"Оскар-2018". Втручання Росії, секс з рептиліями і пацифізм на марші
Актриса Бетт Девіс, у якій були складні і заплутані стосунки з "Оскаром" і яка навіть встигла побувати президентом кіноакадеміків, стверджувала, що статуетка ніяк не може вважатися об'єктивною премією. Адже у голосуванні беруть участь тисячі голлівудських статистів, багатьом з яких не вистачає смаку, так і знання англійської мови.
Давно відомо, що художні достоїнства фільму - не самий головний критерій для отримання нагороди. Це знають і продюсери. Подивіться на номінантів 90-го "Оскара", які теми вони піднімають: жіночі права, одностатева любов, поліцейський беззаконня, расова дискримінація. А ще військова загроза, яка псує настрій героям картин і співзвучна ударів серця публіки. Друга світова, холодна і сирійська війни ломляться в екранну двері, майже як у п'єсі Метерлінка "Синій птах".
Ведучий церемонії Джиммі Кіммел заявив, що постарається нагадати всім, "Оскар" - це насамперед видовище, де красиві люди обмінюються статуетками. Хоча і сам не втримався від жарту про чоловіків, які в цьому році вели себе так погано, що жінкам довелося зустрічатися з рибами.
Зірки обговорювали зі своїми стилістами, менеджерами та прес-службою одягатися в чорне в знак підтримки тих, хто постраждав від сексуальних домагань, і варто публічно обговорювати соціальні проблеми. Голлівуд за останні пару років і так багато говорив про нелюбов до Трампу, расизм, жіночих права й утиски геїв. Але виявилося, що тепер почуваються скривдженими латиноамериканці. В черговий раз заговорити про своє невдоволення їх змусила імміграційна політика нинішнього президента США. Та й на екрані латиноси практично відсутні.
Гостріше всього в 2017-му звучала проблема гендерної нерівності. Особливо в кінематографі. У Лос-Анджелесі про це нагадують дві інсталяції. Перша - скульптура Вайнштейна в золотистому халаті і з оскарівської статуеткою в руках, яку він тримає в районі паху. Друга - авторства англійської художниці Зоуі Бакман - неонова жіноча матка в боксерських рукавичках. Бакман повідомила, що її чудове творіння має в черговий раз нагадати про розрив в оплаті праці чоловіків та жінок в американському кінематографі, а також про сексуальних скандалах. Створюючи цю роботу під назвою "Чемпіон", дама надихалася власної плацентою.
Загалом, голлівудський дух "Оскара" знічується перед соціальними, політичними проблемами і інтимними подробицями, що, природно, позначається на аудиторії. З 2000 до 2017 рр. у США число глядачів церемонії впало майже на 10 млн. Треба зауважити, що касові збори нинішніх номінантів теж були невисокі.
Переможець з допінгом
Але є фільми, в яких суспільно-політична тональність більш ніж доречна. У номінації "Документальний фільм" "Оскара-90" з'явилися картини, які цікаві не лише своєю тематикою, але і тим, що відбувається навколо них. Принаймні, "Ікар" і "Останні чоловіки в Алеппо" - зокрема тому, що тут замішана Росія.
Режисер "Ікара" Брайан Фогель (сам велосипедист-любитель) вирішив вивчити вплив допінгу на організм і способи, з допомогою яких можна обходити перевірки. І зв'язався з керівником антидопінгового комітету в Росії Григорієм Родченковым. До цього в експерименті відмовився брати участь начальник лабораторії Олімпійського комітету США Дон Кетлін. У результаті фільм вийшов не стільки про стимуляторах, скільки про долю людини. Родченков втратив не тільки посаду, а й двох своїх друзів, які також були замішані в цій справі. Тепер він - свідок захисту, і його життя знаходиться в постійній небезпеці.
У 2014 р. Григорій Родченков був нагороджений Путіним, а тепер з ним судяться російські біатлоністки, яких фінансує мільйонер Михайло Прохоров. Зокрема, Ірина Старих, у якій антидопінгові офіцери виявили заборонений препарат еритропоетин.
