Початок кінця. Як колективний Медведчук буде скидати Зеленського з трону
Адепти Росії в Україні добре навчилися двох речей: чекати і використовувати слабкості суперників за владу. Слабкість "зелених" — комплекс перед попередниками
В інтерв'ю "ДС" психолог Валентин Кім дуже влучно охарактеризував поведінку Зеленського: Порошенко став для нього батьком, якого потрібно перемогти. Черговим підтвердженням того виглядав недавній відосик з "Феофанії", в якому нинішній глава держави не забув всує згадати про свого попередника, пригрозивши штрафувати фітнес-клуб "П'ятий елемент" за порушення "карантину вихідного дня". У відповідь отримав від Петра Порошенка фразу: "Це агонія, Володимир Олександрович".
Однак комплекс простежується не тільки у взаєминах Зеленського з Порошенком, а й у поведінці всієї "зеленої" команди. Яка намагається довести, що вона — краще. Або, принаймні, інша. Утім, бути іншою ще не означає стати краще. Що підтверджують і останні соцопитування, в яких "слуги" майже зрівнялися за рейтингами і з "Європейською солідарністю", і з ОПЗЖ. Тобто з "папереднікамі папередніков". При цьому останні добре навчилися використовувати собі на благо неприязнь "зелених" до тих політичних сил, які вони на підсвідомому рівні хочуть "перемогти".
У четвер співробітники правоохоронних органів провели обшуки у керівництва Музею Революції гідності, що викликало хвилю обурення. І якщо припустити, що музейники дійсно винні у зловживаннях на 100 млн, як стверджують в Офісі генпрокурора, то час для обшуків було вибрано зовсім нерозумно — за два дні до сьомої річниці початку Євромайдан. З приводу дій правоохоронців критика зазвучала навіть з Банкової : мовляв, силовики могли і почекати. Не могли. Наша правоохоронна, судова і вся чиновницька система орієнтується на світоглядні позиції верховної влади: якщо та проводить національно-патріотичну лінію, система буде працювати в цій ідеологічній матриці, якщо проросійську — матриця різко зміниться.
Це не містика, а особливість бюрократичного організму. Коли слідчі, судді, прокурори і так далі бачать, що діячі нинішньої влади лають своїх попередників, вони підспудно грають на боці влади. Тій неприємно, що обшуки в Музеї пройшли недоречно? Бюрократичний організм не помиляється, він відчуває кон'юнктуру дуже тонко і його не обдуриш: більшість сьогоднішніх правителів України до повалення режиму Віктора Януковича не мали ніякого відношення, більш того, вони непогано заробляли при тій владі. І, що не виключено, симпатизували їй. Сьогодні, звичайно ж, вони говорять інакше. Але бюрократ, будь він у піджаку або в мундирі з погонами, прекрасно відчуває, куди виведе ідеологічна "яка різниця".
Та ж історія і з справою про державний переворот, яку розслідує ДБР за заявою депутата від ОПЗЖ, а раніше одного з видних діячів режиму Януковича Рената Кузьміна. У цій справі на допит викликали цілу групу політиків — колишніх лідерів Євромайдану. Зараз у ДБР виправдовуються : повістки на допит скасували у зв'язку з епідемією коронавірусу і взагалі — політичних мотивів тут немає. Смішно і одночасно сумно. Були викликані на допит лідери Майдану напередодні Дня Гідності (21 листопада) або на іншу дату — не в цьому сенс. Сенс в тому, що сам факт порушення справи та її розслідування політично мотивований.
На відміну від "зелених", Кузьмін і його соратники з ОПЗЖ, умовний колективний Медведчук, мають величезний досвід роботи в системі влади і з системою влади. Вони розуміють, що раз у нинішніх неприязнь до попередників, значить, можна використовувати систему, щоб зіштовхнути їх лобами. У підсумку "зелені" і націонал-патріоти, умовні порошенківці, будуть воювати один з одним, треба тільки підштовхувати їх до посилення бойових дій. Бажано з використанням не тільки ЗМІ та соцмереж, але і вуличних акцій протесту, які можуть закінчитися сутичками з поліцією. Технологія розділяй і володарюй, або з урахуванням української політичної традиції розколюй і володарюй. Щось подібне у нас було при "помаранчевій" владі, коли конфлікт Віктора Ющенка з Юлією Тимошенко грав на руку "регіоналам" і Віктору Януковичу. Тим треба було тільки почекати, поки колишні лідери Помаранчевої революції знищать свій рейтинг у боротьбі один з одним.
Проросійські діячі вже навчені двома майданами, вони прекрасно розуміють — рушійною силою революцій в Україні були і будуть не їхні прихильники з "антимайдану", а націонал-патріотичні, прозахідні сили. Сьогодні чітко видно, що у Зеленського та його соратників перед цими силами комплекси. Протилежна сторона теж пред'являє "слугам" багато претензій: звинувачує в гальмуванні реформ, в капітулянтстві, в політичних репресіях. Сідати і домовлятися нинішні і колишні не хочуть, градус недовіри між ними тільки зростає, що просто прекрасно для підбурювачів. Вони не сидять на березі в очікуванні, коли по річці пропливуть обидва трупи їх суперників за владу, вони, використовуючи інструменти системи, прискорюють цей час.
У Зеленського ще є можливість дати чіткий і однозначний сигнал: існують червоні ідеологічні лінії, за які не дозволено заходити слідчим, суддям, його клеркам з президентського Офісу, його депутатам з фракції "Слуга народу". Він остерігається, що його назвуть "другим Порошенком" і звинуватять у потуранні націоналістам, або "партії війни", як проросійські сили охрестили попередників "зелених"? Але, напевно, отримати таке порівняння все ж краще, ніж рухатися в руслі технології розколу і на фініші заробити політичну долю "другого Януковича".
