Ігри "патріотів". Коли "слуги" почнуть саджати українців за "русский мир"

Відповідний законопроєкт представники монобольшості Олександр Алексійчук та Олег Дунда зареєстрували 17 березня. У супровідних документах автори, посилаючись на вчених, наводять цілу низку визначень "русского мира" і вказують, що прийняття законопроєкту "дозволить запобігти створенню сприятливого підґрунтя для конструювання на території України імперської компоненти цивілізаційного проєкту під назвою "Малоросія", як природної історичної складової російської імперії". Алексійчук та Дунда пропонують нову редакцію статті 436-1 КК "Виготовлення, розповсюдження комуністичної, нацистської символіки і пропаганда комуністичного і націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів", доповнивши її словами "ідеології російського світу". За цією статтею порушникам загрожує до п'яти років в'язниці з конфіскацією або без, а чиновникам — від п'яти до десяти.

Відразу відзначимо, що Алексійчук та Дунда вже наробили шуму іншим своїм законопроєктом, про денонсацію Харківських угод 2010 р. Спікер парламенту Дмитро Разумков вважає шанси прийняття цього документа досить високими. У той же час експерти застерігають від поспішних рішень. По-перше, Харківські угоди були денонсовані Росією в односторонньому порядку в 2014 р. після анексії Криму, що стало одним з юридичних доказів порушення РФ територіальної цілісності нашої країни. І денонсація Харківських угод Україною, якою б зрадою вони не були, може позбавити нас аргументів, які мають значення в міждержавних відносинах. Зокрема, в міжнародних судах. По-друге, подібні законопроєкти виглядають не інакше як спроба хайпа на "патріотичному розвороті", затіяному "зеленою" владою з метою підвищити свій рейтинг серед виборців, яким близькі націонал-демократичні цінності. Мовляв, попередники не хотіли денонсувати зраду у вигляді Харківських угод, а ми хочемо. Нехай в цьому і є трохи сенсу.

Утім, у таких документах закладена іміджева "міна" під піар влади, якщо "слуги" не зможуть за них проголосувати. "Зелені" неодноразово виступали з ініціативами, які викликали сказ в країні-агресора, але жодна з цих ініціатив в життя так і не втілилася. Наприклад, Микита Потураєв пропонував перейменувати Росію в Московію. "В українських документах, в документах Князівства Литовського їх так називали — і вони не ображалися", — говорив нардеп у вересні минулого року. Але далі розмов справа не пішла. А ще в грудні 2019-го група депутатів, в числі яких був і Потураєв, ініціювала криміналізацію сепаратних переговорів з державою-агресором. За подібне діяння вони хотіли позбавляти волі на термін від 13 до 15 років з конфіскацією майна або без неї. У березні цього року профільний комітет відправив цей законопроєкт на доопрацювання.

Три місяці тому автори законопроєкту про покарання за пропаганду "русского мира" Олег Дунда, Олександр Алексійчук і з ними ще один "слуга" Дмитро Микиша запропонували садити громадян за приховування інформації про російське підданство на термін від трьох до п'яти років. Іншим законопроєктом ті ж автори вводили поняття "держава-агресор" щодо Росії, а особам, які мають громадянство РФ, пропонувалося заборонити реалізацію їх виборчих прав. Ці законопроєкти знаходяться на розгляді комітетів. Тобто якщо зверху не буде вказівки прискоритися, їх, швидше за все, чекає та ж доля, що і законопроєкт про заборону сепаратних переговорів — через рік-півтора відправлять на доопрацювання. Або взагалі знімуть з політичного порядку денного, якщо раптом "патріотичний розворот" вирішать змінити на якийсь інший. Адже зовсім недавно представники влади говорили про варіанти відновлення водопостачання анексованого Криму, про перегляд норм закону про державну мову і так далі.

Але поки влада має твердий намір розворот продовжити. Одним із доказів чого може служити і популістська ідея криміналізувати ідеологію "русского міра". А популістська вона по цілій низці причин. По-перше, переважна більшість представників нинішньої влади в більшій чи меншій мірі за своїм світоглядом є продуктом російсько-радянської культури. Спікер ТКГ у Мінську Олексій Арестович, який оскандалився матірною відповіддю на пропозицію спілкуватися державною мовою, чесно зізнався, що він "російський по культурі і українець за громадянством". Але багато можновладців не здатні на таку відвертість. Вони грають у націоналістів, але такими не є за визначенням

По-друге, якщо вже зайшла мова про боротьбу з "русским миром", то що заважає владі і без змін до Кримінального кодексу довести до кінця ініційовану попередниками політику щодо УПЦ МП, однієї з ключових ланок цієї самої ідеології. Але подібних пропозицій не чути.

Нарешті, по-третє, нацистська і комуністична ідеології засуджені як тоталітарні, в цьому питанні в українському суспільстві є консенсус, а з приводу "русского мира" такого консенсусу немає. Його не можна досягти лише заборонами, потрібна або планомірна політика в культурній та освітній сферах, або суд, на якому "русскомировцев" засудять, як засудили нацистів у Нюрнберзі. Але замість конкретних кроків щодо викорінення ворожих гібридних міфів українцям пропонують піар ерзац-проєкти.