Бандура проти діджея. Школи мистецтв виженуть із зони комфорту

Скандал навколо ймовірного закриття музичних і художніх шкіл у регіонах набирає обертів. У соцмережах розвернувся флешмоб в підтримку шкіл естетичного виховання.

У Мінкульті кажуть, що школам нічого не загрожує, але реформувати їх треба. А конфлікт пов'язують з амбіціями окремих представників шкіл.

Не поділили рада

Радник міністра культури і координатор сектору культура Офісу секторної децентралізації Ірина Френкель заявила в коментарі "ДС", що причина конфлікту в кадрових перипетії. При Мінкультури створено Раду з питань культурно-мистецької освіти, який замінив Всеукраїнська рада директорів шкіл естетичного виховання. В результаті перетворення склад дорадчого органу змінився на 80%. "Наявність листів з боку неіснуючої ради — спроба нагадати про себе. Враховуючи відкриту політику Мінкульту щодо своїх дій, кожен бажаючий може впливати на роботу ради в разі наявності конструктивних пропозицій", — стверджує Френкель. До речі, за словами Олександра Шаліта, який очолював той самий рада, організація продовжує діяти. Але вже без підтримки міністерства.

Єдиною проблемою реформи галузі культурної освіти радник міністра називає сприйняття змін окремими працівниками галузі. "Напевно, це пов'язано з небажанням виходу із зони комфорту, в якій знаходилися художні школи останні 25 років", — говорить чиновник. У Мінкульті вважають, що колективи шкіл не дбали про проблеми формування та збільшення цільової аудиторії, не працювали над тим, щоб, наприклад, збільшити кількість випускників, які надходять в музичні училища. Слабкою рисою художніх шкіл у відомстві називають відсутність орієнтації на вивчення попиту на самі культурні послуги. Простіше кажучи, навчальний продукт потрібно осучаснити, тоді від бажаючих отримати естетичне виховання відбою не буде. Попит повинні визначити мінімальні "культурні кошики" — перелік послуг, які обов'язково повинні бути профінансовані у конкретній громаді. Принцип їх роботи ще неясний — проект пообіцяли показати через два тижні. Які саме послуги увійдуть у список, в Мінкульті поки навіть приблизно сказати не можуть. Френкель підкреслює, що при цьому виконання стандартів ляже на органи місцевого самоврядування, а за Міністерством культури залишаються функції контролю.

Імпровізують зі школами мистецтв

Що стосується фінансування шкіл естетичного виховання в регіонах (педагоги впевнені, що громади на них грошей просто не дадуть), то переклад їх у відання місцевих рад відбувся ще в 1994 р. Тоді ж були ліквідовані адміністрації місцевих і районних рівнів і створені ради і виконкоми. Перехідний період тривав близько двох років, протягом яких школи фінансували з двох бюджетів — місцевого і центрального. Останні 20 років, каже радник міністра, позашкільні мистецькі навчальні заклади повністю утримуються за кошти місцевих бюджетів. Тим не менш перехід від фінансування районом до фінансування громадою дійсно створив проблеми. "Керівництво деяких знову об'єднаних територіальних громад починає імпровізувати із збереженням мереж установ культури. Це пов'язано з відсутністю культурної субвенції зверху на відміну від освітньої субвенції та субвенції на охорону здоров'я", — каже Френкель.

Навчальні програми для шкіл художньої освіти на рівні держави затверджені, однак не виконуються через порушення стандартів фінансування з боку місцевих рад. У результаті багатьом школам доводиться самостійно шукати шляхи вирішення проблеми, наприклад, пропонуючи платні уроки.

За словами Френкель, на сьогодні понад 50% музичних шкіл України надають послуги з навчання образотворчого мистецтва, відкривають танцювальні та театральні напрямки роботи на основі госпрозрахунку. "Культурні кошики" і законодавчо прописана неформальна частина освіти в сфері мистецтв дадуть можливість таким групам отримати підтримку з місцевого бюджету. На думку Френкель, це дозволить здешевити послуги, а також дасть можливість для навчання дітям з малозабезпечених сімей.

До речі, навіть якщо грошей або учнів школі катастрофічно не вистачає, закрити її не можна — у січні відомство розіслало губернаторам листи, в яких зазначено: закон про культуру прямо забороняє ліквідацію школи без погодження з Мінкультури.

Два типи шкіл

Один з найбільш спірних моментів у реформуванні шкіл естетичного виховання — поділ їх на два типи. Одні школи будуть отримувати ліцензії і готувати учнів до подальшого отримання професії в галузі мистецтв, а другі — просто розвивати таланти дитини (противники реформи кажуть, що в цьому випадку педагогів прирівняють до аматорів). На офіційному сайті Мінкульту мова йде про формальну і неформальну систему освіти, хоча Ірина Френкель вважає назву "неформальна школа" некоректним. За її словами, мова йде про початкову професійну освіту і общехудожественной підготовки. Освітні програми першого типу будуть базуватися на існуючих типових планах шкіл естетичного виховання. А ось освітні програми другого типу будуть пропонувати "полегшений варіант".

Формувати зміст програм для формальних шкіл будуть за допомогою Державного методичного центру навчальних закладів культури і мистецтв України. Що стосується принципу роботи шкіл загального розвитку, то тут поки остаточної схеми роботи немає — питання опрацьовують фахівці.

Також Френкель вважає, що талановитих дітей потрібно якось стимулювати: "В Європі існує система заохочення талановитих дітей. Це спеціальні стипендії мерів, які спрямовуються на оплату навчання дитини. Нам також необхідно розробити програми підтримки талановитої молоді, які повинні фінансуватися на різних рівнях". Однак якими можуть бути ці програми і як Мінкульт зможе вплинути на рішення місцевих рад, у відомстві не уточнюють.

Потрібно змінювати систему

В Мінкультури впевнені, що для формування креативного класу сьогоднішня система культурної освіти застаріла. "Кого саме виховують у художніх школах? В даний час ми виховуємо солістів. Так побудовані типові навчальні плани. Але зараз нам необхідно розвиток освічених людей, аудиторії для філармонічних залів, формування креативного класу — майбутнього ядра постіндустріального суспільства", — підкреслює Френкель. За її словами, мало хто може назвати імена учнів, які після закінчення музшколы будуть відвідувати концертні зали, як і тих, хто дійсно продовжить освіта у сфері культури. "В результаті у нас немає ні аудиторії, ні фахівців", — нарікає радник.
На думку Френкель, завдяки реформі система культурної освіти може охопити набагато більшу кількість дітей. Нові програми в школах, "культурні кошики" і система заохочень талановитих дітей, за задумом чиновників, повинна сформувати ту саму аудиторію консерваторій і концертних залів, якої сьогодні не вистачає країні. Але парадокс в тому, що ці благі наміри колективи самих шкіл вважають передвісником близького кінця. Скепсису додає і той факт, що в Мінкульті досі не можуть виразно пояснити, що ж покладуть в "культурну кошик" і як будуть стежити за тим, як почнуть надавати послуги.