Страшилка для британців. Коли Венедіктова оголосить себе жертвою замаху
Мабуть, британські читачі The Independent здивувалися, дізнавшись, що генеральний прокурор України Ірина Венедіктова змушена серйозно побоюватися за своє життя
В інтерв'ю популярному виданню очільниця української прокуратури розповіла багато про що: про боротьбу з корупцією, про вплив олігархів, про справу, в якій фігурує син президента Байдена Хантер, і про себе — працює, як на електричному стільці. "Мені доводилося час від часу міняти адресу, жити в різних місцях після отримання певної інформації. Я не хочу робити з цього великої проблеми, але це те, що ви не можете ігнорувати. У мене міцна сім'я, ми навчилися з цим справлятися", — повідала Венедіктова.
Припустімо, лайфовий момент дійсно повинен був бути присутнім у цьому інтерв'ю, проте абсолютно незрозуміло, навіщо розповідати британським читачам про тяготи своєї прокурорської служби. Тим більше що в Україні багато хто в словах Венедіктової засумнівається.
Нагадаємо, у вересні минулого року колишній "слуга" Гео Лерос повідомив, що генпрокурор живе в комплексі відпочинку "Пуща-Водиця" Державного управління справами. Венедіктова відреагувала: за її словами, переїзд у "Пущу-Водицю" вимушений, він викликаний виключно заходами безпеки. Водночас журналісти програми "Схеми" встановили, що генпрокурор орендує державну резиденцію за цінами, втричі дешевшими офіційної розрахункової вартості оренди інших будинків першого класу на території цього ж комплексу. Після цього скандалу Венедіктова з'їхала з держдачі, але куди саме, в Генпрокуратурі не уточнили. А ще раніше журналісти-розслідувачі знайшли у генпрокурора, за їхніми джерелами, незадекларовану квартиру в Києві, в якій проживає її сім'я. Тоді Венедіктова пояснювала, що ця квартира їй не належить, і пообіцяла зміни у своєму майновому стані відобразити в декларації.
Ми згадали ці історії тому, що у наших чиновників є звичка — роздаючи інтерв'ю та коментарі іноземній пресі, вони намагаються виставити себе виключно в позитивному світлі. Однак на Заході думка про нашу країну і про людей, які обіймають високі посади, складається аж ніяк не з їх самопіарних заяв, а з цілого комплексу повідомлень, важливе місце в яких займає оцінка українським суспільством ефективності чиновників, їх зв'язків з олігархічними групами і стилем життя.
Західних політиків, які добре вивчили психологію правлячих еліт країн на кшталт України, історіями, подібними розказаній журналістами "Схем", не здивуєш. Не "Пшонка-стайл" — і то добре. Але коли генпрокурор говорить, що змушена міняти адреси в цілях безпеки, у західних політиків може виникнути бажання уточнити, які саме кримінальні справи так роздраконили ймовірних злочинців, корупціонерів або просто політичних недругів, що виникла безпосередня загроза життю очільниці відомства. І чому досі відповідні служби не встановили і не затримали зловмисників. Уявіть собі: хтось загрожує генеральному аторнею Англії і Уельсу, та (зараз цю посаду обіймає Суелла Браверман) ховається, а силові структури і слідчі органи не діють. Абсурд, такого в нормальній країні не може бути за визначенням. А Венедіктова вже півроку говорить, що побоюється за своє життя і за свою сім'ю, але суспільству досі не показали тих нехороших людей, через яких висока чиновниця змушена вести кочовий спосіб життя.
А якщо хтось дійсно планує замах на генерального прокурора?! Тим більше що у нас на життя керівника ГПУ вже начебто здійснювали замах. 2 листопада 2015 р. робочий кабінет Віктора Шокіна в будівлі Генеральної прокуратури близько 10 години вечора обстріляв снайпер. За версією слідства, під час замаху зловмисники використовували тепловізор. Ця версія ще тоді викликала іронію. Розслідування вела СБУ, допитали понад тисячу осіб, провели десятки експертиз. У березні 2018-го тодішній генпрокурор Юрій Луценко висловив думку, що перспектив у справи немає. Але вона розслідувалася і після зміни влади в країні, поки рік тому, за часів попередника Венедіктової Руслана Рябошапки, не з'явилося повідомлення, що справу про "тепловізорний замах" закрили. Правда, про неї ще не раз згадували в контексті іншого розслідування, про начебто втручання Джо Байдена в діяльність Шокіна. Ця справа теж була закрита.
В інтерв'ю британському виданню Венедіктова також торкнулася боротьби з корупцією в Україні. За її словами, тут ми досягли реального прогресу. Генпрокурор розповіла про зустрічі з посадовими особами Євроюсту і американськими колегами — "вони бачать, що ми докладаємо всіх зусиль і в багатьох випадках досягаємо успіху". А ось директор НАБУ Артем Ситник скаржиться: таких грубих втручань у роботу бюро з боку Генпрокуратури не було ніколи. Його слова будуть почуті на Заході, як і слова Венедіктової. І, напевно, не помилимося, коли припустимо, що за кожним її рішенням на кшталт так званої "справи Татарова", за кожним скандалом навколо Генпрокуратури та її очільниці будуть дуже пильно спостерігати. І робити висновки не з іміджевих інтерв'ю закордонній пресі.
