по якій здійснюється постачання сил в районі сіл Кримське і Сокільники, проходить по іншому березі і легко може бути накрита артилерійським вогнем.
У той же час на західному фланзі позиції наших військових наблизилися до селища Жолобок, що теж було неприйнятним для противника. Тому серйозне загострення саме тут було визначено. Природно, підтягнувши артилерію, противник перейшов в контрнаступ. Однак була недооцінена боєготовність і ступінь вмотивованості бійців 93-ї бригади, що вилилося в контрнаступ з заняттям висот в районі Жолобка і навіть за деякими даними заняттям цього населеного пункту.
Поки твердих підтверджень цієї інформації немає, проте непрямим є той факт, що луганські пропагандисти так і не змогли за 7 червня показати жодного телевізійного сюжету із Жолобка, транслюючи свої репортажі на тлі найближчого до району зіткнення селища Донецький.
Взагалі кардинальним чином позиції ВСУ через це просування не змінилися, як і раніше важливим елементом є річка в тилу. Однак таке просування цілком укладається в позицію наших політиків і військових, які заперечують реальність лінії фронту, яка склалася після Дебальцевської кампанії січня–лютого 2015 р. Вже не раз на різних рівнях заявлено, що Мінськими угодами вересня 2014 р. вся Бахмутська траса повинна перебувати під контролем ВСУ, як і Дебальцеве, і Вуглегірськ. Тому й будь-яка зміна лінії протистояння тут варто розглядати виключно як просування по власній території.