Гібридна війна мігрантами. Що робити Україні

Чому курди та як їх використовують

Більшість мігрантів, які застрягли в Білорусі, — курди, які прилетіли до країни Олександра Лукашенка з Іраку та Сирії. Чому саме курди стали знаряддям Путіна й Лукашенка? Відповівши на це питання, зрозуміємо, яким є перший елемент технології гібридної війни, що застосовується на кордонах Білорусі з Латвією, Литвою і особливо Польщею. Курди — численний народ, який не має своєї незалежної держави. Іракський Курдистан має широку автономію, але спроба створити там свою державу в 2017 р. не увінчалася успіхом: за незалежність на референдумі проголосували понад 92% мешканців регіону, проте ні Багдад, ні сусідні країни, ні ООН результати волевиявлення не визнали. Провал чергової спроби стати незалежними посилив розчарування, і в результаті — емігрантські настрої серед курдів, як іракських, так і тих, хто втік до Іраку з охопленої війною Сирії. Цим і користувалися творці нинішньої кризи на кордонах Білорусі з Євросоюзом.

Друге питання: куди хочуть потрапити мігранти? Так, у їхніх планах не Литва і не Польща, вони рвуться до Німеччини. Туди під час першої великої хвилі у 2015–2016 рр. намагалися переїхати тисячі турецьких курдів. За різними даними, у Німеччині налічується від 850 тис. до мільйона представників цього народу. Найбільша курдська діаспора у Європі. Тому вся ця метушня на кордоні затіяна для того, щоб змусити до реакції Берлін. І те, що в. о. канцлера Ангела Меркель уже двічі телефоном говорила з Олександром Лукашенком, тим самим де-факто визнавши його легітимність, доводить: гібридна технологія спрацювала. Отже, її можна ставити на потік.

Інформаційні атаки на поляків та ЄС

У російських та білоруських пропагандистських ЗМІ висвітлення протистояння на польсько-білоруському кордоні має чітку стратегічну лінію: бідні та нещасні біженці хочуть потрапити до Європи, але їм жорстко протидіють — ось він, оскал їхньої хваленої демократії. Від стратегічної лінії йде кілька тактичних відгалужень.

Перше — наголос на силовій протидії польських прикордонників спробам біженців прорватися через блокпости. Про те, що у мігрантів при собі сокири та інша холодна зброя, а також інструменти для прориву дротів, які вони точно не могли привезти із собою з Іраку, у цих ЗМІ не говорять. Загалом картинка складається така: злісні поляки застосовують сльозогінний газ проти мирних людей, б'ють тих, хто прорвався, відловлюють і випихають назад до Білорусі. Нещасні люди змушені цілодобово сидіти на холодному асфальті з вини, звичайно ж, поляків. І лише білоруська влада рятує бідолах, годує їх та надає медичну допомогу.

В епіцентрі подій працюють російські медійники, котрі насобачилися роками транслювати в ефір потоки брехні. Росіянам з білорусами, а саме для них женуть цю картинку, залишається лише жаліти біженців та посилати прокляття нелюдським ляхам. Особливо пробиває обивателя на сльозу відео, на якому мігранти стоять навколішки перед польськими прикордонниками і просять про допомогу, але ті все одно нікого не пропускають.

У сюжетах "з передової" особливий акцент зроблено на жінках і дітях. Мігрантів заманювали до Білорусі сім'ями, це дозволило робити репортажі, наповнені драматизмом. І як тут не згадати фразу Путіна, сказану у серпні 2014 р.: "Хай тільки спробує хтось із числа українських військовослужбовців стріляти у своїх людей, за якими ми стоятимемо. Не попереду, а ззаду. Нехай вони спробують стріляти в жінок і дітей".

Друге відгалуження — переклад відповідальності із себе на противника. Недавній приклад — відповідь Путіна на звинувачення щодо причетності російських авіаліній до доставки мігрантів до Білорусі. "Хочу, щоб усі знали: ми тут зовсім ні при чому. На нас усі намагаються з будь-якого приводу і взагалі без жодного приводу якусь відповідальність покласти. Ні, наші авіаційні компанії не возять цих людей — взагалі, жодна наша компанія не возить", — сказав він. І особливо наголосив: ключова ланка в організації перевезень перебуває у ЄС.

Як відповідає Польща

Слід зазначити, що поляки, і в цьому їм допомагає колективний Захід, непогано справляються зі спробами зганьбити їх мігрантською кризою. У ЗМІ постійно з'являються кадри з білоруськими силовиками, які чи то охороняють біженців, чи то допомагають їм, а також кадри штурму кордону з використанням каменів та інших підручних матеріалів. При цьому оперативно з'являється інформація про кількість травмованих чи поранених польських силовиків. Заяви на підтримку поляків, які стримують "біженців Лукашенка", регулярно роблять і в ЄС, і за океаном.

Стратегічна лінія Варшави в цьому конфлікті — Польща опинилася на передовій, захищаючи всю Європу від агресії Росії руками Білорусі. І захищає так, як вважає за правильне. Від стратегічної лінії також є відгалуження. Перше — Євросоюз зараз зобов'язаний допомогти не словами, а стати пліч-о-пліч. І точно не заважати. Звідси й різка реакція Анджея Дуди на переговори Меркель із Лукашенком. Польський президент резонно заявив: він не визнає жодних домовленостей щодо вирішення кризи на польсько-білоруському кордоні без урахування думки Польщі.

Друге відгалуження безпосередньо стосується України. У польському МЗС попередили, що після Польщі Лукашенко атакує мігрантами український кордон. Чи це попередження, чи чудовий щиголь по носі від наших західних партнерів, але влада нарешті побачила небезпеку. І почала посилювати кордон із Білоруссю.

Тож коли нам кажуть, що штучна криза з мігрантами нагадує підготовку до масштабної гібридної війни, відмахуватись від попереджень не варто. Навпаки, необхідно зарядити обидва наші центри боротьби з дезінформацією — при РНБО та Мінкульті, нехай аналізують, як Росія воює фейками з Польщею та ЄС. Щоб вчасно вступити в конфлікт і запобігати масованим атакам на уми українців, коли мігрантів перенаправлять до нас.