Компромат, мандат і олігархи. Чи буде Банкова "доганяти" Разумкова
Політичне майбутнє відставного спікера тепер залежить не тільки від нього і його потенційних спонсорів, а й від планів влади на самого Разумкова. Простіше кажучи, будуть його добивати чи відпустять у вільне плавання
Після відсторонення з посади ексглава парламенту в телевізійних ефірах не стримує себе у виразах на адресу колег (колишніх?) по "зеленому" руху. Він виливає все, що накопичилося: з Володимиром Зеленським ніколи не дружив; до його відставки причетний глава ОП Андрій Єрмак, який став другою людиною в країні; приймаючи одні закони з порушенням інших, його колеги поводяться "нижче плінтуса" і так далі. При цьому Дмитро Олександрович замовчує, що опозиція неодноразово звертала увагу на процедурні порушення при прийнятті законів, на що він як спікер закривав очі. Але крім заяв, мета яких в очах виборців виставити себе не просто нещасною жертвою, але і Д'Артаньяном, який кинув виклик колишнім колегам і Банковій, з вуст Разумкова ми чуємо і прямі натяки на те, що розправа з ним не закінчена. Поки що йдеться про позбавлення його депутатства.
Ще до відставки голови Ради окремі представники фракції "слуг" говорили про варіанти позбавлення Разумкова від тягаря депутатського мандата. Якщо коротко, то після обрання в парламент нардепи, обрані за списками партій (ексспікер був першим номером СН), обов'язково пишуть заяви про членство у фракції. У разі невходження такого депутата у фракцію партія звертається до Центрвиборчкому з вимогою позбавити відщепенця мандата. Але за регламентом спікер і його заступники повинні бути позафракційними. Що робити відкликаному голові парламенту — писати заяву про входження у фракцію партії, з якою він прийшов у законодавчий орган, чи залишатися поза фракцією, — регламент не уточнює. Простіше кажучи, існує правова колізія, яку "слуги" можуть використовувати для позбавлення Разумкова мандата. Як зазначив Давид Арахамія, юристи партії вивчають це питання. Сам же політик упевнений: закон не дозволяє так чинити. І пообіцяв у разі чого судитися.
Наші джерела кажуть, що остаточного рішення про долю мандата Разумкова поки що немає, є два робочих варіанти. Перший: провести з'їзд партії і звернутися до Центрвиборчкому. І далі ексспікер нехай судиться хоч до другого пришестя, як, наприклад, звільнений голова Конституційного Суду Олександр Тупицький. Але є проблема: ЦВК хоч і лояльна до Офісу президента, однак судитися з Разумковим доведеться їй, а там цього не дуже хочуть, оскільки є ймовірність, що мандат він відсудить. А в Раду замість Разумкова зайде вже інший депутат. У результаті крайньою буде ЦВК, а не "слуги".
Другий варіант: подивитися на поведінку вигнанця і діяти, відштовхуючись від двох моментів: по-перше, чи почне він збирати навколо себе якусь депутатську групу (а це, найімовірніше, відбудеться); по-друге, що покажуть соцопитування. Якщо рейтинг Разумкова почне підвищуватися, позбавлення його мандата можуть вважати правильним ходом. Так можна вбити відразу двох зайців: збити на зльоті опозиційну групу, яка може сформуватися навколо Разумкова, і позбавити того статусності — одна справа, коли в телеефірах виступає народний депутат, який ще й ворогує з владою, зовсім інша — колишній депутат, ображений за вигнання його з парламенту.
Але, крім позбавлення мандата, можливі й інші способи впливу на неугодного політика — компромат, кримінальні справи, особливо з корупційним душком, звинувачення в роботі на олігархів. По останньому пункту Разумкова вже дістають. Безсумнівно, закон про олігархів скоро набуде чинності, після чого Радбез складе їх реєстр, і в подальшому політиків ловитимуть на контактах з мільярдерами. Якщо на Разумкова повісять ярлик "людини олігархів", позбутися цього клейма буде складно.
Компромату або підозр у корупції на адресу відставного спікера поки що не було. Але, ймовірно, плями на репутації будуть шукати. І у нього, і у "слуг", що насмілилися йти проти течії. Нагадаємо, 18 членів монобільшості не голосували за відставку спікера, а семеро з них навіть натиснули кнопку "проти". Давид Арахамія анонсував розгляд з цими депутатами. Якщо їх вигнати з фракції, то вони виявляться в майбутній групі Разумкова. Тому не виключено, що використають якісь гачки у вигляді кримінальних справ або компромату. "Буде спілкування з кожним депутатом окремо. Окрема доля у кожного", — двозначно анонсував процес Арахамія.
Але спроби догнати своїх опонентів дуже часто грають проти самої влади. За два з хвостиком роки зі складу фракції "Слуги народу" вигнали сімох нардепів. У кожного була своя історія. Першими ще в листопаді 2019-го на вихід попросили Ганну Скороход і Антона Полякова. Останній вчора раптово помер в Києві, його смерть уже обросла чутками, серед них — навмисне отруєння, про що між собою листувалися самі "слуги". Скороход і Поляков кілька разів звинувачували своїх колишніх колег у підкупі депутатів. За кілька днів до своєї смерті Поляков заявляв, що депутатам нібито платили гроші за схвалення закону про олігархів. Утім, свідка, який би це підтвердив в НАБУ, не знайшлося.
Хоча цих депутатів у "зеленій" фракції і вважали ворогами, але правоохоронні органи їх не чіпали. Як і виключених пізніше Романа Іванісова (його вигнали за приховування судимості), Олександра Юрченка (він проходить у кримінальній справі про хабарництво, але там політика ні до чого), любителя Лукашенка Євгена Шевченка. Не цікавий слідчим органам і Олександр Дубінський, який потрапив під американські санкції. Правда, після виключення з фракції він помітно затих. Єдиний, кому дістається, — Гео Лерос, що продовжує воювати зі "слугами" і Банковою. Він фігурує у кримінальній справі, йому спалили автомобіль.
З іншого боку, і це дуже важливо в контексті політичного майбутнього Разумкова, ні проти кого з високопоставлених відставників при Зеленському реальних переслідувань не було. Андрій Богдан, Олександр Данилюк, Руслан Рябошапка, Олексій Гончарук були звільнені без обтяжливих наслідків для себе. Данилюк і Рябошапка досить часто через ЗМІ критикують політику Зеленського, але їх за це ніхто не "доганяє". Можливо, така ж форма поведінки буде обрана і щодо Разумкова. Щоб ненароком не виростити небезпечного ворога.
Адже в нашій історії були випадки, коли відставники піднімалися на висоти завдяки дурості самої влади, яка формувала навколо них ореол жертв. Кравчук породив прем'єра Кучму, який пішов у відставку, а потім переміг на президентських виборах самого Кравчука; Кучма відставкою прем'єра Ющенка породив опозиціонера з потужною підтримкою; Ющенко повернув у політику "збитого" ним же Януковича, і той став президентом; Янукович посадив Тимошенко, чим значно мобілізував українців на її підтримку...