Картину показали в Гельсінкі Комісії з безпеки і співробітництва в Європі. Адвокат Родченкова використовує "Ікар" для захисту свого клієнта в суді, а кінокритики ставлять найвищі бали. В "Ікарі" звучить цитата Оруелла: "У часи обману говорити правду - це революційний акт". Але режисер Брайан Фогель розкопав цю правду майже випадково. Картина була задумана як цікавий експеримент, а в підсумку змінила хід історії: Росії заборонили брати участь в Олімпіаді під своїм прапором, а Путін в черговий раз розлютився.
Але художня сила документального кінематографа в цьому і полягає: зловити момент, не постановочний, підготовлений заздалегідь, а реальний. І чим сильніше цей момент, тим сильніше фільм. "Ікар" ж, крім усього іншого, допоміг врятувати людське життя. "Оскар" в номінації "Документальний фільм" - заслужена перемога.
Переможений в білій касці
Одна з найвідоміших ілюстрацій до 90-ї церемонії "Оскар" в мережі - терорист у білому шоломі і краплі крові навколо. На іншій картинці ми бачимо вовка, нібито рятує вівцю. Вовк в білій касці, зрозуміло. Це лише мала частка образ, що летять у творців картини "Останні чоловіки в Алеппо".
Стрічку знімав сирійський режисер Фірас Файяд як раз в той час, коли режим Асада за підтримки Росії атакував місто. Пошуково-рятувальна група White Helmets не тільки допомагала пораненим громадянам, але і фіксувала, що відбувається на камери - мирних жителів, які залишилися без води і їжі під безперервними бомбардуваннями.
Ця перестрілка камер призводить до того, що нам постійно здається: кадри, показані в картині "Останні чоловіки в Алеппо", ми бачили і раніше. Відірвані кінцівки, рани, кров, обстріляні госпіталі та дитячі майданчики - багаторазово повторені жахи війни.
Жертвами режиму стають все: людина з камерою, людина з рушницею і навіть той, у кого в руках нічого немає. Фірас Файяда вже колись заарештовували в аеропорту, після чого протягом кількох днів піддавали побиттю і загрозам. Тепер він терпить нападки з-за свого фільму. Режисера називають агентом ЦРУ, хоча метою Файяда було розповісти про конкретних людей, а не про організації "Білі каски" в цілому. Але беззбройні добровольці вже давно милять очей російській пропаганді. Насамперед тому, що продемонстрували всьому світу: "їх там є".
Проти "Останніх чоловіки в Алеппо" розгорнута потужна кампанія, мета якої - посіяти сумніви в серцях кіноакадеміків і простих глядачів. Сам Файяд каже, що закріпити за ним статус шпигуна означає назавжди позбавити його роботи в Європі. До того ж для документаліста довіра людей - один з найважливіших професійних факторів.
Російський слід
Після того як стало відомо про втручання Росії в американські вибори, її тінь бачать практично всюди. І ось вже в пресі з'являються заголовки, що колишній СРСР хоче зламати "Оскар". У всякому разі, Фірас Файяд скаржиться на те, що фотографії його родичів і подробиці його особистого життя були опубліковані в мережі. Звинувачується і Голлівуд в цілому: колись тут знімали антиімперіалістичні картини, про яких можна було писати в радянських збірниках кшталт "Зниклих без вісті", а тепер пропаганда "Білих касок".
Самі "Каски" після того як показали світові безчинства російських солдатів в Сирії, стали одним з головних ворогів путінського режиму. Їх негайно оголосили терористами, яких підтримують НАТО, а також Джордж Сорос. Одним із доказів вважається те, що вони завжди виявлялися в місцях обстрілу, а отже, знали заздалегідь, де це буде відбуватися. Антиамериканські активісти, теоретики змови і платні боти працюють на всіх фронтах - Google, Youtube, Twitter. Після аналізу мереж стало зрозуміло, що 14 000 повідомлень в "Твіттері" про "Білих касках" виглядали абсолютно ідентично. Фабрика тролів, яка працює в тому числі проти України, брала участь і в оскарівських лихоманці. Звинуватити Голлівуд у сприянні терористам не посоромився і посольство Росії в Лондоні.
