Аусвайс віри. Чому не варто стукати в серця і двері священиків УПЦ МП
Вірна відповідь, яку дають тільки 8% респондентів - ні, твердження невірно. Тому що в початковій посилці про "деяких кольорах" не сказано, що серед них є такий вид, як троянди. Порушений принцип достатності спочатку заданих даних. Задачка про троянди згадалася мені у зв'язку з черговим скандалом навколо Української православної церкви московського патріархату.
Напередодні Нового року у Запоріжжі 39-річний чоловік викинувся з вікна 8 поверху, впавши на дворічну дитину. Хлопчик і чоловік померли на місці. Пізніше, служитель Української православної церкви Московського патріархату відмовився відспівувати дитини, коли стало відомо, що його хрестили в церкві Київського патріархату. В іншому храмі УПЦ МП перед батьками загиблого хлопчика просто закрили двері, попросивши їх покинути територію. Вже в розпал скандалу, коли обурена громадськість розривала Facebook гнівними постами, митрополит Запорізький і Мелітопольський Лука (УПЦ МП), замість того, щоб проявити співчуття, підтримав свого священика, повідомивши що його підлеглий вчинив правильно. У підсумку на похорон приїхав священик із церкви, де хрестили загиблого хлопчика. Він і здійснив обряд відспівування. Причому тут троянди, запитаєте ви. Історія жахлива, а ви про кольорах. Троянди тут зовсім не причому. Суть про логіки і логічні помилки, які призводять до нераціонального поведінки.
Московський патріархат додав убитим горем батькам сивого волосся тільки тому, що загиблий хлопчик був охрещений в Київському патріархаті. УПЦ МП - це філія РПЦ імені Путіна-Гундяєва, що давно став найпотужнішим ідеологічним знаряддям країни-агресора проти українських громадян. Тут можна згадати про те, що священнослужителі Московського патріархату брали активну участь у спробах демонтувати українську державність на Донбасі і в Криму. Такі початкові факти. Помилкою є те, що відмова вчинити над хлопчиком обряд відспівування, патріотичне товариство пояснює ненавистю до всього московського всьому незалежному українському. Церква - це не віра. Це релігійний інститут, який використовує віру в якості свого основного знаряддя виробництва.
З точки зору УПЦ МП київський патріархат - це розкольники-єретики. Ми можемо скільки завгодно обурюватися і переконувати один одного в тому, що за невизнанням української церкви стоять імперські амбіції і політична воля Кремля, але факт залишається фактом. Київський патріархат не визнаний православним світом. Для священика Московського патріархату, хрещення київської патріархії - це самозванний обряд, лжеритуал, якщо хочете. Виходячи з того, яких принципів дотримується Московська патріархія, для прийшов на похорон священнослужителя загиблий дитина була нехрещеною взагалі. Такі правила цього релігійного інституту. З ними можна не погоджуватися. Але їм можна протистояти за допомогою патріотичних постів в Facebook.
Помилка стурбованої громадськості полягає в переконанні, що ідеологічного і цивілізаційного супротивника можна перевиховати з допомогою народного осуду. Ні, не можна. Пора навчаться відрізняти спочатку ворожі всьому українському правила Московського патріархату від антиукраїнської позиції окремих любителів "російського світу". Окремої людини можна переконати. Інститут - ніколи.
Ті, кому не любите московські попи та їхні порядки, можуть знайти для себе інший релігійний інститут, який відповідав би принципам і цінностям. У цій історії храм закрив двері перед батьками вбитої дитини, пославшись на те, що в їх розумінні хлопчик некрещен, тому не може бути похований за християнським обрядом. Священики мають право поступати таким чином. Скажу навіть більше. Вони не мають право чинити по-іншому. В цій історії не дістає одного дуже важливого початкового факту. Українська держава, українська церква, українська сенс - це не про догмати. Це про свободу. Вільна людина тому й вільна, що він має можливість ніколи не стукати у двері храму, де у нього в хвилини скорботи вимагають аусвайс з великою двоголового печаткою. УПЦ КП - дає нам з вами таку можливість. Бути в українському праві на українській землі.