Референдум про долю Донбасу. Про що Зеленський запитає українців

"Щодо державного референдуму, я вважаю, що це повинне бути саме головне питання — ситуація на Донбасі. Я впевнений, що через деякий час, тому що у нас кілька планів по припиненню війни, ми представимо на розсуд референдум з такою тематикою", — заявив Володимир Зеленський під час пресконференції, присвяченій другій річниці свого президентства. Коли саме відбудеться референдум і яке питання на нього винесуть, глава держави не уточнив, проте натякнув, що це можуть бути зміни в Конституцію.

Як зазначала "ДС", Зеленський не має права просто так оголосити референдум про внесення змін до Конституції. Необхідно, щоб спочатку їх прийняла 300 голосами Верховна Рада, а потім своє слово вже скаже народ. Тому не можна виключати, що референдум буде стосуватися не правок до Основного Закону, а намірів їх внести. І влада буде відштовхуватися від того, що скажуть українці. А висловитися народу, мабуть, запропонують з питання закріплення особливого статусу Донбасу в Конституції.

Тут зробимо невеликий екскурс в історію. В незалежній Україні відбулося два референдуми. Перший, 1 грудня 1991 р., об'єднав суспільство в підтримку Акту про незалежність ("за" проголосувало 90,32% жителів молодої держави). Другий, 15 квітня 2000 р., експлуатував бажання суспільства реформувати систему влади, яка погано працювала через постійні чвари між президентом і парламентом. Це цілком нормальне бажання маніпулятивно направили проти парламенту і в сторону схвалення громадянами посилення повноважень президента. Нагадаємо, що підсумки другого референдуму були поховані Верховною Радою, яка відмовилася їх узаконити.

Анонсований Зеленським референдум про долю окупованих територій Донбасу буде третім (якщо на Банковій не передумають). І, як бачимо, саме питання — погоджуватися або не погоджуватися з особливим статусом для ОРДЛО — не об'єднає суспільство, а зовсім навпаки. У цьому значний ризик для Зеленського. Адже, по-перше, серед українців немає єдиної думки з приводу того, що слід зробити для закінчення війни. Так, переважна більшість громадян хочуть миру, але не ціною капітуляції. Нескладно спрогнозувати, що референдум по Донбасу стане чудовою нагодою для опозиції, як націонал-патріотичної, так і проросійської, мобілізувати свого виборця. Перші будуть критикувати владу за наміри узаконити зраду, другі звинуватять в небажанні повертати наші території за будь-яку ціну.

По-друге, ініціювавши референдум, влада не зможе стояти осторонь і вичікувати, що ж скажуть громадяни. Вона повинна впливати на підсумок плебісциту. А в якому результаті може бути зацікавлена Банкова? Супутня інформаційна кампанія "проголосуйте "за" і завтра настане мир" тільки розколе суспільство. Крім того, навіть якщо уявити неймовірне, коли більшість підтримає внесення до Конституції особливого статусу ОРДЛО, то все одно зробити це може тільки Верховна Рада. А зібрати в ній 300 голосів під таке рішення буде архіскладно.

І, по-третє, швидше за все, проти референдуму з питання про статус окупованих районів Донбасу виступлять наші західні партнери. На сьогоднішній день Мінські угоди залишаються єдиним правовим документом, на основі якого намагаються, поки безрезультатно, знайти точки дотику. Якщо на референдумі українці висловляться проти особливого статусу ОРДЛО, це дасть можливість Зеленському відмовитися від Мінських угод, спираючись на волевиявлення громадян. Але референдум не дає відповіді на питання, що робити далі. Захід дуже боїться військової ескалації з боку Росії, тому там не готові до радикальної відмови від фактично мертвого Мінська, вважаючи за краще продовжувати домовлятися. При всій ілюзорності, якщо не сказати безглуздості, процесу.

Але чи може в бюлетені бути інше питання, яке не розколює суспільство і не розбурхує Європу? 31 січня цього року голова нашої делегації в Тристоронній контактній групі Леонід Кравчук зробив гучну заяву: на всеукраїнський референдум в першу чергу необхідно винести питання Донбасу і Криму, зокрема, щодо їх територіальної приналежності. І якщо українці висловляться за територіальну цілісність, тоді держава повинна запропонувати спосіб, як це зробити. Ідея Кравчука була жорстко розкритикована, в ній побачили ризик того, що громадяни, які втомилися від війни, можуть підтримати відмову від окупованих територій. Втім, це навряд чи, проблема в іншому — такий референдум анітрохи не наблизить деокупацію і реінтеграцію ОРДЛО. Але що, якщо ініціативу Кравчука модернізувати, запитавши у українців, чи підтримують вони мирний план президента Зеленського щодо забезпечення територіальної цілісності держави?

А де цей план, запитаєте ви? В ході пресконференції в четвер президент Зеленський повідомив, що Україна, Франція та Німеччина узгодили кластери для припинення війни на Донбасі, проти тільки Росія. Деталі цього плану широкій громадськості невідомі, відомо тільки, що він не передбачає відмови від Мінських угод, а окремі його положення групує так, щоб пункти комплексу заходів виконувалися по порядку. Нагадаємо, в перших пунктах йдеться про повне припинення вогню, відведення важкого озброєння, і вже після цього — про модальність проведення місцевих виборів за українськими законами. У той же час Росія наполягає на амністії бойовиків, проведенні виборів до відновлення контролю України над своїм кордоном і до повного виведення своїх збройних формувань з окупованих територій, а також на внесенні до Конституції особливого статусу ОРДЛО. Цей пункт в ранжирі комплексу заходів взагалі 11-й.

Чи є план з кластерами планом Зеленського або це узгоджений документ з Парижем і Берліном, в даному випадку не так важливо, оскільки західні партнери підтримують такий варіант припинення конфлікту. І не виключено, що вже незабаром українці дізнаються деталі плану, на підтримку кожного його пункту запрацює державна інформаційна машина.

Скептики скажуть: якщо Росія відмовиться виконувати документ з кластерами, а так, швидше за все, і буде, мир не наступить. Це прекрасно розуміють і у Зеленського. Там також розуміють, що за два роки президентства він не виконав обіцянку швидкого миру і, якщо далі залишатися в тупиковому форматі Мінських угод, не виконає ніколи. Відмову від цього формату можна прикрити підтримкою громадян на референдумі, але при цьому влада стикається з ключовою проблемою — що далі. Зовсім інша справа винести на референдум не проблему, що дісталася від попередника, а щось нове, своє. І отримати вотум довіри для його реалізації. Тому питання, яке можуть задати народу, ймовірно, прозвучить приблизно так: "Чи підтримуєте ви комплекс заходів зі встановлення миру і забезпечення територіальної цілісності України, запропонований президентом України В. Зеленським?"

Коли чекати референдуму? Можливо, в жовтні. А старт буде покладено в День Незалежності, про що Зеленський повідомить в святковому виступі. Втім, з затією можуть і почекати, якщо відбудеться зустріч Зеленського з Путіним і там вдасться хоч про щось домовитися. Але такі домовленості, враховуючи принципове небажання Кремля говорити про Крим і Донбас, навіть менш вірогідні, ніж літній снігопад в Києві.