Олексій Кафтан: Про шкоду свободи
Новинна хвиля останніх днів чомусь винесла з пам'яті прекрасну мантру з радянського букваря "Ми не раби. Раби не ми". Цинічну брехливість цієї фрази викривала не тільки повсякденність, а й саме ставлення до свободи, зафіксоване в мові. Ставлення відверто негативне і зневажливе. Ось, наприклад, слово "розперезатися", в буквальному сенсі означає всього лише "послабити пояс". Або ж зняти його. Вам доводилося чути, щоб його використовували саме таким чином? Мені - ні. Виключно в переносному - з очевидними різко негативними конотаціями. А адже йдеться лише про те, щоб зробити носіння одягу більш комфортним, або, враховуючи її особливості, про роздяганні. Особиста і приватна справа, якщо розібратися. Здавалося б, моє тіло - моє діло. Ан ні, суспільне. Пікантності додає слову те, що власне пояс останні років триста, щонайменше, асоціювався зі служивим людом (селяни Московії і в околицях підперізувались переважно шнурком або, якщо пощастить, поясом). А служивому бути вільним ніяк неможливо. Ну а якщо з легкої руки Миколи І "Палкіна", "облагодетельствовавшего" безліч гідних людей, включаючи Тараса Шевченка і Михайла Лермонтова, служивим стає все населення, то бути поза футляра-мундира людині "не положено" (теж, до речі, цікавий оборот). Відповідно, навіть дріб'язкові послаблення має засуджувати.
Або ось ще, разнуздаться. Слово, яке буквально означає "позбутися вузди" і, таким чином, однозначно відноситься до коня, раптом стає синонімом вільної любові, безладної статевого життя та інших тілесних радощів, яких "широка громадськість" жадає, але боїться і тому таврує.
Розпуститися - так, тут теж йдеться про небажане звільнення, на яку досить однозначно вказує корінь порожній(ь), тобто, дати волю. Упс, як кажуть американські підлітки, адже оборот "дати волю" в російській мові теж несе негативну емоційне забарвлення. Вона підспудно присутня завжди, будь то мова про руках, чи фантазії почуття.
А ось ще прекрасна ідіома "дозволити собі зайве". Зайве - недопустимо! Будь-яке зайве, і тому воно навіть не потребує конкретизації. Розуміння, про що мова, завжди випливає з контексту. Ось такі от "Раби не ми. Ми не раби". А тому не варто очікувати, що російське суспільство, з захватом і мимохідь таврующее будь-які прояви свободи навіть на рівні мови, товариство, з радістю видає мандат на пригнічення владі, зможе визнати чиє-небудь право на свободу. Будь то людина, народ чи держава.
Джерело: facebook.com/oleksiy.kaftan
