Американські вибори. Чи доведеться Зеленському стати головним "порохоботом"
Після місцевих виборів в Україні активізувалися кризові процеси, перебіг яких буде безпосередньо пов'язаний з підсумком виборів американських
На засіданні РНБО, де розглядалося питання реакції влади на визнання Конституційним судом незаконності перевірки електронного декларування чиновників, секретар Радбезу Олексій Данилов заявив про наявність цілісного плану по підриву основ української державності. "Рішення певних органів державної влади носять антидержавний і антиконституційний характер ", — зазначив Олексій Данілов.
Схоже, секретар Радбезу не помилився. Погано тільки, що новий "шатун" в верхах побачили тільки після скандального рішення КСУ. І тому тепер діють не на випередження, а гасять пожежу: навіть якщо Зеленському вдасться схилити парламент до звільнення суддів Конституційного суду, це навряд чи зменшить політичну турбулентність.
Сконцентрувавшись на тактичних цілях — місцевих виборах і піарі "слуг народу" — Зеленський і його близьке оточення мабуть забули, що після виборів життя не закінчується. Самі "слуги" розуміли, що підсумки виборів будуть для них якщо не катастрофічними, то дуже неприємними. Але стратегії на перспективу після 25 жовтня у влади, яка втратила монополію на народну любов, не було. Тому вона, отримавши сильний удар від Конституційного суду, який задовольнив звернення депутатів ОПЗЖ, одного з тріумфаторів місцевих виборів, і партії "За майбутнє", під дахом якої зібралися друзі Ігоря Коломойського, колишнього (?) соратника Зеленського, почала реагувати вельми сумнівними методами. Мова про спробу президента вийти з кризи, посиливши його наміром припинити повноваження суддів КСУ руками парламенту. Що загрожує великими неприємностями як для Зеленського, так і для країни. Адже навряд чи Верховна Рада захоче стати співучасницею фактично конституційного перевороту. А там недалеко і до розмов про початок процедури імпічменту чинного глави держави.
Всі ці внутрішні негаразди відбуваються на тлі цілого ряду зовнішніх чинників. Виразної зміни ставлення Євросоюзу до офіційного Києва через гальмування їм реформ, розпочатих за попередників, і сумнівних кадрових рішень влади. Відновлення обстрілу з боку російських бойовиків, які якраз збіглися з ескалацією політичної кризи, викликаної рішенням КСУ і відповіддю на нього з боку президента. І, звичайно ж, президентськими виборами в США.
Українська карта активно розігрувалася за океаном під час передвиборної кампанії. Тут і використання штабом Дональда Трампа компромату проти Джо Байдена, і розмови про Україну під час жарких дебатів, і протидія американських спецслужб втручанню в вибори в США з боку окремих українських політиків (маються на увазі санкції проти Андрія Деркача, який опублікував так звані "плівки Порошенко- Байдена ").
Вибори в Сполучених Штатах офіційно відбудуться у вівторок, 3 листопада, але голосування вже розпочалося. За даними останніх соцопитувань, лідируючі позиції поки зберігає кандидат від демократів Джо Байден. Він відомий своєю підтримкою України, і в разі обрання президентом демократ обіцяє цю підтримку посилити. У Росії чудово розуміють, що з приходом Байдена в Білий дім політика Вашингтона щодо України може значно покращитися. Але є одна обставина, здатна підірвати довіру американських еліт до української влади до інавгурації нового президента (або старого, це вирішить виборець) — масштабна політична криза в Україні. В результаті якої можуть бути дострокові парламентські або навіть президентські вибори. Тому всі, що відбуваються зараз, скандальні події можна розглядати як підштовхування до політичної кризи.
Втім, Зеленський не може не розуміти, що подібна криза для нього рівнозначна втраті контролю над парламентом, місцевими органами влади і, що цілком ймовірно, розколом країни, інспірованим з Москви. Зараз ми бачимо, що президент опинився перед вибором — або повертатися до тієї політики, яка проводилася за Петра Порошенка, коли у нас не виникало серйозних непорозумінь із Заходом, а проросійські сили всередині країни потроху почали втрачати підтримку у виборців, або далі грати в гру, в якої кожен його наступний крок загрожує новими помилками. І буде використаний проти нього. Але налагодити довгострокове співробітництво з націонал-патріотичними силами Зеленський поки не готовий. Скоріше за все, він остерігається звинувачень в обмані виборців під час минулорічних президентських виборів, коли головним винним за все "слуги" призначили Порошенко.
Втім, під тиском перерахованих вище факторів Зеленський може виявитися загнаним в глухий кут, вихід з якого йому підкажуть західні партнери: або продовжувати політику попередника, жорстко протидіючи проросійським силам і друзям Коломойського, нехай і з ризиком падіння рейтингу, або опинитися один на один з валом проблем, вирішити які Україна самостійно не здатна.
