Шановний "імітатор". Коли Кравчук втече з Мінська
Більшість експертів вважають, що з приходом Леоніда Кравчука на посаду глави української делегації в ТКГ нічого особливо не зміниться, бо запросили першого президента туди з іншою метою – "підсвічувати" вибори розповідями про мир
Володимир Зеленський запропонував, а Леонід Кравчук погодився. Так в української делегації на переговорах у Мінську зʼявився новий глава замість Леоніда Кучми, що склав повноваження. Перший президент вже встиг відзначитися скандальними заявами на новій посаді, і це він ще жодного разу не брав участі в переговорах з "тією стороною". Леонід Макарович, зокрема, заявив про готовність до компромісів з Росією. Правда, одразу уточнив: компроміси повинні бути взаємними. На що Денис Казанський, представник Донецької області в Тристоронньої групі, резонно нагадав Кравчуку, що Україна вже не раз йшла на компроміс, а Росія – жодного.
Встиг Леонід Макарович і підмаслити президенту. "Червона лінія", коли той, хто критикує Зеленського, фактично критикує ситуацію. Коли той, хто заважає працювати владі й не має гальм — він виступає тоді проти України. Не можна сьогодні, обʼєднавшись, боротися за Україну, коли з першого слова відразу: це не так, те не так", — сказав він. Виходить, хто критикує президента, той ворог.
Коли прізвище Кравчука зʼявилося у списку потенційних наступників Кучми в ТКГ, експерти висловили цілий ряд версій, з якою метою Банкова вирішила призначити саме цю людину. Серед них – завуальоване повернення в переговорний процес давнього соратника Кравчука і кума Володимира Путіна Віктора Медведчука, згода першого президента підписатися під внесенням до Конституції особливого статусу ОРДЛО, спроба української сторони таким чином добитися від Росії перезавантаження і її переговірників. Ці версії цілком правдоподібні. Однак дуже схоже на те, що місія Леоніда Макаровича, принаймні, на кілька найближчих місяців, куди простіша, і повʼязана вона з майбутніми місцевими виборами.
Не секрет, що одна з головних причин падіння рейтингу Зеленського та "слуг" — продовження війни на Донбасі. "Просто перестати стріляти" не виходить, а обіцяли. Ще трохи, і вже нинішню владу почнуть звинувачувати в "зароблянні на війні". Як нівелювати цей негатив під час передвиборної кампанії? Всім добре відома приказка "якщо не можеш перемогти мафію, треба її очолити". Так і тут, тільки замість мафії – інформаційний порядок денний. Зараз щодо питання ситуації на Донбасі владу критикують за двома напрямками: націонал-патріоти вбачають у діях влади капітуляцію, проросійські сили, навпаки, вимагають від влади капітуляції. І рейтинги цих ідеологічних антагоністів ростуть. А у Зе-команди немає спікерів, які здатні адекватно пояснити, як вона планує вирішити конфлікт на сході країни без "зради": Андрій Єрмак, Олексій Резніков, Сергій Сивохо і так далі деколи дають абсолютно протилежні коментарі. І тут дуже доречна поява такої постаті, як Леонід Кравчук.
Досвідчений демагог, чиї виступи в політичних ток-шоу користуються високою підтримкою аудиторії, його ніхто не запідозрить в капітулянтстві, адже з іменем цього політика в суспільній свідомості чітко повʼязана українська незалежність. Ідеальний VIP-агітатор. На відміну від Леоніда Кучми, який майже не давав коментарів за підсумками засідань у ТКГ, не ходив на телеефіри і взагалі уникав публічності. Простіше кажучи, тепер Кравчук стане ключовим спікером з теми війни і миру. Як мінімум три найближчі місяці він, з властивою йому переконливістю, буде розповідати українцям про те, як завдяки президенту Зеленському, його мудрості і далекоглядності, влада наближає мир. Росія цьому заважає, але все одно все буде добре, і ми всіх переможемо. Інакше кажучи, тему переговорів по Донбасу зациклюють на Кравчука, він буде одночасно і промоутером ініціатив Банкової, і громовідводом.
При цьому відкритим залишається питання, скільки часу Леонід Макарович зможе виконувати роль шановного "імітатора". Все-таки поважний вік, з телеканалу на телеканал не побігаєш. Та й увійти в історію "могильником" України як держави, якій він дав життя, Кравчуку точно не хочеться. Тому не погодимося з версією, що він освятить "особливий статус Донбасу" в Конституції. Його робота в ТКГ закінчиться тоді, коли у Зеленського підберуть йому заміну з "своїх", і він піде на спокій з вдячністю за миротворчість і високою державною нагородою, або коли переконається, що перебування в ролі парламентера в Мінську ляже плямою на його історичну місію "батька Незалежності".