Стратегія путінської пропаганди в нападках на White Helmets схожа на ті, що застосовуються і в інших випадках. Використовується вже знайомий нам медиаалгоритм, коли легітимними виявляються кілька точок зору. Тільки та, яку просуває Росія, знаходить підтримку з допомогою армії ботів і агітаторів. Таким чином, не дивно, що пошуковик показує нам результати, в яких "Білі каски" - аналог "Аль-Каїди".
Російська пропаганда цілком миролюбно сприймає, коли кіноакадеміки говорять про сексуальних скандалах або расової дискримінації, але і Джордж Клуні, і Морган Фріман, висловивши своє захоплення White Helmets, негайно піддаються критиці.
Британський блогер Ванесса Били, яка позиціонується як незалежний спостерігач, - один з найбільш впливових агентів російської пропаганди проти "Білих касок". В мережі, наприклад, можна виявити її фотографії з дипломатом РФ Марією Захарової. Слайди та інші матеріали Били по Сирії були показані в Раді Безпеки ООН як доказ того, що "Білі каски" - терористична організація. Поява картини "Останні чоловіки в Алеппо" небезпечно для Росії.
Рептилоїди, Черчілль і біжать по лезу
В номінаціях "Кращий фільм" і "Краща режисура" оскарівські статуетки отримала "Форма води". Миролюбному слизовому суті заздалегідь пророкували перемогу. З одного боку, тут є все, що так люблять кіноакадеміки: соціальний аспект, пацифізм і думка "кожен, у кого є серце, гідний любові, навіть якщо це серце в комплекті з зябрами". З іншого боку - звичайний глядач завжди чекає від кінематографа якихось патологій. Багато говорили про "Людину-амфібію" та "Істоту з Чорної лагуни". Але давайте не будемо забувати і про Фантомаса. Нехай хоч не він, так діти його або споріднені йому рептилоїди поживуть з "Оскаром".
Краща жіноча роль - Френсіс Макдорманд, "Три білборда на кордоні Эббинга, Міссурі". Ще один передбачуваний результат. Активна дама на межі нервового зриву, драматичний сюжет, багато несправедливості - чим ще можна підтримати і втішити, як ні золотою статуеткою? Цікаво, що в номінації "Кращий фільм іноземною мовою" перемогла картина "Фантастична жінка" про трансгендере, роль якої виконує відповідно трансгендер Даніела Вега. Саме вона перший не цисгендер, який вийшов на сцену "Оскара". Даніела оголосила Суфьяна Стівенса з композицією Mystery of Love з фільму "Клич мене своїм ім'ям". До речі, "Клич" переміг в номінації "Кращий адаптований сценарій".
"Той, що біжить по лезу 2049" отримав нагороди в номінаціях "Краща операторська робота" та "Кращі візуальні ефекти". Звичайно, якщо б академіки придивилися уважніше, то помітили б, що сюжет цієї картини частково перегукується з "Формою води". Інша справа, що виглядає тут все набагато приємніше. Але головний посил ювілейного "Оскара" - легше полюбити рептилоида або репліканта, а не людини - сьогодні близький багатьом глядачам.
Гері Олдман отримав премію в номінації "Краща чоловіча роль" за картину "Темні часи". Зіграти Черчілля хотіли найбільші кінозірки, причому ще за життя прем'єр-міністра - Чарльз Лоутон і Орсон Уеллс не раз говорили про це. Роль Черчілля просто створена для "Оскара". Ну або для ганьби. Олдман вибрав перше.
Картина "Проти", на жаль, була відзначена лише як "Кращий оригінальний сценарій", хоча це найбільш новаторський художній фільм 2017 р. Але в ньому так багато насмішок, знущань, стільки зайців вбито в картині одним пострілом камери, що, напевно, по-іншому і бути не могло.
"Оскар" готовий обговорювати соціальні і політичні проблеми, але в певних рамках. І краще, звичайно, робити це зі сльозами на очах, а не зі сміхом. Навіть якщо ці крокодилячі сльози - як і належить рептилоидам.
