Чи зможе Москва забрати у Києва $3 млрд
Спроба українського уряду домовитися з РФ про реструктуризацію так званого "боргу Януковича", минаючи суд, зазнала фіаско. У минулу середу стало відомо, що мінфін РФ подав до України позов до високого суду Лондона за невиплату $3 млрд за єврооблігаціями. "Позов був поданий після неодноразових невдалих спроб закликати Україну до конструктивного діалогу про реструктуризацію заборгованості і визнати той факт, що належать Росії єврооблігації є офіційним кредитом та вимоги щодо них повинні бути врегульовані на кращих умовах, ніж були запропоновані Україною своїм приватним кредиторам", - цитує міністра фінансів Антона Сілуанова Reuters.
Тепер російська сторона вимагає, щоб Україна погасила основну суму боргу за євробондами на $3 млрд, а також купонний дохід у розмірі $75 млн, який не був виплачений у грудні 2015 р., і відшкодувала судові витрати.
Єврооблігації Януковича були випущені Україною 24 грудня 2013 р. і викуплені РФ за рахунок коштів Фонду національного добробуту Росії. Під час проведення українським Мінфіном боргова операції Москва категорично відмовилася підписувати угоду про реструктуризацію нарівні з приватними кредиторами. Тому 18 грудня 2015 р. український уряд ввів мораторій на виплату боргу Росії. Хоча днем раніше, 17 грудня, рада директорів МВФ визнав цей борг офіційним, давши тим самим зрозуміти, що росія дійсно не була зобов'язана реструктуризувати зобов'язання разом з комерційними кредиторами. Правда, карати Україну за дефолт у Фонді не збираються. На початку грудня МВФ змінив свої правила і зняв заборону на кредитування країн з простроченої суверенною заборгованістю.
Суперечка за $3 млрд є комерційним і буде розглянуто в рамках міжнародного приватного права. Держателем українських бондів є юридична особа - англійська компанія Law Debenture Trust Corporation plc., яка управляє портфелем цих паперів. Тобто де-факто вона і виступає ініціатором спору, діючи в інтересах Російської Федерації. Українська держава, за нашим законодавством, буде представляти в суді Міністерство юстиції.
Згідно з умовами випуску єврооблігацій Москва мала право подати позов до високого суду Лондона, ініціювати арбітражний процес у Лондонському міжнародному третейському суді (LCIA) або подати позови до інших судів відповідної юрисдикції. Той факт, що вибір упав на Високий суд Лондона, швидше за все, пояснюється бажанням прискорити процес - процедура розгляду справ цим судом проходить швидше, ніж у LCIA, і може бути проведена в лічені місяці. Тоді як комерційний арбітраж може тривати один-два роки.
В тому числі і "секретні" документи, підписання яких передувало отримання грошей (в цьому випадку стане зрозуміло, чи були $3 млрд дійсно допомогою української держскарбниці або політичним хабарем). Розкриття такої інформації може виявитися зовсім не в інтересах Росії.
Чим закінчиться судовий процес, експерти прогнозувати не беруться. "Шанси виграти цю справу в суді в української сторони невеликі. Правда, в разі виграшу Україною в міжнародних судах інших позовів, пов'язаних, наприклад, з анексією Криму, зустрічні фінансові претензії можуть перекрити розміри спірного позики", - зазначає керівник Українського кредитно-рейтингового агентства Станіслав Дубко.
На хід процесу вплине і те, чи стане суд звертати увагу на політичний аспект питання. "Багато чого буде залежати від персони судді. Чи він розглядатиме цей спір у вузьких рамках взаємовідносин "кредитор-боржник" або більш широко, враховуючи всі обставини та ситуацію, яка склалася між Україною і Росією", - вважає радник департаменту міжнародного права МЗС України Андрій Пасічник.
В цьому спорі позиція України не на 100% виграшна. Є контракт, за яким країною були отримані гроші, і їх треба повертати. Факторами на користь України могли б стати докази перевищення повноважень при оформленні проспекту єврооблігацій. Потрібно також дивитися, чи був дотриманий обумовлений у законі про держбюджет поріг за зовнішніми запозиченнями в момент залучення цих $3 млрд. Якщо з'ясується, що показник був перевищений, даний факт може стати аргументом, що підтверджує порушення процедури при отриманні цих грошей.
У контексті такого спору потрібно розглядати і ще один аспект: чи були ці кошти отримано для законних цілей. Якщо Україні вдасться довести, що $3 млрд виділялися не для фінансування видатків бюджету, а з метою підкупу чиновників команди Януковича, це може сприяти визнання договору нікчемним.