Без училищ-заводів і ПТУ. Як Кабмін планує реформувати професійно-технічну освіту
Замість 18 типів закладів професійної освіти в Україні уже скоро може залишитися лише два: професійні коледжі та навчальні центри
"Замість 18 типів закладів професійної освіти з’явиться два. Це буде професійний коледж та навчальний центр. А здобувачі професійної освіти отримають статус студентів та курсантів", — заявив прем'єр-міністр Денис Шмигаль під час засідання уряду 21 березня.
"ДС" розповідає, як діє система профтехучилищ в Україні зараз, що саме хочуть змінити урядовці, чи слушна у сучасних українських реаліях ця ідея і яку систему професійної освіти обрали для себе країни Європи.
Училища сьогодні
Наразі українська професійно-технічна освіта (ПТО) працює для різних галузей економіки і є оптимальним варіантом для підлітків, які не мають бажання отримувати вищу освіту. Часто таку освіту також називають "середньою спеціальною". Існує 18 типів закладів, спрямованих на неї:
- Професійно-технічне училище відповідного профілю
- Професійне училище соціальної реабілітації
- Вище професійне училище
- Професійний ліцей
- Професійний ліцей відповідного профілю
- Професійно-художнє училище
- Художнє професійно-технічне училище
- Вище художнє професійно-технічне училище
- Училище-агрофірма
- Вище училище-агрофірма
- Училище-завод
- Центр професійної (професійно-технічної) освіти
- Центр професійної освіти
- Навчально-виробничий центр
- Центр підготовки і перепідготовки робітничих кадрів
- Навчально-курсовий комбінат
- Навчальний центр
- Інші типи закладів освіти, що надають професійну (професійно-технічну) освіту або здійснюють професійне (професійно-технічне) навчання
Ці заклади забезпечують різні рівні професійної підготовки, від базової до вищої. Часто програми і, особливо, спеціальності у них більш адаптовані до сучасних вимог і потреб ринку праці, аніж у закладах вищої освіти.
Офіційно в Україні понад 700 закладів ПТО, які готують фахівців для понад 350 професій. Серед найпопулярніших напрямів – будівництво, сільське господарство, сфера послуг, транспорт та ІТ. Крім того, зараз активно впроваджують дуальну освіту – коли учень поєднує навчання в закладі з практикою на підприємстві, а деякі ПТО вже мають сучасні навчальні STEM-лабораторії з, наприклад, робототехнікою або конструкторами, 3D-принтери та smart-класи.
Деякі випускники після отримання професійно-технічної освіти можуть вступати до фахових коледжів або вишів без ЗНО – через вступні іспити. Загалом наразі ПТО в Україні після школи обирає до 35% випускників з 9 класів, тоді як дві третини випускників шкіл вирішують здобути вищу освіту,.
Що зміниться?
Прем’єр Денис Шмигаль розповів під час засідання уряду, що новим законопроєктом передбачається "оновлений зміст та гнучка система реагування на потреби ринку праці". "Модульна структура освітніх програм дасть можливість здобувати професійну кваліфікацію за короткостроковими програмами", — сказав він.
Також проєкт збільшує фінансову автономію та посилює взаємодію закладів професійної освіти з бізнесом. "Зокрема, через спільні інвестиційні проєкти. Даємо можливість самостійно управляти коштами, затверджувати штатні розписи та відходити від тарифної сітки", — додав Шмигаль, висловивши надію, що Верховна Рада підтримає ініціативу уряду.
Також урядовці хочуть впровадити терміни "професійна освіта" замість "професійно-технічна освіта", "студент" замість "учень", а також об'єднати 17 типів закладів професійно-технічної освіти, у тому числі ПТУ, в "професійний коледж". Таким чином повинно залишитися два типи закладів — професійний коледж та навчальний центр.
Це означає, що професійно-технічні училища, професійні ліцеї, навчально-виробничі центри та інші типи закладів будуть реорганізовані та перепрофільовані відповідно до нової класифікації. Заклади не будуть ліквідовані, а їхня структура та назви будуть приведені у відповідність до нових стандартів, що має сприяти спрощенню системи та підвищенню її ефективності.
Загалом на думку міністрів чинний закон "Про професійну (професійно-технічну) освіту" потребує оновлення, адже попередня його версія була укладена ще в 1998 році і за інших реалій.
