"Нечоловіча" справа. Чи змусять "слуги" йти в декрет татусів

19 червня група депутатів від фракції "Слуги народу" зареєструвала законопроєкт №3695 "Про внесення змін у деякі законодавчі акти щодо забезпечення рівних можливостей матері і батька по догляду за дитиною". Документ, зокрема, передбачає, що батьки, які виховують дітей без матері (в тому числі, якщо мати тривалий час перебуває у лікувальному закладі), а також які мають дітей до 14 років або дитину з інвалідністю, зможуть працювати неповний день при збереженні заробітної плати. Крім того, чоловік зможе отримати оплачувану відпустку тривалістю до 14 календарних днів при народженні дитини - навіть за умови, що з матір'ю малюка вони не проживають в офіційному шлюбі. Також таку відпустку зможуть взяти бабуся, дідусь або інший член сім'ї, який бере участь у вихованні дитини.

Однак головне нововведення законопроєкту - зміна умов для одержання декретної відпустки батьками. Сьогодні для цього потрібно пройти всі кола бюрократичного пекла.

Латте-тата у світі

Друга світова війна забрала десятки мільйонів життів, і незабаром після її завершення уряди європейських держав почали вживати заходів, щоб підвищити народжуваність. Серед них головне місце посідала декретна відпустка - можливість зберегти робоче місце та заробітну плату на певний час після пологів. Повноцінну ж концепцію захисту материнства у трудових відносинах розробила Міжнародна організація праці в 60-х роках ХХ століття.

Сьогодні у світі всього дев'ять країн, у яких немає оплачуваної відпустки по догляду за дитиною. Це Суринам, Маршаллові острови, Ніуе, Науру, Палау, Папуа Нова Гвінея, Тонга і США. У Штатах матерям надають 12 тижнів декретної відпустки, проте роботодавці не зобов'язані її оплачувати. Крім того, навіть ці 12 тижнів може дозволити собі далеко не кожна жінка - така відпустка надається лише тим молодим мамам, які працюють в компаніях з більш ніж 50 працівниками протягом не менше року. Під такі суворі критерії підпадає тільки половина працюючих американок, а декретну відпустку бере лише кожна десята з них. Зазвичай жінки після народження дитини беруть планову відпустку і використовують лікарняні, щоб продовжити декрет хоча б на кілька днів, або ж наймають няню з перших днів життя свого малюка.

Міжнародна організація праці рекомендує надавати молодим мамам мінімум 14 тижнів відпустки по догляду за дитиною і виплачувати за цей час 2/3 заробітної плати. Однак до рекомендацій МОП прислухаються далеко не скрізь. Наприклад, в Аргентині, Тунісі, Єгипті та Мексиці декретна відпустка коротша, в Азії та більшості країн Африки працюючих мам відпускають в декрет на термін від 14 до 25 тижнів, у більшості європейських країн - на термін від 6 місяців до одного року. У деяких країнах законодавство більш м'яке. Наприклад, у Норвегії уряд надає вибір: мама може взяти 46 тижнів відпустки і зберегти повну заробітну плату або ж залишитися з малюком протягом 56 тижнів і отримувати 80% окладу.

Оскільки концепція декретної відпустки розроблялася в 60-ті роки, сьогодні вона вже застаріла. Раніше головний акцент робився на забезпечення жінкам і дітям захищеності, однак абсолютно не враховувалися фактори, пов'язані з кар'єрним зростанням жінки. Право батька на декретну відпустку не обговорювалося зовсім.

Інший підхід до декретної відпустки демонструє Швеція. Ще в 1980-х роках шведський уряд вирішив ввести "батьківські квоти" в декретній відпустці. Кожна шведська сім'я має право на виплати при народженні дитини, а також на 480 днів відпустки, при цьому 60 днів зобов'язаний взяти батько. Якщо ж чоловік вирішить залишитися на роботі, сім'я просто не отримає виплат від держави. Водночас, якщо обоє батьків поділять всю відпустку порівну, уряд виплатить родині додаткову фінансову підтримку. Завдяки такому законодавству у декретну відпустку йде приблизно чверть батьків - це найвищий показник у Європі.

