А завтра Батьківщину продасть. Чому українці ніяк не "емігрують" з СРСР
В українських соцмережах безліч тем мають "ефект червоної ганчірки": від питань мовної політики та сімейних цінностей до результатів реформ і майна чиновників. Черговий "холиварной" темою виявилася еміграція. Пост журналіста Артура Оруджалієва про те, що "в Україні повітря просякнуте атмосферою еміграції", отримав тисячі репостов, коментарів і реакцій. Коротко: Оруджалієв розповів, що сам нещодавно отримав американський паспорт і розуміє, чому люди виїжджають з країни — у нас не стимулюють бізнес, зате працює безліч заборон. "Заборонено користуватися послугами іноземних банків. Заборонено зберігати чесно зароблену валюту. Заборонено купувати авто в Європі за нормальною ціною. Та що там — у ХХІ ст. досі заборонено продавати землю", — обурився журналіст. На його думку, з таким цінним активом, як люди, у нас просто не вважаються: "Менше думаючих людей — менше проблем для політиків. Все, що відбувається навколо, — геноцид держави Україна щодо своїх громадян в чистому вигляді".
Пост зібрав суперечки навколо двох полярних точок зору. Приміром, депутат і журналіст Мустафа Найєм назвав еміграцію капітуляцією покоління. Описуючи досвід своєї сім'ї, якій довелося приїхати в Україну, Найєм зазначив, що адаптуватися в новій країні не так і просто. "Нерозумно думати, що, отримавши громадянство і пройшовши паспортний контроль, ви автоматично станете частиною суспільства в іншій країні. Багато (не всі, але більшість) залишаться "другим сортом" і будуть приречені на закінчення життя в колі таких же виїхали з інших країн". На противагу йому журналіст Юрій Бутусов запевнив, що ні в якій мірі не засуджує тих, хто їде, адже патріотизм не визначається кордонами. А ось тих, хто зраджує країну, варто засудити. І тут же поклявся ніколи не їхати з України. Слідом за ним мало не половина українського сегмента Facebook почала клястися у вічній любові і вірності Україні та писати, як неправі ті, хто покинув країну у важкі часи, коли пора робити реформи і боротися з ворогом. В результаті обговорення проблем еміграції фактично переросла у змагання за патріотизму. Одні пропонують зробити з України другу Канаду, інші закликають змінити умови життя в країні, щоб не тільки зменшити потік емігрантів, але й залучити приїжджих. Тут же з'явилися "фейсбучные експерти", які навперебій почали розповідати, що ж потрібно змінити в країні.
Правда, як влучно висловився заступник міністра економіки Макс Нефьодов, "скаржитися, що Україна не намагається нікого залучити або втримати — це не про еміграцію, а про "тато, чому ти не мільйонер?". Якщо ви не хочете нічого робити — проблема у вас, а не на місці".
Світ в режимі онлайн
Примітно, що більшість аргументів противників еміграції чітко вкладаються в радянську парадигму "виїхав з країни — зрадив Батьківщину". Між тим у сучасному світі еміграція — не трагедія і не панацея. Навіть з такої, здавалося б, благополучної країни, як США, емігрують. Прикладом, в Канаду. Чехи їдуть у Німеччину, українці — у Польщі. І хтось навіть приїжджає до нас.
За офіційними даними Госттата, за січень–листопад минулого року в країну приїхали 11 738 осіб з інших держав, а виїхало 6105. Для порівняння: у 2015-му прибулих було 30 659, убывших — 21 409. Як говориться, тенденція очевидна. І говорити про те, що скоро в аеропорту "Бориспіль" нікому буде вимкнути світло, тому що всі відлетять у пошуках кращого життя, поки не доводиться. Куди більше легальних українських мігрантів, які мають за кордоном вид на проживання. За різними даними, в 2016-му їх налічувалося близько 5 млн.
Самі по собі міграційні потоки стимулюють розвиток економіки, адже в країну приїжджають люди, зацікавлені працювати саме тут, а їдуть ті, хто не готовий боротися, а плисти за течією не хоче. При цьому українці, які працюють за кордоном, за останні п'ять років перерахували в Україну близько $35 млрд. Експерти відзначають, що на сьогодні заробітчани — основний інвестор в економіку країни. До того ж багато які виїхали на заробітки з часом збираються повернутися на батьківщину. І принести країні новий досвід і нові знання.
Але радянський постулат "помри, але Батьківщину не кинь!" міцно сидить в головах українців. Хоча питання патріотизму в стрімко глобалізованому світі у контексті еміграції виникати вже не мають. Можна щодня читати новини рідного міста, випивати з друзями по скайпу і мотатися в Україну у відпустку. З кожної зарплати допомагати ветеранам АТО, а ночами писати поправки до законопроектів на позиції волонтера. Де при цьому перебувати фізично — справа десята. Погодьтеся, це зовсім не те ж саме, що втекти з СРСР без права листування.
Будувати державу і робити реформи краще саме в тому складі, який до цього готовий прямо тут і зараз. А таврувати тих, хто залишає країну, голосно закривати за ними двері і зайвий раз переконувати, що сюди і повертатися не варто. У канадській діаспорі з покоління в покоління українську мову та історію передають краще, ніж часом у наших школах, а іноземці часто поважають нашу країну більше середньостатистичних корінних жителів. При цьому українці із захопленням вважають своїми співвітчизниками Енді Уорхола і Мілу Йовович і пишаються співгромадянами, які досягли успіху за кордоном. Так що навряд чи позиція "хто поїхав — той нас зрадив", допоможе зміцнити країну. Вона корисна швидше тим, хто звик не розвивати, а розділяти і володарювати.
Я вважаю цю дискусію, як і суперечки про мову, штучно модерованими, такими, які паразитують на марнославстві і почуття власної важливості. Як і твердження, що повітря чимось там "просочений", а тому потрібно терміново щось робити. У користувачів соціальних мереж та прилеглих до них медіа абсолютно різні уявлення про проблематику та шляхи вирішення проблем. Люди їдуть і повертаються куди і коли хочуть, право на свободу переміщення — одна з європейських цінностей. Після падіння залізної завіси всі схлипування про еміграцію втратили сенс і сьогодні є невіглаством, або провокацією.