Реформа соцсфери стала найдорожчим пшиком Яценюка
У грошовому вираженні мова йде про 245 млрд грн. (без урахування власних витрат Пенсійного фонду), що більш ніж удвічі перевищує, наприклад, витрати на оборону і безпеку (114 млрд грн.). І це при тому, що з 2011 р. кількість пільговиків, облік яких веде Мінсоцполітики, скоротилося, за даними міністерства, більш ніж на чверть і на сьогодні становить 19,17 млн.
Але проблема в тому, що левова частка соціальних витрат - фінансування пенсійних виплат, яке в нинішньому році досягне 25% витрат держбюджету. Почасти це пов'язано з збільшенням дефіциту Пенсійного фонду за рахунок зниження ставки єдиного соціального внеску. Хоча касові розриви ПФ в останні 13 років і без того стабільно збільшувалися, а тому казні доводилося спонсорувати його все більшими сумами. Наприклад, якщо у 2003 р. на підтримку Пенсійного фонду йшло близько 58% від усіх соціальних видатків бюджету, то вже до 2014 р. ця частка перевищила 94% (в абсолютних цифрах - 75,8 млрд грн.). І справа тут не тільки в зростанні кількості пенсіонерів і зменшення кількості працюючих українців, які наповнюють ПФ. "Популістська політика уряду, особливо перед виборами, призвела до значного зростання зобов'язань держави перед пенсіонерами за рахунок роздачі спеціальних доплат до пенсії працівникам окремих категорій: суддям, шахтарям, державним службовцям та іншим. В тому числі і з цієї причини посилився дисбаланс в соціальній опіці різних вікових категорій. Так, на соціальний захист сім'ї, дітей та молоді зведений бюджет передбачав вдвічі, а в окремі роки і втричі менші витрати, ніж на пенсіонерів, ветеранів війни і праці, що свідчить про недалекоглядність влади", - каже експерт з питань соціальної політики Інституту суспільно-економічних досліджень Маріанна Онуфрик.
Втім, в передвиборні роки політики у влади роздавали бюджетні подачки не тільки пенсіонерам, а тому за рівнем навантаження соціалки на економіку можна сміливо визначати періоди, в які в Україні проходили вибори. Наприклад, у 2005 р. цей показник становив 9,05% ВВП (порівняно з 7,6% у 2006-му і 5,6% у 2004-му).
Зараз одна з найбільш швидкозростаючих соціальних статей видатків державного бюджету - фінансування комунальних субсидій. У нинішньому році на ці цілі передбачається витратити 35 млрд грн. (4,6% усіх витрат скарбниці). І віце-прем'єр - міністр регіонального розвитку, будівництва і ЖКГ Геннадій Зубко вже встиг повідомити, що цих грошей може не вистачити. Якщо тарифи будуть підвищуватися, то кількість одержувачів субсидій може вирости з 5,4 млн до 7 млн.
Тобто суть "реформи" звелася до того, що якщо раніше дотировался збитковий "Нафтогаз", то тепер його вивели на беззбитковий рівень, закачуючи в компанію через механізм субсидій набагато більші кошти. Точно так само зростає бюджетна підтримка Пенсійного фонду. Не потрібно бути великим економістом, щоб зрозуміти - в нинішній ситуації соціальне навантаження на бюджет буде тільки збільшуватися. І виною тому-цілковита бездіяльність влади, як нинішньої, так і попередньої, за проведення реформ. Нова якісна пенсійна система дозволила б в осяжній перспективі знизити навантаження на Пенсійний фонд. Введення медичного страхування позбавило би бюджет від необхідності оплачувати, наприклад, пільги інвалідам, а реформа житлово-комунального господарства і "Нафтогазу" - комунальні субсидії. Однак кожен новий уряд обирає зручну йому тактику тимчасових, ще глибше заганяючи бюджету в глухий кут.
Про те, як вирішуються проблеми з липовими пільговиками, читайте тут
