Афганські біженці в українських зонах. Чому влада пошкодує про таке рішення

Інформагентство "Українські Новини" опублікувало копію листа, спрямованого главою МВС Денисом Монастирським голові уряду Денису Шмигалю з проханням розглянути питання про розміщення афганських біженців у закритих колоніях на території Київської області. У листі сказано про ймовірність прибуття найближчим часом на територію України великої кількості (понад 5 тис.) осіб — потенційних шукачів притулку. МВС пропонує тимчасово поселити цих людей у приміщеннях Бучанської виправної колонії №85 (м. Ірпінь) і в Ірпінському виправному центрі №132 (с. Коцюбинське). Тобто в безпосередній близькості від столиці. Але перед розміщенням біженців у колоніях ті потрібно капітально відремонтувати, збільшити кількість персоналу, передбачити витрати на його зарплату, а також на утримання самих втікачів від режиму талібів. Загалом це обійдеться держбюджету в 0,5 млрд грн. Для розуміння: бюджет-2021 Бучанської ОТГ, на території якої хочуть поселити афганців, становить понад 600 млн грн, а якщо подивитися на кошторис віддалених від столиці громад, то 500 млн для них — межа мріянь.

Тому й не дивно, що у багатьох виникло питання: навіщо розміщувати у себе афганських біженців, витрачатися на їх утримання, якщо можна просто поставити на кордоні міцний заслін. Відповідь на це питання водночас і проста, і складна. Збільшення числа біженців — стійкий тренд останніх років. При цьому цифри офіційних і неофіційних мігрантів значно відрізняються. Рік тому на обліку територіальних органів Державної міграційної служби перебувало понад тисячу біженців і майже 900 осіб, які потребують додаткового захисту. За рік цифри зросли. У тому числі за останній місяць, коли хлинули втікачі з Афганістану. Але крім врахованих шукачів притулку, є і не враховані, ті, що використовують нашу територію для транзиту в Європу і поки що не потрапили в поле зору ДМС і поліції. Скільки їх, точно невідомо. Про цю проблему раніше говорив і представник Управління Верховного комісара ООН у справах біженців в Україні Пабло Матеу.

Простіше кажучи, закрити кордон для людей, які шукають порятунку від війни, голоду, страждань, ми не можемо. Але держава в змозі створити для цих людей, що офіційно перебувають на обліку, більш-менш нормальні умови утримання. Про що просять в МВС. І по максимуму закривати дірки на кордоні, щоб до нас не проникали у великих кількостях нелегали.

Скандал з намірами прихистити афганських біженців, що набирає обертів, уже прокоментував премʼєр-міністр Денис Шмигаль. Він запевнив: на сьогодні ніяких 5 тис. біженців з Афганістану у нас немає. Утім, у листі, про який сказано вище, про таку кількість говорилося як про ймовірність, а не про факт, який збувся. Шмигаль також підкреслив: загалом афганський кейс показав відповідальність і готовність країн до такого роду криз і Україна в цьому контексті абсолютно достойно виглядає на тлі світової спільноти, продовжуючи евакуацію своїх громадян з Афганістану. Воно, звичано, так, але, судячи із заяв європейських політиків, у країнах ЄС наростає небажання приймати чергових біженців, тому Україна може опинитися в ситуації, коли нам доведеться силою стримувати потік шукачів притулку або ж розміщувати частину з них у себе. Якщо Захід погодиться це фінансувати.

Сценарій, коли Україна почне приймати у себе біженців з Афганістану, здатний серйозно вплинути на внутрішньополітичні процеси. Тут можна згадати вікопомні Нові Санжари, жителі яких влаштували ганебні протести проти розміщення у своєму населеному пункті наших же співгромадян, евакуйованих з Китаю, охопленого у той час пандемією. Можна не сумніватися, що знайдуться бажаючі підігріти протести проти заселення афганських біженців на територіях закритих колоній. І не тому, що у нас такі злі люди. Афганістан — одна з важких травм українців ще з часів СРСР. Через війну в цій країні пройшли понад 160 тис. жителів тоді радянської України, понад 3 тис. загинули, за різними даними, від 8 до 11 тис. отримали поранення, 4687 повернулися додому з інвалідністю. Підбурювачам буде нескладно запустити в маси чутки, що під виглядом біженців до нас їдуть моджахеди, ісламісти, терористи. І їх доведеться годувати й утримувати. Побоюючись за своє життя і життя своїх дітей.

У звʼязку з цим звертає на себе увагу важливий нюанс: новини про тисячі афганців в Україні дуже активно поширюються в росЗМІ. Тому не можна виключати, що ця історія стане елементом гібридної війни Росії проти України. Створити вогнище напруги — будь то Ірпінь, Коцюбинське чи, як пропонують у Мінʼюсті, Чернігівська або Кременчуцька колонії, куди можна заселити біженців, — буде не так уже й складно. На жаль, наша влада погано справляється з інформуванням населення про те, кого саме евакуюють з Афганістану, що це за люди. А що ж буде, коли дійсно у нас виявиться кілька тисяч біженців, про життя яких на їх батьківщині ми взагалі нічого не знаємо?

Другий момент: в Україні і сьогодні в закритих колоніях перебувають іноземці, які прибули до нас без запрошення, їх небагато, зовсім інша справа, якщо їх кількість виросте. До цих місць обовʼязково буде прикута увага ЗМІ і правозахисників. Наших і західних. Адже це чудова тема для репортажів з моторошними сюжетами і звітів для грантодавців з не менш жахливими подробицями. Нескладно здогадатися, що побутові умови на колишніх зонах, навіть якщо там проведуть капремонт, далекі від ідеальних. Тому до всього іншого існує ризик опинитися у переліку країн, де погано ставляться до біженців. Як тут не згадати недавню критичну заяву Моніторингової місія ООН з прав людини щодо рішення Києва заблокувати роботу ряду медіаресурсів, афілійованих з близькими до Кремля людьми. У Москві вже точно постараються звернути погляди західних правозахисників на "українські Гуантанамо".