13 км під дощем. Або чому я знову поїду в Карпати в "несезон"

Повномасштабна війна відсунула питання відпочинку на дуже далекий план, однак сьогодні вже всім зрозуміло, що перемога буде не завтра, а отже – треба час від часу видихати, аби мати сили працювати, донатити і підтримувати сили оборони. Тож запрошення поїхати на кілька днів до Phoenix Relax Park, що у трьох кілометрах від Буковелю, виявилось на диво доречним. Навіть попри те, що за прогнозом обіцяли дощі – тобто стандартну осінню карпатську погоду.

У комплексі кажуть, що листопад і квітень – найменш відвідувані місяці, бо ж дощ, мряка, холодно. Ні лиж тобі, ні галявин з квітами і ягодами. Втім, у Phoenix Relax Park спробували перетворити недоліки на плюси: ціни нижчі, людей менше, а концепція хюге – справжнього домашнього затишку — дозволяє почувати себе приємно навіть у негоду. "Тут трохи незвичний готель. Вони не так дбають, щоб все було "як по стрункє", а щоб було, як вдома", — каже водій, які везе нас із залізничної станції Татарів до Phoenix Relax Park.

Перше, що впадає у вічі у комплексі – величезна територія (18 га), на якій в обрамленні газонів і дбайливо оформлених дерев-кущів височіють коричнево-чорні будиночки. Головне — всі в одному стилі. Це дуже вирізняє комплекс з-поміж навколишніх готелів і апартаментів у стилі "одягли все красиве зразу". Концепція хюге, до речі, проглядається і в самій архітектурі комплексу – натуральні матеріали, багато простору, прості кольори. Попри те, що котеджів на території майже 130 (від 4 до 8 місць у кожному), та ще й два комплекси з апартаментами, тут не відчувається тисняви – часом видається, що оці красивезні гори навколо – лише для тебе. Щоправда, оскільки комплекс займає велику територію, та ще й на схилі, до окремих котеджів доводиться підніматись доволі довго, ще й досить крутими стежками. Такий собі карпатський фітнес.

Самі котеджі розроблено в Україні – з листопада 2022 року їх почали виготовляти на фабриці у Ворохті. Це модульні будинки, які зводяться на геошурупах, що дозволяє обійтись без фундаменту. Будиночки продають під ключ: за два тижні обіцяють виготовити, змонтувати і вручити господарю ключ від вмебльованого котеджу з усім набором техніки та посуду. На сьогодні розроблено близько 25 варіантів, однак найбільш популярні з них три – одноповерховий на 45 м² та двоповерхові на 96 м² і 112 м². На виробництві кажуть, що термін експлуатації таких модульних котеджів – понад 50 років. Котеджне містечко у Поляниці, яке почали будувати в 2021 році, стало першим проектом Phoenix Group. Зараз схожий комплекс зводиться у Східниці Львівської області – численні рекламні плакати на території Phoenix Relax Park закликають інвестувати у це будівництво. У планах – завоювати європейські ринки, для чого вже розробляють нові планування і навіть розпочали самостійне виготовлення фасадної плитки з італійської мармурової крихти. Котеджі ж у Поляниці зведені з використанням карпатської деревини. У компанії особливо підкреслюють, що вся вона – ліцензована.

"Наш власник приїхав сюди відновлюватись після поранень, отриманих в ході АТО, і закохався у ці місця. Спершу збудували п’ять котеджів, але якось непомітно їхня кількість виросла до 129", — кажуть в комплексі. Олександр Редька – власник і ідейний натхненник Phoenix Group – до 2014 року був успішним ресторатором, потім пішов на війну, де ледь не втратив ногу, зайнявся волонтерством. У 2016 році разом із Станіславом Агеєвим видав автобіографічний роман "Волонтер. Філософія пожирання". А згодом вирішив зайнятись будівельним бізнесом. Так виникла ідея виробництва модульних будинків – ця технологія активно використовується, зокрема, в Америці, але незвична для України. Про те, що власник комплексу досі пов'язаний із ветеранським рухом, можна легко здогадатись із вивіски на одній із будівель "Волонтерський рух "Фенікс". До речі, на заводі у Ворохті, що розташувався у реконструйованих приміщеннях колишнього лісгоспу, облаштували комфортабельні гуртожитки для переселенців, яких задіяли на виробництві. Чимало переселенців комплекс прийняв після початку повномасштабного вторгнення.

