• USD 41.3
  • EUR 43
  • GBP 51.7
Спецпроєкти

Темники повертаються? Як влада буде розставляти "смотрящих" у ЗМІ

Заступник керівника Офісу президента Кирило Тимошенко допускає в майбутньому деолігархізацію новинних служб телеканалів. Чи варто журналістам готуватися до політично мотивованих чисток?

УНІАН
Реклама на dsnews.ua

Оприлюднений законопроєкт про олігархів прямо не забороняє великому бізнесу володіти телеканалами та іншими медіаресурсами, що визнає і Кирило Тимошенко. Однак власники ЗМІ будуть змушені або жити під пресом постійних перевірок і загрози санкцій, або навіть на шкоду рейтингам своїх медіа демонструвати лояльність до влади. Або ж все-таки продадуть свої медіаактиви, від яких їм буде більше збитків, ніж користі. Покупцями виявляться якісь громадяни з "бездоганною репутацією", яких олігархами вже визнавати не будуть. А отримати "бездоганну репутацію" без згоди Офісу президента буде неможливо.

З цих "або" найцікавішим видається друге — як власники телеканалів будуть показувати лояльність до Зе-команди. Варіантів може бути кілька. Перший — вони взагалі приберуть з ефіру випуски новин та політичні ток-шоу, замінивши їх шоу для домогосподарок, де будуть обговорювати не політику, а сімейні чвари і любовні інтриги. Частина глядацької аудиторії в такому випадку телеканали втратять, але їх власники стануть для влади "хорошими олігархами". Немає новин — немає і проблем.

Варіант другий — на каналах з'являться "смотрящі", які будуть фільтрувати контент перед виходом в ефір. В якому саме статусі впровадять цензорів, буде залежати від домовленостей — десь в якості редакторів соціально-політичного блоку мовлення, а десь як віцепрезидентів або в іншій начальницькій іпостасі. Уявімо собі теми сюжетів відфільтрованого випуску новин: "Велике будівництво" крокує по країні, українці за це вдячні президенту; темпи вакцинації від коронавирусу ростуть, за це українці теж вдячні президенту; Кабінет Міністрів відзвітував перед президентом про зростання добробуту народу; прогноз погоди. Не новини, а мрія.

Але у такого варіанта є слабкі сторони. Появу "смотрящих" обов'язково помітять у журналістському середовищі, почнуться гучні скандали. Доведеться звільняти фрондерів, а таких може виявитися багато, оскільки українські журналісти дуже болісно реагують на будь-які обмеження свободи слова. На їх місце знайдуться штрейкбрехери (наприклад, з числа тих, хто втратив роботу після блокування каналів Козака-Медведчука), але це точно не кращим чином позначиться як на якості новинних програм, так і на іміджі власників телеканалів. Багато з них хочуть красиво виглядати на Заході.

Ще одна слабка сторона — якщо спалахне хоча б один скандал, пов'язаний зі спробою впровадити цензуру в ЗМІ, наші західні партнери заговорять з українською владою зовсім інакше. Адже одна справа обмежити вплив на політичні процеси великого бізнесу і зовсім інше — викривляти інформаційний простір.

Можливий і м'якший варіант, без "смотрящих", коли більшість власників телеканалів погодяться на співпрацю з владою. У такому випадку інформаційну картину дня з вигідними Зе-команді темами будуть спускати згори, а завдання телеканалів — її озвучувати. Щось схоже у нас було спочатку 2000-х, але зараз ситуація інша. По-перше, в разі прийняття закону про олігархів всі великі телеканали виявляться в однаковій ситуації — або критикувати владу з ризиком для журналістів опинитися на вулиці після зміни власника, або якось прогнутися і заробляти на шматок хліба з маслом. По-друге, критично налаштованим до влади медійникам просто нікуди буде йти, крім інтернет-платформ, адже якщо якийсь телеканал і залишиться опозиційним, то або ненадовго, або ступінь його опозиційності буде узгоджуватися з владою.

Тобто вже не можна виключати загрозу, що наші телеканали по стилю подачі інформації стануть копіями російських. Тут доречним буде нагадати, що приборкання ЗМІ в Росії почалося зі "справи НТВ" двадцятирічної давнини — війни наближеного тоді до Кремля олігарха Бориса Березовського з іншим олігархом, власником опозиційного НТВ Володимиром Гусинським, згодом вилилося в захоплення телеканалу, розколом у команді журналістів, введенням цензури і далі за списком. Дуже повчальна історія для тих, хто сьогодні радіє тому, як українська влада хоче деолігархізувати ЗМІ.

Реклама на dsnews.ua
    Реклама на dsnews.ua