Потьомкінські Зе-села. Чому першим за "Нове село" президентові подякує Лозинський

4 березня за участю президента була презентована чергова масштабна програма "Нове село". У сільській місцевості обіцяють побудувати "Центри тяжіння" за прикладом сервісних зон в Щасті і Новотроїцькому. Це будуть сучасні простори, в яких працюватимуть ЦНАП, відділення пошти, аптека програми "Доступні ліки", опорні пункти поліції, магазини, сервісні центри, пожежний пункт, медичний центр тощо. Навколо повинна бути облагороджена територія зі спортивним комплексом, дитячими майданчиками, кінотеатром або концертним залом, сільськими клубами, сучасним освітленням, відремонтованим дорожнім покриттям, вело- і біговими доріжками. До реалізації проєктів держава залучатиме бізнес, створюючи державно-приватне партнерство, щоб не витрачати бюджетні кошти. По кожному з проєктів буде закріплений модератор. Всього в Україні планується втілити більше 1 тис. таких проєктів. Проведуть прозорі конкурси для бізнесу, який братиме участь в їх реалізації. Крім того планують створити координаційну раду, до якої увійдуть представники Кабінету Міністрів і Офісу президента.

Звучить так, як ніби тільки нинішня влада звернула свій погляд на українське село. Але це не так. В Україні, починаючи з 1990 року, прийняли понад десятка законів, постанов, указів, що стосуються проблем розвитку села та аграрного комплексу в цілому. У 1994 р. Верховна Рада підтримала концепцію Національної програми відродження села на 1995-2005 роки. Однак сама програма так і не була прийнята. У 2004 р. уряд схвалив концепцію Загальнодержавної програми соціального розвитку села на період до 2011 року. Але і тоді відповідну програму не прийняли. У грудні 2005-го Кабмін підтримав нову концепцію комплексної програми підтримки розвитку українського села на 2006-2010 роки. Підсумок той же. 19 вересня 2007 року постановою уряду Віктора Януковича затвердили Державну цільову програму розвитку українського села на період до 2015 року. У лютому 2010 року уряд Юлії Тимошенко прийняв нову концепцію Державної цільової програми сталого розвитку сільських територій на період до 2020 року, однак розпорядження попередників було скасовано Кабміном Миколи Азарова. А в грудні 2015-го вже уряд Арсенія Яценюка схвалив концепцію Державної цільової програми розвитку аграрного сектора економіки на період до 2020 року. Тобто концепцій і програм у нас вистачає, проблема у відсутності чітких механізмів їх реалізації.

Небагато конкретики і в анонсованої програми "Нове село". Загальна картинка ефектна: "Центри тяжіння" з облагородженою навколо них територією, де будуть гуляти мами з дітьми, люди приїдуть сюди по відремонтованим дорогам, в загальному — ідилія, всі щасливі і задоволені. З одного боку, похвально, що хоча б в кількох сотнях сіл наведуть порядок, але з іншого — відразу виникають питання: хто і як буде відбирати села для реалізації проєкту, на яких умовах бізнес захоче брати участь в ньому і хто будуть ті самі модератори, яких закріплять за кожним таким проєктом. Простіше кажучи, в "Новому селі" закладені корупційні ризики. І як тільки стартує реалізація проєкту, розслідувачі обов'язково розкажуть українцям про нові схеми.

Але не тільки корупція може погубити "Нове село". В Україні є досвід розвитку сіл там, де або успішна ОТГ (таких не так багато), або селяни працюють на латифундію — місцеву агрофірму. Її власники є місцевими феодалами, в одних випадках вони вкладаються в сільську інфраструктуру, в інших ні. Саме з ними державі доведеться вступати в партнерство, оскільки ці люди часто мають більший авторитет на селі, ніж центральна влада. Самий красномовний приклад дали жителі Підвисоцької ОТГ Голованівського району Кіровоградської області, де впевнено переміг екснардеп Віктор Лозинський, який був засуджений до 15 років ув'язнення за вбивство, скоєне в 2009 році саме в тому районі. Він вийшов на свободу, і вдячні своєму роботодавцю селяни віддали за нього голоси.

Містечковим агробаронам навіть вигідне таке партнерство з державою, адже саме за ними закріпиться слава зодчих "нового села". Як показало недавнє опитування, проведене Інститутом майбутнього, 69% респондентів вважають місцеву владу більш ефективною в питаннях інфраструктури, ніж уряд. При цьому до центральної влади українці ставляться як до корупційної та некомпетентної. Чи варто сподіватися, що навіть штучне перетворення кількох сотень сіл в "цукерку" змінить становище? Ні в якому разі. Якби мова йшла тільки про державну програму, в якій було про те, як, наприклад, збільшити кількість робочих місць в селах і про подібні дуже важливі речі для селян, з неї влада могла витягти рейтингові бали. Але в анонсованому варіанті вона більше нагадує чи то потьомкінські села, чи то Нью-Васюки.