Самозайнятий українець — головний ворог держави

Зараз можливості для працевлаштування найгірші за останні десять років. За даними Держслужби зайнятості, в 2007-2008 рр. на одне вакантне робоче місце припадало три-чотири зареєстрованих безробітних, у 2009 р. - дев'ять, у 2010-2013 рр. - шість-сім, в 2014-му - знову дев'ять, а в 2015-му - вже 11. У нинішньому році, судячи з ситуації в економіці, можна очікувати подальшого погіршення.

Ще більш гнітючі цифри виявляються, якщо дивитися на статистику за зимові місяці. Традиційно навесні-влітку з'являється сезонна робота в різних галузях економіки - сільському господарстві, торгівлі, готелях та ресторанах, сфері послуг (розваги, турбізнес, транспорт) і т. д. Влітку-восени шукають тимчасових працівників підприємства харчопрому і будівельні компанії. А ось взимку специфічних сезонних робіт набагато менше. Тому саме зимові цифри дають уявлення про обсяг пропозиції постійних робочих місць зі стабільною зарплатою.

Взимку 2006/07 на одну вакансію малося п'ять претендентів, взимку 2007/08 - чотири, взимку 2008/09, коли українська економіка відчула шок від світової кризи, цей показник підскочив до 11, у наступні п'ять зим навантаження на одне вільне робоче місце становило вісім-десять чоловік, взимку 2014/15 - вже 13, а взимку 2015/16, як свідчать свіжі дані, за одну вакансію боролися 16 зареєстрованих безробітних (якщо врахувати незареєстрованих, цифра буде ще в кілька разів більше). Жодних навіть натяків на стабілізацію не видно. Дефіцит стійких робочих місць все більше посилюється.

Нинішня ситуація дуже схожа на ту, яка була на початку 1990-х, коли ринок праці переповнився шукають хоч якусь роботу. Тоді з телеекранів звучали гарні слова про розвиток приватного підприємництва. Проте для багатьох, якщо не для більшості звільнених працівників підприємств і галузевих інститутів практично єдиним виходом виявилася торгівля на ринку.

Зараз теж звучать слова про необхідність стимулювати самозайнятість населення у дрібному бізнесі.

Хоча ця проблема дійсно існує, але вона не піддається вирішення фіскально-силовими методами. Коли економіка зросте в кілька разів, а з нею - реальні зарплати і трудові пенсії, тоді збільшаться і доходи частнопредпринимательского сектора, оскільки вони прямо залежать від платоспроможного попиту населення. І тоді самозайняті самі будуть прагнути відкладати гроші на персоніфіковані пенсійні рахунки. Але поки економіка в занепаді, самозайнятість - це спосіб виживання, а не прибутковий бізнес. Особливо для біженців з окупованих територій. І держава повинна думати про те, як допомогти безробітним громадянам освоїти цей спосіб.

На відміну від 1990-х зараз можливості реалізуватися через самозайнятість більш широкі - за рахунок інтернет-ринку. Там можна продавати все, чим володієш і вмієш: товари, надаються послуги, виконуються роботи. Через форуми і співтовариства в соціальних мережах наймаються няні, здаються діти в приватні дитсадки, підбираються бригади будівельників і ремонтників, шукаються фрілансери у всілякі проекти, збувається продукція власного виготовлення (від меду з приватної пасіки до вишиванок) і перепродується чужа, налагоджуються контакти з іногородніми і зарубіжними постачальниками, покупцями та замовниками. Пошук роботи де-небудь в ЄС (від сусідньої Польщі до далекої Португалії) теж все частіше ведеться через інтернет, принаймні на початковій стадії.

Тобто державі сьогодні, замість того щоб дивитися на самозайнятих через фіскальну призму, потрібно всього цього вчити. Для безробітних, у першу чергу з числа біженців, влаштовувати безкоштовні курси. По суті, це були б уроки самопорятунку. І це той мінімум, який може дати держава.

Сільської праці обіцяють три стимулу

Розроблений Мінсоцполітики законопроект про реформування держуправління у сфері зайнятості населення пропонує ряд заходів для вирішення проблеми безробіття. У тому числі три заходи для стимулювання зайнятості на селі.

Перший стимул призначений для суб'єктів малого і середнього підприємництва, що здійснюють свою діяльність у сільській місцевості виключно у сфері виробництва товарів (продукції). Їм обіцяно право на відшкодування з держбюджету (можливо, за рахунок коштів міжнародної технічної допомоги) частини відсотків за банківськими кредитами, залученими на створення нових робочих місць. Для цього необхідно працевлаштування зареєстрованого безробітного на умовах безстрокового трудового договору на створене нове робоче місце з заробітною платою не меншою, ніж подвійний розмір мінімальної зарплати, встановленої законом.

Другий стимул - для молоді. Молодому працівнику, який уклав трудовий договір на строк не менше трьох років з підприємствами, установами, організаціями, розташованими в селах або селищах, надаватиметься житло на строк його роботи. А якщо він пропрацює там не менше десяти років, житло передадуть йому у власність. Перелік професій (спеціальностей), на які буде поширюватися ця норма, має бути затверджений Кабміном.

Третій стимул - для сільських роботодавців, які працевлаштовують молодь. Роботодавцю, який працевлаштовує в сільській місцевості молодого працівника з числа зареєстрованих безробітних на умовах повного робочого дня і тижня строком не менше ніж на два роки, обіцяно протягом одного року щомісяця компенсуватимуть фактичні витрати в розмірі єдиного внеску на загальнообов'язкове соцстрахування за цього працівника.

Також законопроект говорить про сприяння самозайнятості сільського населення шляхом стимулювання відкриття власного бізнесу в сільських населених пунктах, про розвиток сільського аграрного туризму, кластерів народних художніх промислів.

Детальніше про проблеми зайнятості читайте у темі "Коли влада переможе безробіття"