"Діти вчаться не зраджувати себе". Як працюють демократичні школи

Світ стрімко змінюється. Звична нам система освіти сьогодні не в тренді - експерти вважають, що вона дає низьку якість знань і розвиває в дітях комплекси. Багато педагоги і батьки бачать вихід в альтернативну освіту. Один з найяскравіших прикладів такого утворення - "демократичні школи". Сьогодні в усьому світі налічується більше тисячі таких навчальних закладів. Вони є більш ніж у тридцяти країнах світу, в тому числі і в Україні. Найвідоміші - "демократичні школи" Якова Гехта в Ізраїлі, американська Sudbury Valley School, британська Summerhill School.
"ДС" побувала на Міжнародній конференції демократичної освіти IDEC, яка в цьому році вперше пройшла в Києві. І розпитала засновника, педагога і радника шести міністрів освіти Ізраїлю Якова Гехта про принципи роботи демократичних шкіл.

Демократична школа: кожен успішний по-своєму

"Для нас демократична школа - це мікрокосмос, - каже Гехт. - Важливо не тільки те, що трапляється всередині школи, але і те, що відбувається зовні, в суспільстві. В нашій школі, точно так само, як в демократичному суспільстві, ми приймаємо спільні рішення, управляємо разом. Ми віримо, що кожна дитина особлива. Тому у кожного з наших учнів є індивідуальний навчальний план. Діти самі вирішують, що для них буде важливо в майбутньому і на чому вони хочуть акцентувати свою увагу".

У таких школах все влаштовано незвично, принаймні для нас. Тут немає такого поняття, як "клас", немає обов'язкових занять. Навчання обумовлено ініціативою дітей. Якщо дитина хоче займатися математикою, біологією або видавати стінгазету, він приєднується в групі дітей, яка займається цим. Зазвичай у такій групі приблизно 15 учнів у віці від 6 до 15 років. Формують їх заздалегідь - учні подають заявки і точно знають день і годину заняття. Якщо школяр з якоїсь причини не хоче приходити на заняття, ніхто його не неволить - він може замість цього, наприклад, грати у футбол у дворі. Керує процесом вчитель або старшокласники - якщо останні добре володіють якоюсь темою, цілком можуть провести урок або прочитати міні-лекцію. Батьки теж залучені в процес: кожні два тижні на зборах вони отримують детальний звіт від вчителів про зроблене і вивчений.

Головна ідея демократичної освіти проста: люди не діляться на успішних, середніх і невдах, адже кожен успішний по-своєму. Завдання школи - допомогти дитині знайти, ніж талановитий саме він.

Засновник демократичної школи Яків Гехт - приклад саме такого підходу до навчання. У 15 років він кинув навчання за діагнозу "дислексія і дисграфія" (нездатність читати і писати. - ред.), що не завадило йому згодом заснувати власну школу. Сьогодні Гехт входить у десятку найвпливовіших людей у соціальній та освітній галузі Ізраїлю. Саме він вперше організував конференції IDEC, які вже 26 років проводяться в різних країнах світу і об'єднують педагогів-реформаторів. Гехт також написав книгу "Демократична освіта", яка стала настільною для багатьох вчителів.

Сьогодні в Ізраїлі працює 26 демократичних шкіл, більшість з них - державні. "Ми починаємо з малого - з демократичних класів, - розповідає Гехт. - Саме вони стають демократичним центром всередині школи. Там ми даємо можливість вчителям випробувати інші форми навчання. Всі вчаться один у одного, кожна дитина може стати вчителем, а вчитель - учень".

Без ієрархії і конкуренції

Для того щоб створити демократичну школу, Яків Гехт для початку радить відмовитися від ієрархічної структури: нагорі - директор, під ним - вчителі, внизу - учні. І прибрати конкуренцію. "Зрозуміло, що вона властива людській природі, адже всі хочуть залізти наверх і потрапити в заповітні два відсотки успішних і заможних. Ми намагаємося побудувати школу, де всі співпрацюють один з одним, де все ґрунтується на повазі, толерантності і любові", - розповідає Гехт.

