"Торгівля на крові". Чи вдарить по рейтингу Зеленського покупка електрики у Путіна

Ніколи не було і ось знову

Майже шість років тому, 13 листопада 2015 р., Україна відмовилася від імпорту російської та білоруської електрики. У 2014 р. наша країна імпортувала 178 млн кВт-год електроенергії з Росії. Тоді українську владу дуже критикували за торгівлю з країною-агресоркою під час війни. Тому відмова від російської електрики знайшла значну підтримку в суспільстві. Крім того, рішення не купувати електроенергію в Росії мало прискорити приєднання України до європейської енергосистеми. Але за ці роки це так і не відбулося. На початку жовтня міністр енергетики Герман Галущенко обіцяв, що Україна увійде до паралельної роботи з європейською енергосистемою до кінця 2022 р., а в 2023 р. наша та європейська енергосистеми запрацюють синхронно. Відповідаючи на запитання нардепів, міністр запевнив: "Розраховуватися з Росією буду від'єднанням від енергосистеми Росії". Але, як бачимо, ситуація розвивається точно навпаки — ні про яке приєднання до європейських мереж у найближчій перспективі мови бути не може. Чому так сталося?

Тут варто зробити ще один екскурс до історії. Після зміни влади в Україні восени 2019 р. під приводом нестачі власної електроенергії почалася її закупівля у білорусів. Тоді спалахнув скандал навколо поправки нардепа-"слуги" Андрія Геруса (його вважають близьким до олігарха Ігоря Коломойського), згідно з якою українські споживачі можуть закуповувати імпортну електрику за двосторонніми договорами. Мало того, що закупівля білоруської електроенергії завдавала шкоди нашим атомним електростанціям, то ще на той час Мінськ добудовував за підтримки Росії свою АЕС, проти якої активно виступала Литва, наш союзник. Незважаючи на це, Київ став закуповувати білоруську електрику. А потім відновив імпорт і з Росії. І справа була не в обсязі — лише 1% від споживання, а в самому факті неможливості обійтися без імпорту для проходження пікових навантажень. Тоді рейтинг Зеленського ще зашкалював, і повернення до торгівлі з РФ електроенергією політично пройшло непомітно.

У січні 2021 р. ми знову відновили імпорт білоруської електроенергії, а у лютому – із РФ. До цього останнє постачання електроенергії з Росії було у березні 2020-го. Пояснювалася ця необхідність так само — не можна допустити віялових відключень при проходженні пікових навантажень. Опозиція продовжувала протестувати проти фінансування економіки країни-агресорки подібним чином, проте ця тема не знаходила відгук у електорату.

12 травня Зеленський підписав закон про імплементацію Третього енергопакету ЄС. Він передбачає створення умов для приєднання України до ENTSO-E, що за фактом означає заборону імпорту електрики з РФ та Білорусі. Після цього з ініціативи Міненерго Національна комісія, яка здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКУ), заборонила до 1 жовтня імпорт електроенергії з держав, які не є членами Енергетичного співтовариства. Пізніше заборону продовжили до 1 листопада. Але тепер стало зрозуміло, що електрику у Путіна та Лукашенка Зеленський знову купуватиме. Головна причина — катастрофічна ситуація, що склалася в країні з вугіллям. Ще в серпні "Укренерго" било на сполох з приводу низьких запасів вугілля, проте ситуацію виправити не вдалося. І закуповуючи електрику у Москви та Мінська, Київ знову продемонстрував європейським партнерам неготовність, насамперед політичну, стати надійним партнером у сфері енергетики.

Наслідки "електричної дружби" з РФ

З Європою – зрозуміло. Там, мабуть, уже звикли, що обіцянки української влади розходяться із справами. Але чи будуть закупівлі російської та білоруської електрики мати політичні наслідки для Зеленського всередині країни? Відомий журналіст Юрій Бутусов уже назвав цю історію "торгівлею на крові". "На Донбасі йде війна, тече кров, Путін і Лукашенко вбивають українців, білорусів, загрожують усьому світу та Європі, ведуть війну проти України. А в цей час керівництво України провертає безпрецедентну за масштабами комерційну угоду з Росією та Білоруссю, обсяги імпорту електроенергії збільшуються у багато разів", — пише він. І називає прізвища лобістів цієї схеми: Андрій Єрмак, Руслан Демченко, Андрій Герус, які мають у Росії та Білорусі "особливі зв'язки".

У свою чергу, від спікерів влади звучить традиційна мантра: нам треба пройти осінньо-зимовий період без потрясінь для населення, тому ми змушені купувати електрику. Для пересічного громадянина, якому "яка різниця", це пояснення цілком підходить. Але може підійти не для всіх українців-патріотів. І тут багато залежить від того, чи зможуть противники торгівлі з агресивними сусідами сформувати у суспільній свідомості негативне ставлення до імпорту електрики з Росії та Білорусі. Що потім позначиться на рейтингах Зеленського та "слуг народу".

З одного боку, соціологічні опитування КМІС та Центру Разумкова продемонстрували, що рейтинг президента та його партії знижується. Але цей процес поки що не має відношення до теми імпортної електрики. Швидше на падіння вплинули три фактори: зростання тарифів, офшорний скандал, який зрівняв Зеленського зі старими політиками, яких він критикував за корупцію; а також відсутність реального покарання для тих, кого так активно РНБО вносить до списків санкцій. Простіше кажучи, грошей у кишенях простих українців від цих рішень напевно більше не стало.

З іншого боку, нинішній президент поки що зберігає своє електоральне ядро. Воно прощало йому і "свої Мальдіви" — відпочинок в Омані, і "свою Липецьку фабрику" — показ продукції "Студії Квартал 95" на російських телеканалах. Схильно пробачити "Вагнергейт", — опозиції поки що так і не вдалося капіталізувати цей скандал у масове обурення політикою Банкової. У цьому величезна заслуга олігархічного консенсусу, що склався навколо Зеленського. Більшість центральних телеканалів вважають за краще з Офісом президента дружити. (Тільки останніми днями виявилася помітна зміна політики медіахолдингу Ріната Ахметова.)

Бенефіціарів від імпорту дешевої електроенергії з Росії та Білорусі буде багато, практично будь-яке енергоємне підприємство не проти отримати електроенергію трохи дешевше. Тому медіа олігархів, які володіють такими підприємствами, точно не звинувачуватимуть Зеленського в зраді національних інтересів. Швидше навіть похвалять: врятували українців від віялових відключень. Опозиція може спробувати створити в Раді слідчу комісію, проте шансів на це мало. Але "торгівля на крові" — вкрай вірусний мем, і щоби Зеленському його не підхопити, треба буде дуже постаратися.

Крутити цю історію у ЗМІ зараз вигідно всім, але по-різному. Якщо в медіа, що орієнтуються на націонал-патріотичного глядача та читача, про неї розповідатимуть саме як про "торгівлю на крові", то на протилежному фланзі нагадуватимуть Зеленському, що настав час "зійтися посередині" з Путіним. І якщо можлива цивілізована торгівля з Росією електрикою, то чому б не купувати безпосередньо й газ?