За лекалами Путіна. Що буде, якщо у Зеленського поділять Україну на 10 зон

Поділ України на функціональні зони знайшов своє відображення в Державній стратегії регіонального розвитку на 2021–2027 рр., схваленій ще в серпні минулого року. Тоді в міністерстві зазначали, що брали до уваги особливості розвитку і проблеми кожної території. Таким чином визначили 10 типів територій: гірські райони Українських Карпат; узбережжя Чорного і Азовського морів; природно-заповідні території; прикордонні території і прикордонні території в несприятливих умовах і на лінії розмежування; сільські поселення в несприятливих умовах; міські агломерації; центри економічного зростання; монофункціональні міські поселення; тимчасово окуповані території Донбасу і анексований Крим. "Центральним об'єктом документа ми визначили різні типи функціональних територій і відійшли від звичайної прив'язки до кордонів певних адміністративно-територіальних одиниць — як-от області, райони або села, селища, міста", — пояснював тоді ідею державної стратегії міністр регіонального розвитку Олексій Чернишов.

З серпня минулого року про ноу-хау Мінрегіону вже встигли призабути, тим більше що запропоновані нововведення влада не особливо і піарила. Але ось недавно Чернишов згадав про них в інтерв'ю "Лівому берегу". За його словами, 10 функціональних зон "вдало і системно розроблені, оскільки дають можливість розподіляти гроші не тільки між областями, а й між функціональними територіями". "Наприклад, перша зона з десяти — гірські території Українських Карпат. Це відразу кілька областей, які ми повинні розвивати. Далі, макрорегіон Азов — Чорне море. Це узбережжя Чорного і Азовського морів. Там одні і ті самі проблеми. Ми знаємо це з досвіду Одеської, Херсонської, Запорізької областей. Далі, наприклад, прикордонні регіональні зони. На сході і на заході вони різні: в першому випадку — в несприятливих умовах, у другому — навпаки. Є монофункціональні міста, наприклад шахтарські регіони, які вимагають абсолютно іншої логіки", — розповів міністр. І додав, що проєкти щодо функціональних зон вже розробляються.

Але чи дійсно Чернишов зі своїми зонами заслуговує оплесків? Почнемо з того, що ініціатива Мінрегіону входить в конфлікт з реформою децентралізації, оскільки самі громади, а не Київ, повинні визначати пріоритети в розвитку своїх територій. Також важливим буде нагадати, що територіально-адміністративний устрій і функції місцевої влади вже визначені законами, а зони від Мінрегіону виглядають як штучна надбудова. 25 лютого президент Володимир Зеленський заявив, що цього року треба вирішити ряд завдань для завершення децентралізації, зокрема, закликав народних депутатів затвердити зміни до Конституції (йдеться про запровадження інституту префектів), щоб за підсумками реформи зберегти унітарний устрій країни. Ці зміни не передбачають ніяких "зональних" або інших нав'язаних зверху ланок у відносинах центру з регіонами. Простіше кажучи, запропонована Мінрегіоном схема ніяк не вписується в ту систему управління, яка вибудовується в рамках реформи децентралізації. Адже що означає фінансування центром окремих територій в обхід областей? Найсильніший конфлікт, штучно створений на рівному місці.

До слова, подібний підхід до поділу територій існує в Росії, де указом Путіна в 2000 р. створили вісім федеральних округів. У конституції РФ вони не передбачені, але проти такої системи управління регіонами там ніхто не заперечує. Керують федеральними округами представники президента, де-юре вони просто координують роботу місцевої влади з центром, але де-факто є государевим оком з великими повноваженнями. Однак для України такий варіант управління регіонами не підходить, ми не багатонаціональна федеративна держава, в якій центральній владі треба пильнувати, щоб суб'єкти федерації не заявили про своє право на самовизначення. Сепаратизм у нас — зараза, привнесена ззовні. Тим більше українці на прикладі війни на Донбасі вже добре зрозуміли, чим обертаються розкольницькі ігри.

Інше серйозне зауваження до ініціативи міністерства Чернишова — сам підхід до зонування. Візьмемо, наприклад, зону Українських Карпат. Вона охоплює кілька областей і перетинається з прикордонною функціональною зоною. Тут сьогодні активно розвивається туризм, і для посилення цієї сфери необхідне будівництво інфраструктурних об'єктів. Але чи можна уявити окремий розвиток інфраструктури карпатських територій без Львова, Івано-Франківська, Чернівців, Ужгорода? Щоб доїхати до курортів і санаторіїв, потрібні якісні дороги не тільки на під'їздах до Яремче або до Славського, а й по територіях, які в функціональну зону Українських Карпат не включені.

Або візьмемо зону Азов — Чорне море. Не зовсім зрозуміло, чому в Мінрегіоні вважають, що в Одеській, Херсонській і Запорізькій областях одні й ті самі проблеми. Значна частина Одеської області не прилягає до моря, і якщо центральна влада вважає, що в цьому регіоні треба розвивати прибережні території, то відразу виникає питання — а яку долю в міністерстві підготували тій частині Одещини, де моря немає? Або степовій частині Херсонщини?

Окремої критики заслуговує виділення зон "міські агломерації" і "монофункціональні міські поселення". Розвиток великих міст і прилеглих до них менших за чисельністю населення — важливий елемент регіональної політики, однак він регулюється місцевою владою, мерами міст, його не можна штучно підштовхувати або гальмувати. Що ж стосується монофункціональних міст, то у нас їх залишилося не так багато. Вони в основному розташовані в старопромислових Краматорській, Центрально-Луганській, Південно-Луганській агломераціях і Сєвєродонецькій-Лисичанській конурбації. А в переважній більшості регіонів містечок, які живуть завдяки одному-двом містоутворюючим підприємствам, немає. Або ж вони вже увійшли до складу новостворених ОТГ.

Головна ж претензія до проєкту функціональних зон від Мінрегіону — відсутність масштабного бачення реформи, прогнозу, що буде з цими територіями хоча б років через десять. У міністерстві хочуть експериментів? Для цього існує такий варіант, як пілотний проєкт. Взяти, скажімо, найскладніший напрям — розвиток сіл, що знаходяться в несприятливих умовах. Тим більше його міністру Чернишову підказав президент Зеленський, який ініціював програму "Нове село". Спрацює "пілот", не буде конфліктів з місцевою владою, тоді можна переходити до наступного етапу. Поки ж, на жаль, проєкт виглядає так, ніби комусь хочеться покерувати бюджетними фінансовими потоками в обхід виконавчої вертикалі.