Вороги народу закінчуються. Коли Зеленському набридне гратися в санкції
Остання порція "контрабандистів", що потрапили під санкції, не викликала особливого ентузіазму у ЗМІ та суспільства. Та й на рейтинг президента і його партії радикальні рішення РНБО впливають не так, як очікувалося
На цьому тижні президент своїм указом ввів в дію санкції проти 12 фізичних осіб і 95 компаній. Піар-вихлоп від цього рішення не йде ні в яке порівняння з початком війни з "контрабандистами", яку Зеленський почав 2 квітня. У новому списку взагалі немає відомих обивателю прізвищ, типу Вадима Альперіна, не кажучи вже про компанії.
Ось коли були заблоковані телеканали Тараса Козака та Віктора Медведчука, а самі політики потрапили під санкції, це мало ефект бомби, що розірвалася. Спікери влади використовувала таке рішення в піар-цілях, роблячи акцент на тому, що при попередниках Медведчука не чіпали і тільки при Зеленському серйозно взялися за кума Путіна. Днями генпрокурор Ірина Венедіктова натякнула на продовження шоу — заявила про можливість залучити Медведчука до кримінальної відповідальності (ДБР почало провадження ро статті "державна зрада"), хоча конкретних термінів вона не озвучила. Також Венедіктова зробила важливу ремарку: на підозрюваних працюватимуть кращі адвокати, тому в справі все має бути бездоганно.
Додамо: не тільки в цій справі, але і в історії з санкціями проти "контрабандистів". Частина з цих людей спробує вирішити свої проблеми тихо, щоб залишити за собою вплив на схеми, а дехто звернеться до суду. З огляду на юридичну спірність введення санкцій державою проти своїх громадян, не можна виключати судових рішень на користь подсанкціонних осіб. У тому числі і позбавлених громадянства. Що сильно зіпсує медіаефект від обраного Зеленським варіанта боротьби з контрабандою. Точніше, не з цим явищем, а з окремими бізнесменами, які тільки підозрюються у незаконних схемах. Адже по ним немає жодного вердикту суду, де було б написано, що той чи інший фігурант зі списку РНБО винен у контрабанді.
Звідси другий негатив: таємницею для суспільства залишається вибір жертв санкцій. А де немає прозорості, там обов'язково виникнуть підозри, що тут щось нечисто, що просто відбувається переділ ринку на користь якихось нових гравців, або старих, але що наново домовилися з владою. І чим довше у високих кабінетах будуть уникати відповіді на питання, чому одні потрапили під санкції, а інші ні, тим міцніше в суспільній свідомості буде вкорінюватися думка про вибіркове правосуддя замість реальної боротьби з контрабандою.
Щось подібне відбувається і з анонсованим Зеленським законом про олігархів. Як раніше писала "ДС", це ніяка не деолігархізація, а всього лише поділ великих бізнесменів на "правильних" і "неправильних". Лояльних і нелояльних до влади. І тут, як і в історії з санкціями, ставка робиться на короткочасний піар-ефект: оскільки українці не люблять олігархів і підтримають ідею їх "розкуркулення", рейтинги президента і його політсили повинні хоч трохи підрости.
Однак, як свідчать останні виміри, зростання рейтингу влади завдяки ряду радикальних рішень за допомогою Радбезу закінчилося. Так, за даними дослідження Центру SOCIS, якби президентські вибори відбулися в квітні, то за Зеленського проголосували б 56,3% виборців, за Порошенка — 43,7%. Розрив між двома політичними лідерами залишається, але він скорочується. Це погана новина для Банкової. Вона, серед іншого, означає, що громадяни не відчувають для себе особисто ніяких поліпшень, пов'язаних з санкціями проти "контрабандистів".
І тут президент потрапляє в пастку: відмовитися від РНБО для швидких рішень вже не вийде, це відразу помітять і використають для критики влади, мовляв, награлися в санкції, але ефект від таких рішень з кожним разом все менше. Контрабандистів у нас не так вже й багато, олігархів ще менше, а Медведчук взагалі один. Тому пошук нових "поганих хлопців" з кожним разом буде йти все більше натужно. Будуть скачки на валютному ринку — можна спробувати записати у вороги валютних спекулянтів. Або перейняти досвід попередників і посилити відповідальність для злісних неплатників аліментів. Або лякати санкціями власників супермаркетів і торгових центрів за цінову змову. Ще є варіант — ловити "чортів" на місцевому рівні. Але це тупик, в тому числі електоральний. Швидше за все, "чорні п'ятниці" по-українськи вийдуть з політичної моди так само стрімко, як і увійшли.
