"Брудний" футбол хунти. Чому Росія так схожа на Аргентину-1978
Перемога збірної Росії над Іспанією в 1/8 фіналу і вихід до чвертьфіналу домашнього мундіалю здивувала весь світ. 1029 передач іспанців проти 202 у росіян не допомогли збірній Йерро вирішити питання в основний і додатковий час. А в серії пенальті у них щось пішло не так. Росія з самого початку вийшла грати з думкою про цієї серії. П'ять захисників і "автобус", який дав збій лише автоголом Ігнашевіча на початку. А потім вже іспанець Піку своєї рукою подарував пенальті і гол Дзюбі в кінці першого тайму. Другий тайм - тотальна захист Черчесова проти колосального відсутності думки збірної Йерро. Ну а далі - переможця ми всі вже знаємо. І це нас засмучує.
Для Росії - це історичний чвертьфінал. Як і для нас в 2006-м. 12 років тому в 1/4 ми "влетіли" 0:3 майбутнім чемпіонам світу - Італії. Росія зіграє з Хорватією з "динамівцем" Пиваричем, екс-дніпрянин Стрініч і екс-динамівцем Відою в складі. Відомо, за кого будемо вболівати. Хорватія також у серії пенальті здолала Данію, а групу завершила з 9 очками. І прохідних суперників там, як у Росії (Саудівська Аравія, Єгипет) не було (Нігерія, Аргентина, Ісландія). Росіянам взагалі дісталася найлегша з усіх груп за дивним збігом обставин, ще й перша гра з саудити, де Путін у ВІП-ложі тиснув руку принцові Муххамедом бен Сальману і розкішно брав його в своїй країні. Звичайно, домовленості про продовження угоди ОПЕК+ треба було закріпити.
Як і ми у 2006-му, росіяни перемагали вищеназваних аутсайдерів і програвали лідеру групи Уругваю 0:3. А в плей-офф виграли в серії пенальті, як і ми зі Швейцарією. Повністю повторюють наш шлях, що не може не радувати, враховуючи аналогію з італійської перемогою на ЧС-2006 з прицілом на Хорватію-2018. Крім того, наші футбольні чиновники після 2006 р. подумали, що в українському футболі все чудово. І на кожному кроці сурмили про велике досягнення Блохіна - чвертьфіналі ЧС. З-за високо загризеного носа ми і отримали грецький ганьба в плей-офф ЧС-2010 на "Донбас Арені" і провал на Євро-2012. Те ж чекає і росіян, де Мутко буде "крутим футбольним функціонером", а в збірній "повний порядок". Тому українських вболівальників, які люблять споглядати російський ганьба, чекає провальна кампанія цієї збірної в Катарі-2022. Оскільки в футбол грати там особливо нікому, окрім хіба Головіна. А рівень команди без нього всі бачили по грі з Уругваєм. Але спробуй тепер скажи це кому-то в державі "победобесия".
І про футбольні перспективи російської команди говорити хочеться менше, ніж про аналогії політичних. ЧС-2018 за своїм змістом і формою дуже нагадує мундіаль в Аргентині 1978 р. За два роки до початку того ЧС в цій країні до влади прийшла хунта на чолі з Хорхе Виделой. Він тероризував власний народ методом так званої "брудної війни". В Аргентині зникали люди - всього з 1976-го по 1981-й за політичними мотивами було знищено не менше 10 000 чоловік, ще 60 000 вважалися зниклими без вісті, а 60 отримали тюремні терміни. Там були іноземні - французькі - політв'язні, як і в сьогоднішній Росії, де українці сидять у в'язницях, кримські татари та інші (всього 358 осіб за офіційними даними). Людей, звичайно, путінський режим вже масово не знищує будинку - збирає найманців і відправляє на Донбас, в Сирію. Та й взагалі, кого можна, вже убиликак на початку 2000-х, так і відносно недавно (Політковська, Нємцов та ін).