Перебудовуватися спочатку однаково складно і вчителям, і учням. Навіть якщо викладачі і знають про інновації в освіті, то все одно керуються минулим досвідом. Дітям же складно, оскільки вони беруть приклад з дорослих, які навчають їх за стандартними методиками. "Коли ми починаємо працювати зі школою, то зазвичай лише 20% вчителів готові змінюватися. До них приєднуються діти, готові до нових форм навчання, і поступово це все розростається", - говорить Гехт.

Межі дозволеного

Жодна з демократичних шкіл не схожа на іншу. Всі проходять свій шлях. Непорушним залишається тільки один принцип: одна людина - один голос. У дорослих і дітей цей голос однаково значущий.

У звичайних школах правила встановлює кожен вчитель. Приміром, хтось забороняє користуватися гаджетами, а хтось-ні. Одні вимагають на уроці абсолютної зосередженості і не вітають сміх, а інші заохочують емоції. У демократичних школах правила прописують спільно вчителі та діти. Межі дозволеного тут чітко окреслено й зрозумілі всім. У кожній школі є дисциплінарний комітет, який раз на тиждень розглядає скарги, що надійшли на порушників загальноприйнятих правил. "Під суд" можуть потрапити як діти, так і вчителі. Приміром, сам Яків Гехт, будучи директором школи, також як потрапив під суд такої комісії. "У школі існувало правило, що ксероксом може користуватися тільки секретар. Але я сам його неодноразово порушував. На мене поскаржилися, і в результаті мені заборонили два тижні користуватися шкільним ксероксом", - розповідає Гехт.

Демократичні школи. Як це працює в Україні

Сьогодні альтернативна освіта в нашій країні можна отримати тільки за гроші у приватній школі. У Києві таких навчальних закладів більше сотні. Ціни за навчання стартують від 6 000 грн в місяць. Але не кожна приватна школа пропонує дійсно альтернативне освіта. До того ж, кожна дитина - де б він не вчився - повинен складати іспити та ЗНО.

Ярослав Коваленко, засновник однієї з перших демократичних шкіл в Україні Dixi: "Коли дев'ять років тому ми відкрили свою першу школу, то встигли перезнайомитися з усіма контролюючими органами - міліцією, санепідемстанцією, прокуратурою. Зараз всі заспокоїлися. Однак ми як і раніше стикаємося з тим, що батьки, приводячи до нас дітей, самі до кінця не розуміють, що таке демократична освіта. Щороку приблизно 10% учнів переходять від нас в інші школи - батькам складно прийняти той факт, що їх дитина не вчиться за академічною програмою.

За шкалою пріоритетів у нашій школі на першому місці стоїть сам дитина як особистість. На другому - його вміння вчитися самостійно. І лише на третьому - знання за загальноосвітньою програмою. Система працює дуже просто: хто скільки навчає, стільки ж отримує. Приміром, кілька років тому у нас було два четвертокласника. Хлопчик не відвідав ні на одне заняття з української мови та літератури, а дівчинка ходила на все. На іспиті він отримав 1 бал, а вона - 12 балів. Можна сказати: "Винні ви, адже ви не навчили, не змусили". Але треба розуміти, що демократична освіта працює за іншими принципами. Головний - самоврядування. Другий - у кожного учня є право на особисте життя. Він сам вирішує, чим буде займатися - піде сьогодні на урок або в ігрову кімнату. Ми чітко дотримуємося обидва ці принципи. Такий підхід до навчання дає дитині відчуття власного "я". Наші діти навчаються самі приймати рішення і нести відповідальність за свій вибір. Вони чітко розуміють, ким хочуть стати і на чому потрібно зосередитися для досягнення своєї мети. Вони вчаться не зраджувати себе. А від батьків, безумовно, потрібна сміливість довіритися нам і дитині".