"Крематорій" на Андріївському. Чи стане чорний куб київської Ейфелевою вежею
"Жах, несмак, потворна споруда, крематорій, блок АЕС", — найм'якші епітети, якими Facebook-спільнота вже нагородило будівлю Театру на Подолі, фасад якого захований від сторонніх очей. Відкрити фасад будівлі театру на Подолі повинні днями (сам театр запрацює навесні), але дискусії в соцмережах вже каменя на камені не залишили від проекту. "Рекомендую всім побачити будівлю зі знятими чохлами і скласти враження", — закликав автор будівлі, архітектор Олег Дроздов. Саме його "обурена громадськість" вже встигла звинуватити мало не у всіх смертних гріхах. Хоча всі "злодіяння" архітектора полягає в бажанні створити по-справжньому функціональне і оригінальний простір для театру, колектив якого чекає власного приміщення вже більш десяти років. Причому архітектору дісталася не порожня площадка, а фактично розвалюється недобуд. І реконструйована будівля повинно було зайняти той же об'єм, що і заморожена на довгі роки будівництво.
Так виглядало будівлю театру на Подолі
Тим часом громадськість виявилася неготовою до того, що замість звичного "пряникового будиночка" на Андріївському узвозі зросте по-справжньому сучасна будівля. За проектом перший поверх реконструйованого довгобуду має бути прозорим — щоб прогулюються по Андріївському узвозу люди бачили красивий хол театру.
Паспорт реконструйованої будівлі театру на Подолі
"Проблема цього рішення в тому, що воно принципово незвично для провінційного смаку Києва, який більш схильний до естетики містечка Барбі — урочища Гончарі-Кожум'яки на вулиці Воздвиженській", — зазначає галерист Євген Карась. Власне, конфлікт громадських думок навколо "крематорію" на Андріївському можна коротко описати як "Київ Малевича проти Києва Булгакова". Нове і незвичайне проти історії і пов'язаної з нею ностальгією. Втім, любителі "історичного Андріївського" забуваю про те, що вулиця з часів Михайла Опанасовича істотно змінилася. Ще в 20-х роках, наприклад, на узвозі під номером 12 стояв крихітний будиночок з вельми непрезентабельний зовнішністю. Масштабну реконструкцію Андріївського провели у 80-х — тоді вулиця і придбала знайомий багатьом киянам та туристам "історичний" вид.
Будівля на Андріївському узвозі, 12. Фото 1920-х років
Будувати будинок для театру на Андріївському почали ще 23 роки тому. За цей час сам спуск встиг значно змінитися: києвознавці кажуть, що унікального архітектурного комплексу вулиці вже давно немає. "Залишився статус, залишилася пам'ять. вулиці — ні. Після того, як місцеві жителі і кияни в цілому погодилися з несмаком новобудови №32, моральних підстав оскаржувати будь-яке інше будівництво у нас, на мою думку, не залишилося. Сперечатися про стилі фасаду Театру на Подолі зараз безглуздо. Чим довше стоїть руїна на вулиці (і таких руїн більше), тим швидше ми остаточно втратимо те, що залишилося від Андріївського узвозу", — пише культуролог і екскурсовод Владислава Осьмак. Згадати хоча б долю фабрики "Юність" або інших будинків, знесених на узвозі за останні кілька років.
Питання в тому, якими мають бути будівлі на місці дірок у забудові Андріївського. "Фальшива гра в історизм заборонена в усіх розвинених країнах", — говорить галерист Карась. Владислава Осьмак теж зазначає: "Псевдоісторичну брехня у нас зробили традицією. А у всьому світі, якщо вже історична будівля втрачено, чесно будують сучасну архітектуру". У Києві псевдоісторичні будівлі досі викликають куди більше захоплення, ніж сучасні споруди. Досить згадати реконструкцію Поштової площі, яка в підсумку перетворилася мало не на карикатуру.
Боротьба між новим і старим в архітектурі — зовсім не українське ноу-хау. Існує навіть термін спеціальний термін "брюсселизация", коли історичну забудову масово зносять для будівництва нових будівель. Саме під приводом будівництва "міста майбутнього" цілі квартали Брюсселя в 60-70-х очищали від населення і забудовували офісними будівлями. Але приклад Брюсселя — це дійсно крайність. У більшості країн міста не перебудовують цілими кварталами. Що не заважає будувати сучасні будівлі зі скла і бетону поряд з історичними будиночками і мальовничими вежами.
Королівський музей Онтаріо, Канада, діє з 1857 року. Скляне крило прибудували в 2007-м
Старий Капітолій, Бостон, Англія. Будинок побудовано у 1713-му
Монреальський музей витончених мистецтв, Канада. У 2010-му до складу музею було включено будівля колишньої Американської об'єднаної церкви
Прикладів того, як сучасні архітектори вписують будівлі в існуючу забудову, — безліч. І суспільне невдоволення практично завжди супроводжує такі спроби осучаснити місто. Згадати хоча б історію Ейфелевої вежі. Гі де Мопассан щодня обідав у ресторані на вежі, оскільки звідти сама вежа була не видна, — письменник вважав, що вона спотворює Париж. Сьогодні потрапити на Ейфелеву вежу не просто коштує грошей — треба ще й відстояти чергу, щоб потрапити на ту саму потворну конструкцію, яка перетворилася в символ Парижа.
Час покаже, чи зможе будівлю Театру на Подолі стати не тільки викликом "містечковості" киян, але і зразком того, що місто розвивається, що він не застиг в псевдобашенках історичного центру і мурашниках спальних районів. Можна сперечатися про те, наскільки доречний колір будівлі, кількість вікон або форма даху. Але основне вістря громадської критики спрямоване на те, що будівля "не вписується" у забудову. Хоча за задумом авторів матеріал, яким покритий фасад, з часом позеленіє. А стіни театру планують прикрасити плющем та диким виноградом.
Так повинен виглядати фасад театру за проектом "Дроздов та партнери"
Є ще один момент. Будівля "крематорію" на Андріївському з'явилося не за одну ніч, але все це час "громадськість" не помічала воздвигаемого куба. Причому на паспорті об'єкта видно, що ліпнини і башточок на будівлі не буде. Та й взагалі воно не сильно схоже на звичні для Андріївського споруди. Але хвилі громадського обурення в соцмережах це не заважає. Тим більше що меценатом проекту виступила фабрика "Рошен". Можна тільки уявити собі, з яким захопленням противники влади всіх мастей і пошибов зараз підключаться до кампанії з вимогою знести будівлю, написавши на транспарантах "Порошенко спотворює Київ!". Адже краще, коли один із столичних театрів фактично бомжує, міська забудова розвалюється на частини, а традиції провінційного містечка переважують підхід до міста як до середовища, яка при всій повазі до минулого не може ігнорувати майбутнє.
До речі, практично навпроти будинку Булкагова нещодавно розпочато будівництво готелю, висота якого складе чотири і сім поверхів плюс мансарда. Вперше про проект готелю заговорили в 2008-му, тоді планувалося будівництво трьох блоків висотністю 7-11 поверхів. Проект "зарізали", зазначивши, що вище шести поверхів на цьому місці будувати не можна. Але, судячи по паспорту об'єкта, вже через два роки над спуском нависне нова громада. Правда, на відміну від театру на Подолі, в улюбленому киянами псевдоісторичному стилі.