У ФІФА думали забрати у Аргентини право на проведення мундіалю, але Бачила запевняв, що Мундіаль пройде на вищому рівні. Як і російський лідер Путін, якого від аргентинського диктатора відрізняє хіба те, що футбол не є його улюбленим видом спорту - він навіть на іспанців Медведєва відправив. І ЧС в Росії відбувається без порушень прав людини, махачів хуліганів чи іншого насильства - все під контролем, як і в Аргентині 40-річної давності. Але сьогоднішня Росія, як і Аргентина того часу, знаходиться під владою людей в погонах - Кгбістів і військових. Хоча і в костюмах, замазаних кров'ю в Сирії, Чечні, на Донбасі і в Криму...
Результатом ЧС-1978 стала перемога збірної Аргентини без Марадони у фіналі над Голландією без Кройфа, який не поїхав з політичних мотивів, з купою скандальних суддівських рішень. Наприклад, як у матчі з Францією (2:1), про який досі сперечаються експерти і колишні футболісти, розповідаючи історії про підкуп представників ФІФА, однобокому суддівство арбітра, синіх таблетках для аргентинців і нібито звільнених французьких політв'язнів після гри. Як тут не порівняти з Кюйперсом, який не поставив у ворота Росії пенальті у другому овертаймі, коли Ігнашевич завалив іспанця Рамоса. Не допомогли навіть асистенти з системою VAR, яка хоч і працює (пригадати матчі Австралії з Францією, Нігерії з Ісландією, Бразилії з Коста-Рікою і ін), але головним на полі все одно є арбітр. А було ще 6:0 з Перу, яку нібито купив Бачила за $50 млн і 35 000 т зерна для перуанців. Про це пише журналіст Девід Ялопп. Зараз теж пишуть про купленому золоті ЧС-2018 за $15 млрд. І не просто люди - футбольні функціонери рівня голови федерації футболу Маріуполя Василя Журавльова.
Після тріумфу аргентинського режиму на футбольному полі була Фолклендська війна з Британією з присмаком відновлення "історичної справедливості", поразка в ній і крах хунти.
Для нинішньої Росії чвертьфінал є таким же досягненням, як для Аргентини перемога в 1978-му на ЧС. І цей успіх, як і тоді, ризикує стати стимулом об'єднання людей навколо режиму. Вже зараз росіяни в більшості своїй навіть не помічають тих, хто протестує на вулицях проти підвищення пенсійного віку, а також людей, які проводять акції на підтримку нашого політв'язня Олега Сенцова. Вони святкують і радіють, а місцева преса називає цю радість "розрядкою", насолоджуючись позитивними публікаціями про Росії у світових ЗМІ. У 1978-му преса робила те саме.
Аргентина-1978 продовжила життя і легітимізувала кровожерливий режим, який намагався врятуватися від смерті патріотичної війною. Росія так само використовує ЧС-2018 для легітимізації. І сама зустріч Путіна з Трампом у Фінляндії пройде на наступний день після фіналу ЧС-2018.
Росіяни вже мають свої війни. У них було "історичне відновлення справедливості" в Криму, досі горить Донбас, палає Сирія. Але в протистоянні з цивілізацією аргентинська хунта занепала, а у Великобританії, навпаки, перемога у Фолклендській війні стала наслідком зростання патріотизму. Останнє дуже схоже на нинішню Україну. Російський режим сильніше, ніж аргентинська хунта. Він кинув виклик ліберального порядку, розхитуючи Європи, США, нав'язуючи так звану illiberal democracy, або гібридний режим. І футбол тут - лише частина гри в довгу.
Аргентина-1978 стала темною плямою на репутації ФІФА з-за звинувачень в корупції і дивних матчах. Росія-2018 - не виняток. І тут справа не стільки в жартах про купівлю Путіним іспанської збірної, які вже заполонили соцмережі, скільки сам факт проведення Мундіалю в країні-агресора і відсутності спроби ФІФА грати у "футбол поза політикою", тоді як цивілізований світ показав росіянам "червону картку" за анексію Криму і вдарив санкціями за режимом Путіна.
І ще подивимося, як і куди дійде російська збірна...