Одна з беззаперечних переваг комплексу, зважаючи на ціни у ресторанах Буковеля, — повноцінна кухня у кожному котеджі, з плитою, мікрохвильовкою і навіть посудомийкою. Хочеш – готуй сам, хочеш – влаштовуй барбекю в одній із десятка альтанок на території, хочеш – обирай будь-який заклад з-поміж десятків, розташованих навколо. У самому комплексі є ресторан (вранці працює "шведський стіл", в який входить навіть ігристе) та GastroPub в ірландському стилі. Втім, як на мене, основна принада пабу – його відкритий майданчик, звідки відкривається захоплива панорама на Буковель.

Панорами – це, мабуть, одна з головних цінностей Phoenix Relax Park. Шикарні краєвиди тут ледь не на кожному кроці – з панорамних круглих гойдалок, куди ранками долинають звуки богослужіння з сільської церкви, із звичайних гойдалок, щедро розставлених територією, і навіть з SPA-центру, де є панорамний басейн і тераса під відкритим небом, на якій можна поніжитись у джакузі. Басейн, щоправда, доволі компактний, однак у комплексі споруджують власний ТРЦ, де обіцяють зробити великий критий басейн. Влітку ж до двох відкритих басейнів Phoenix Relax Park додасться "штучне море" — басейн із солоною водою та імітацією морських хвиль.

Звісно, восени із спогляданням краєвидів може не скластись, однак це аж ніяк не привід сидіти безвилазно у котеджі. У комплексі є гід, який допоможе обрати маршрут і супроводить по ньому. Втім, маючи трохи підготовки і ретельно вивчивши карти, можна податись у гори самотужки. Не забувши покласти в наплічник пляшку з водою, змінне взуття і дощовик, бо погода в Карпатах змінюється миттєво. В один із днів я вирушила маршрутом "Пейзажний", що проходить хребтом акурат над комплексом і розроблений для їзди велосипедами і квадроциклами.

З комплексу на нього ведуть дві дороги – одна лісом, а одна – через суцільні будмайданчики, оскільки гірськолижний сезон на носі і кожен хоче отримати свій шматочок зиску у вигляді лижників і сноубордистів. Трохи доволі крутого підйому – і відкриваються фантастичні види на гори Петрос і Говерла. І якщо у підніжжя гори тепло і затишно, то тут, нагорі, вітри такі, що ледь не здуває. Дорогою у бік Яблуниці спорудили гігантську гойдалку – прекрасна нагода політати над хмарами у дощовий день. Трохи далі можна звернути на дорогу, що веде на полонину Перці, де облаштовано зону відпочинку і можна спробувати автентичні карпатські сири. Або ж йти прямо і дійти до села Яблуниця – маршрут закінчується на верхній точці старого витягу.

З Поляниці можна вирушити і на гори Синяк та Хомяк — їхніми видами можна милуватись із вікон котеджів Phoenix Relax Park. Я ж вирішила випробувати справжнє карпатське хюге і вирушила у дощовий день спершу до водоспаду Богдан, що розташоване однією з доріг на Хомяк, а потім на пошуки каплички святого Архистратига Михаїла – вона збудована на місці пасіки, де у 20-х роках минулого століття працював і провадив підпільне служіння отець Михаїл Косило. З Поляниці я виходила під ледь помітний дощик, а вже за годину він перетворився на потужну зливу.

Втім, прогулянки осінніми Карпатами це не зіпсувало – свіжовимита зелень, блискучі шапки грибів і жодної людини поблизу. Ідеальна атмосфера, аби відчути себе частинкою природи і перезавантажитись. Дорогою є кілька облаштованих місць для перепочинку – мені вони знадобились, аби натягти ще одного светра. Загалом за ту прогулянку я пройшла близько 13 км, більшість з яких – під дощем. І залюбки пройшла б цей маршрут ще раз. Бо по поверненню до Phoenix Relax Park на мене чекали гарячий грог і веселка поміж гір. Все, як заповідає хюге, і навіть краще.