Схожі батьківські квоти починають запроваджувати і в інших країнах - Норвегії, Ісландії, Великобританії. Тому побачити вранці в кав'ярні тата з візочком у цих країнах вже не рідкість. У масовій культурі молодих батьків, які беруть відпустку по догляду за малюком, навіть стали називати латте-татами.

Декретна відпустка в Україні

Сучасне законодавство про декретну відпустку нам дісталося у спадок від СРСР. В Україні існує два типи декретної відпустки: відпустка при вагітності та пологах (можуть використовувати тільки жінки) і відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку (теоретично її можуть брати і мама, і тато). Якщо у дитини є проблеми зі здоров'ям, в декреті можна залишатися до шести років, але вже без збереження заробітної плати. Здавалося б, у порівнянні з тими ж таки Штатами умови в нашій країні досить непогані, однак є нюанси.

Зокрема, тільки жінки мають безумовне право використовувати відпустку по догляду за дитиною. Для того щоб використати своє право, мамі потрібно лише написати заяву своєму роботодавцеві. Водночас батькові для отримання відпустки доведеться напружитися. Чоловік може взяти декретну відпустку тільки в тому разі, якщо його дружина вийшла на роботу до закінчення трирічного терміну або не залишала роботу після пологів. Крім того, батькові доведеться ще доводити, що він має право на декрет - крім заяви роботодавцю, він повинен буде пред'явити довідку з місця роботи матері про те, що вона вийшла на роботу. Таким чином, декретну відпустку для батьків в Україні сприймають як вимушену - тато іде у декрет тільки в тому разі, якщо у мами немає такої можливості. Відпустка з розрахунку, не з любові.

Якщо ж мати є ФОПом або самозайнятою особою, тато може забути про декретну відпустку зовсім: оскільки жінка не перебуває у трудових відносинах і не має права на будь-яку відпустку, то і чоловікові побути з малюком не світить.

Важливою проблемою залишається й те, що закони в Україні часто мають значно більше спільного з теорією, ніж з реальним життям. Далеко не всі роботодавці готові прийняти чоловічий декрет. Україна живе в полоні гендерних стереотипів і чоловіка в декреті все ще сприймають як дивину, виняток із загальноприйнятої норми. Але в останні роки все більше чоловіків виявляють бажання брати участь у вихованні своїх дітей, а партнерські пологи у великих містах вже давно стали буденністю.

Однак, згідно з даними Міністерства соціальної політики, у середньому українські жінки отримують на 21% менше, ніж чоловіки. А значить, сім'ї вигідніше відправити в декрет саме маму: якщо тато заробляє більше, йому доводиться виходити на роботу, навіть якщо він хоче побути з малюком.

Крім того, величезна кількість українців працює "в сіру" і "в чорну" - офіційно отримують лише мінімальну заробітну плату або ж зовсім нічого. Роботодавці розраховуються зі своїми працівниками готівкою в конвертах, а за особливих обставин, серед яких і декретна відпустка, не виплачують ніяких грошей. Тому про жодні виплати зарплати і мови не може бути, тож декрет перетворюється в серйозний удар по сімейному бюджету.

Між тим тривалий декрет обертається для жінок значними проблемами, насамперед через втрату кваліфікації під час вимушеної перерви в кар'єрі. Водночас батьківська декретна відпустка допоможе мамі зберігати конкурентність на ринку праці.

Законопроєкт про рівні можливості чоловіків і жінок по догляду за дитиною дійсно дуже важливий крок для України. Такі зміни можуть не тільки спростити життя мамам, але й відкрити нові можливості для батьків. Адже поки жінка в декреті, чоловікові доводиться "добувати мамонта", а через це він часто випадає з процесу виховання дитини. Батьківський декрет дасть можливість пізнати свого малюка краще. Однак для того щоб законопроєкт дійсно змінив життя молодих батьків, потрібно ще багато зробити - налагодити якісну систему державних дошкільних закладів, врегулювати ринок праці, боротися з гендерними стереотипами. І тоді, можливо, тата в декреті вже будуть сприймати не як "підкаблучника" або, в кращому разі, "героя-мученика", а як норму. Та й самі чоловіки перестануть боятися брати на себе "жіночі" обов'язки і отримають можливість встановити більш міцний зв'язок зі своєю дитиною.