Чи потрібна Україні "оптимізація" професійної освіти зараз?
У розпал повномасштабної війни, на тлі руйнування інфраструктури та нестачі кваліфікованих кадрів в усіх сферах — від будівництва до ІТ — уряд пропонує радикально перекроїти професійно-технічну освіту. На перший погляд, ідея здається логічною. Хаотична типологія з ПТУ, училищ-заводів, агрофірм і ліцеїв дійсно потребує перегляду. Але таке серйозне скорочення несе за собою і певні ризики. Перш за все, є побоювання, що реформа стане таким-собі "потьомкінським селом": немає гарантій, що після реорганізації умовний "навчальний центр" в українському обласному центрі не стане просто табличкою на дверях корпусу, а по суті більше нічого і не зміниться.
Реальні виклики освіти зараз — це не зміна термінології з "учня" на "студента", а фінансування, мотивація викладачів, оновлення обладнання і реальний зв’язок з бізнесом. Щодо двох останніх пунктів в уряді обіцяють попрацювати і кажуть, що в Україні вже обладнали близько 100 майстерень профтехів і планують у 2025 році оновити ще до сотні, на що в бюджеті передбачено понад 500 млн гривень.
Також хотілося б, аби формат не став аж занадто універсальним, і професійні заклади, які існують, зберегти свої унікальні специфічні програми та якості, які їм дозволяють готувати сильних фахівців. Крім того, ризик полягає й у тому, що назви закладів для багатьох регіональних училищ — це не просто їхній "тип", а частина місцевої історії, репутації, зв'язків з підприємствами. Назви на кшталт "училище-завод" чи "агрофірма" — це не випадковість, а вказівка на партнерство з ринком праці.
І останнім важливим пунктом залишається комунікація і її чіткість: зміна назв і статусів без неї створює ризик втрати довіри у батьків, роботодавців та абітурієнтів.
Тож у разі, якщо влада при реалізації врахує ці ризики й по всіх проблемних моментах реформуватимуть якість, а не лише форму, а також інвестуватимуть (зокрема з допомогою бізнесу), а не лише скорочуватимуть, — реорганізація дійсно може стати успішною.
Як виглядають ПТО у Європі?
Економічно найсильніші європейські країни активно користуються перевагами дуальної освіти. Наприклад, у Німеччині підліток у 16 вже може мати контракт з BMW. Загалом система професійної освіти по країнах, як правило, спрощена, але ефективна — типів небагато, зате чітко розділено рівні освіти та функції закладів.
І саме Німеччину часто беруть за взірець, адже у цій країні аж 50% молоді після школи обирає саме ПТО. Учні проходять теоретичну підготовку у Berufsschule (профшколі) і практикуються безпосередньо на підприємстві (це також може бути Siemens, Bosch та інші великі компанії). Держава, школа і компанія укладають тристоронній контракт. Після завершення навчання випускник має диплом і 2-3 роки досвіду роботи.
У Швейцарії понад 60% школярів після 9 класу йдуть у професійну освіту. Є професійні школи та вищі спеціалізовані школи. Після базового навчання можна продовжити освіту в університеті прикладних наук, класичному університеті (потрапити куди важче, але можливо) чи вступити на професійну вищу освіту — щось середнє між ПТО та вишем.
У Фінляндії після базової школи учень обирає: ліцей чи професійне училище (ammatillinen oppilaitos). Училища добре оснащені: сучасні майстерні, лабораторії, цифрові інструменти. Програми тривають 2–3 роки та включають обов’язкову практику в компаніях. Можна поєднувати навчання й роботу, а після — вступити до вишу.
У Данії є три типи основних закладів: професійні школи, академії професійної вищої освіти та коледжі. Широко використовують проєктне навчання, менторство, підприємницькі модулі навіть у технічних спеціальностях. Також молодь мотивують відкривати власну справу ще під час навчання.
Отже, як бачимо у жодній з цих країн немає такого надмірного поділу, як в Україні. Усі прагнуть до гнучкості, практичності та простоти структури, але при цьому інвестують у якість навчання, обладнання й співпрацю з бізнесом. Це ще раз доводить, що ініціатива українського уряду у сучасних, спрямованих на європейський розвиток, реаліях правильна. Але критичною лишається якісь реалізації, яка у нашій країні подекуди розходиться з великими планами і гучними словами.
