Волинський прецедент. Коли регіони підуть війною на Зеленського

Чому збрикнули волиняки

Як правильно підмітили експерти, причина НП для "зеленої" влади в Луцьку — наростання конфлікту між командами Володимира Зеленського та олігарха Ігоря Коломойського, якого поступово відсувають від впливу на владу. Ініціаторами недовіри голові облдержадміністрації стали депутати фракції "За майбутнє", які на Волині перебувають під контролем Ігоря Палиці, соратника Коломойського. В облраді у "майбахів", як їх називають у політичній тусовці, найчисельніша фракція, їх представник Григорій Недопад очолив після виборів обласну раду. Простіше кажучи, Волинська область опинилася під дуже сильним контролем групи Коломойського.

І як тільки експриватівці побачили для себе небезпеку в налагодженні відносин між Банковою та іншої впливової групою "дніпропетровських" на чолі з мером Дніпра Борисом Філатовим (звідси і призначення головою Дніпропетровської ОДА Валентина Резніченка), одразу ж волинські депутати захотіли заслухати звіт голови обласної державної адміністрації Юрія Погуляйка. Він звітувати до кінця фінансового року не захотів (і це логічно), що обранці народу визнали як неповагу і 49 голосами з 64 висловили губернатору недовіру. Той розлютився, заявивши, що не хоче бачити їхні "морди".

За Конституцією Зеленський тепер зобов'язаний позбавити Погуляйка посади (за недовіру йому проголосували понад 23 депутати), але терміни в Основному Законі не прописані, тому президент може і потягнути з рішенням. Тим самим подражнити фрондерів. Або, відставивши нинішнього голову ОДА, на час відрядити до Луцька в. о. Якого депутати зняти не можуть. Безумовно, все це викличе критику на адресу Зеленського, але краще потрапити під каток критики, ніж показати слабкість і тим самим дати можливість волинському прецеденту повторитися в інших регіонах. В Івано-Франківській, Одеській, Хмельницькій та інших областях. Де "За майбутнє", зібравши навколо себе коаліцію, зможе прокрутити ту саму схему з недовірою голові облдержадміністрації. Або мерам. Уже активно почали качати крісла під деякими з новообраних міських голів, які пішли на співпрацю зі "слугами".

Що нарадить Зеленському Єрмак і компанія, гадати не будемо. Скажемо тільки, що зараз для глави держави дуже важливий момент: або правила встановлюватиме центральна влада, або їх їй нав'яжуть регіони.

Небезпечні ігри з повноваженнями

Рішення обласних рад про недовіру головам ОДА були і раніше. Наприклад, за часів президентства Віктора Ющенка харківські "регіонали" кілька разів намагалися скинути Арсена Авакова. Поки їм це все-таки вдалося в 2010-му, під саму завісу каденції Ющенка. У свою чергу, Блок Юлії Тимошенко, але іншим способом, через парламент, домігся перевиборів у столиці, де в результаті відібрати владу у Леоніда Черновецького так і не вдалося (він виграв і повторні вибори). У лютому 2014-го, коли вже все йшло до падіння режиму Януковича, помітно осмілілі облради в цілому ряді регіонів Західної України висловлювали недовіру тодішнім головам ОДА. За Петра Порошенка Київська облрада воювала з головою обладміністрації Олександром Горганом, але обмежилася лише зверненням до президента з вимогою звільнити губернатора. Однак треба розуміти, що нинішні місцеві ради і мери міст завдяки децентралізації значно сильніші за своїми ресурсами, ніж були їхні попередники при всіх колишніх президентах. І в разі чого здатні дати жорстку консолідовану відсіч центральній владі.

Може бути й інша неприємність. Тут зробимо ще один екскурс в історію. Рівно п'ять років тому цілий ряд обласних рад прийняв звернення з вимогою відставки уряду на чолі з Арсенієм Яценюком. Було очевидно, що за такою синхронністю стояли політичні опоненти прем'єра. Вимоги не врахували, оскільки місцеві депутати подібними зверненнями перевищували свої повноваження, але вже тоді стало зрозуміло, що групи впливу можуть ефективно диригувати місцевими радами. Що знову проявилося в 2016 р., вже за прем'єрства Володимира Гройсмана, коли депутати цілого ряду обл- і міськрад забажали договірних відносин між столицею і регіонами, щоб розмежувати повноваження. Ці рішення тоді активно тиражувалися російськими ЗМІ під заголовками на кшталт "регіони вимагають свободи від Києва".

Чому місцеві ради тоді дозволяли собі таку вольницю? 16 липня 2015 р. Петро Порошенко представив у Раді проєкт змін до Конституції в частині децентралізації. У ньому серед іншого пропонувалося замінити голів ОДА префектами, яких наділяли правом припиняти рішення місцевої влади, якщо ті порушують Конституцію або закони України. А президент отримував право розпускати місцеві ради, якщо ті будуть зазіхати на цілісність України. Але пропозиції Порошенка були зустрінуті опозицією в багнети, вона вважала, що президент намагається узурпувати владу. В результаті документ з боями пройшов перше читання, його передали до Конституційного Суду, той визнав зміни законними, але далі процес застопорився. Зрозумівши, що у центральної влади немає політичної волі довести справу до кінця, групи впливу в регіонах вже наступного року вимогами договірних відносин з Києвом показали і президенту, і уряду свою силу.

До теми змін до Основного Закону в частині децентралізації звернувся і Зеленський. Рівно рік тому, 13 грудня, в Раду був внесений відповідний законопроєкт. Теж з префектами. Але майже під новорічні свята президент відкликав цей документ і вніс новий. Його також розкритикували, і 16 січня Зеленський відкликав і цю свою законодавчу ініціативу. В результаті від ідеї про префекта з розширеними повноваженнями відмовилися.

Багато експертів вважають, що правильно зробили, оскільки існував ризик конфлікту повноважень. Але, з іншого боку, результати жовтневих виборів місцевих рад підтвердили побоювання з приводу повзучої феодалізації країни (а волинський прецедент ці побоювання тільки посилив). І, цілком ймовірно, після вдалих спроб скинення голів ОДА обласні депутати почнуть вимагати для своїх регіонів більших повноважень. Або відразу — договірних відносин з Києвом.