ОАСК скасував новий правопис. Коли Зеленський не пустить Вовка на роботу

Якщо Кабміну не вдасться оскаржити вердикт ОАСК, то вже в кінці лютого незаконними стануть всі мовні норми, прийняті в 2019 р. Варто згадати, що вони викликали активне обговорення, але не стільки серед мовознавців, скільки серед всезнайків з соцмереж. Причому найголосніше про "ломки" мови кричали ті, хто і без нових правил правопису українським користувався не часто. Але постанова Кабміну набула чинності і потроху зміни до правопису почали приживатися. Сприяє цьому і поступове впровадження норм закону про державну мову. Саме в такому контексті і варто розглядати рішення ОАСК.

З моменту вступу в дію цього закону було кілька спроб внести в нього зміни. Причому ініціативи, як не дивно, виходили не від депутатів з ОПЗЖ, а від "слуг". Зокрема від спікера Ради Дмитра Разумкова. Але парламент відмовився воювати з мовним законом. І оскільки зупинити його дію не вдається (принаймні поки що), то, схоже, був обраний інший шлях — через судові рішення скасовувати окремі норми закону або супровідні набори правил до нього. Як новий правопис. І можна припустити, що ревізією правил української мови справа не обмежиться.

При цьому не дивує, що обраний був Окружний адмінсуд столиці, який прославився безліччю, м'яко кажучи, дивних рішень. Тільки в січні за позовами колишнього юриста Януковича Андрія Портнова ця судова інстанція заборонила проводити заходи на честь ряду українських діячів і зобов'язала МОН переглянути підручники з історії. У першому випадку позивач послався на закон про засудження комуністичного і націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні і заборону пропаганди їх символіки — нібито названі ним історичні діячі співпрацювали з нацистами. У другому доводив, що в підручниках містяться "ознаки спотворення інформації і подій, що мали місце в період 2013–2014 років, маніпулювання фактами і оцінками подій цього періоду". Обидва рази ОАСК став на бік позивача, взявши на себе неприродну для суду функцію тлумача історичних подій.

У світлі цих та подібних рішень Окружного адмінсуду столиці варто зробити відсилання до недавно презентованої "Білої книги", підготовленої Службою зовнішньої розвідки. Видання вийшло з портретом і вступним словом президента Володимира Зеленського. "ДС" раніше аналізувала викладені в книзі загрози національній безпеці, які, втім, мало чим відрізняються від загроз, що стояли перед нашою країною і до президентства Зеленського. Серед головних цілей країни-агресора щодо України розвідники першої відзначають інституційну слабкість і підрив основ української державності. Вони вказують, що для досягнення своїх цілей Росія буде використовувати широкий спектр інструментів гібридного впливу на Україну, в тому числі п'яту колону і вітчизняний медіапростір. "З метою внесення розбрату в українське суспільство і підриву основ української державності ставка робиться на системну дискредитацію української національної ідеї та західного цивілізаційного вибору, демонстрацію "штучності української ідентичності та держави" — читаємо на 19-й сторінці "Білої книги". Залишається сподіватися, що президент теж дочитав до цієї сторінки і зробив висновки. У тому числі щодо цілого ряду "слуг", які час від часу виступають з ідеями перегляду законів про мову і про освіту або намагаються ревізувати події Революції гідності. Адже "Біла книга" СЗР — не чтиво проти ночі, а керівництво до дії.

У "Білій книзі" серед цілей Москви названо отримання проросійськими силами в Україні контролю над законодавчою і виконавчою гілками влади, а також посилення їх впливу в регіонах. Але, на жаль, втрачений дуже важливий момент: вплив на судову владу. Приклади останніх рішень ОАСК, про які говорилося вище, можуть служити підтвердженням не тільки політичної ангажованості цієї судової інстанції, але і її очевидної ідеологічної спрямованості. Водночас і чинна влада, і вищі судові органи, і хвалені антикорупційні структури, зокрема ВАКС, продовжують демонструвати лояльність до суддів Окружного суду і до його голови Павла Вовка. Що нагадує подвійні стандарти, адже, як показала історія з відстороненням голови Конституційного Суду Олександра Тупицького, президент, якщо захоче, може діяти безоглядно на юридичну чистоту своїх рішень. Але на ОАСК гнів Банкової чомусь не поширюється.