Спільний проект видання «Ділова столиця» та Українського інституту майбутнього

Ще восени 2020 року українська влада заявляла, що має намір провести 31 березня вибори в ОРДЛО. Однак ці плани так і залишились на папері. Між тим, рано чи пізно Донбас знову стане українським. І постає питання: що буде далі?

У владних кабінетах часто малюють оптимістичні картинки і роздають нездійсненні обіцянки щодо звільнення та реінтеграції ОРДЛО, намагаючись максимально уникати будь-якої конкретики. Адже насправді ми майже нічого не знаємо про Донбас. Чи будуть на Донбасі фільтраційні табори? Хто заслуговує на амністію? Скільки людей житиме на вільному Донбасі? І чи врятують економіку регіону вільні економічні зони? Саме на ці запитання ми спробували дати відповідь у цьому дослідженні.

Перше і, можливо, найважливіше питання: скільки ж насправді людей живе в регіоні і скільки з них точно мають глибоко проросійські настрої? Шляхом адаптивної соціології ми з’ясували, що сьогодні близько 400 тис осіб на Донбасі можна вважати носіями відверто антиукраїнських поглядів.

Оцінки того, скільки зараз людей живе в ОРДЛО, різняться: 1,6 млн за версією України, 2,9 млн за версією окупаційних адміністрацій, 2,8 млн – дані ООН. Однак ця цифра незмінно меншатиме через цілу низку факторів. За нашими підрахунками, на окупованих територіях до 2031 року залишиться максимум 2 млн осіб.

Наразі відсутнє й чітке розуміння того, як встановлювати на територіях ОРДЛО перехідний мир після повернення регіону до складу України. Досвід збройних конфліктів у світі доводить неефективність масового покарання колаборантів, а заходи на зразок денацифікації теж навряд чи можна буде застосувати в українських реаліях.

Водночас міжнародний досвід засвідчує необхідність вирішення проблем на зразок появи партизанського підпілля і збройних протистоянь через переділ, зокрема, контрабандних потоків, що завжди процвітають на окупованих територіях. В подібних конфліктах є загроза появи підпільних армій, які тероризуватимуть мирне населення заради збереження чорних потоків. Чи готова наша правоохоронна система до цього — риторичне питання.

Контрабанда – одна з найбільших статей прибутків ОРДЛО, між тим економічна стратегія деокупації Донбасу, озвучена владою, наразі не містить жодних рішень щодо подолання цього явища. Натомість влада декларує створення на території регіону вільних економічних зон, які при детальному розгляді виглядають як роздача преференцій окремим представникам бізнесу. Заяви ж про створення на деокупованих територіях високотехнологічних виробництв не витримують жодної критики через відсутність для цього необхідної інфраструктури і – найголовніше – молодих креативних кадрів.

І головне питання: скільки грошей потрібно для того, аби Донбас знову став Україною? Українська влада відповіді на це не має. Цифра у $21 млрд, якою останнім часом послуговуються урядовці, при детальному розгляді виглядає значно заниженою. Її виведено на підставі досвіду відбудови Боснії і Герцеговини, що має меншу територію, аніж Донбас, менший масштаб зруйнованих промислових підприємств і не потерпає від екологічних проблем на зразок забруднення ґрунтових вод радіоактивними речовинами через підтоплення шахт. Беручи до уваги досвід подолання військових конфліктів в інших країнах, можна стверджувати, що російська агресія на Донбасі коштуватиме Україні загалом не менше $100 млрд. Цей же досвід свідчить, що без допомоги міжнародних донорів втілювати такі проекти практично нереально.

Українська ж влада досі лише декларує наміри розпочати переговори із міжнародними інституціями щодо збору коштів на реінтеграцію регіону. Або, якщо бути точнішими, ми говоримо про наміри поговорити про наміри.

Дослідження «Донбас став українським. Що далі?» є спільним проектом видання «Ділова столиця» та Українського інституту майбутнього. Матеріали дослідження виходитимуть на сайті «Ділової столиці» щодня з 12 до 16 квітня.