Реформа армії почнеться тільки після нового наступу

Фактично реальні реформи у ЗС України старотовали з початком військових дій на Донбасі, коли в країні була проведена наймасштабніша з часів Другої світової війни передислокація військ в Європі, збільшилася, завдяки йдуть одна за одною хвилях мобілізації, чисельність армії, війська стало поставлятьса небачена досі кількість ОВТ, а бойова підготовка поступово переходить з паперу на полігони і в навчальні центри.

Одночасно до потреб сьогоднішнього дня почали приводити законодавство у сфері безпеки і оборони. Так, наприклад, навесні цього року указами президента було затверджено рішення РНБО "ПРО Концепцію розвитку сектору безпеки і оборони України" і "Про Стратегічному оборонному бюлетені України", в яких законодавчо закріплені основні завдання реформування ЗСУ. У цих документах, зокрема, зазначається, що процес планується проводити в два етапи (до кінця 2017 р. і до кінця 2020 р.) і здійснити в рамках єдиних підходів до формування оборонного потенціалу держави.

Стандарти

Для багатьох словосполучення "стандарти НАТО", постійно фігурує в прив'язці до військової реформи, є великою загадкою: що це і навіщо воно потрібно в українських збройних силах? Цим не цілком точним терміном у нас позначаються стандартизационные угоди (Standardization Agreement, STANAG), прийняті в Альянсі для уніфікації збройних сил всіх його 28 учасників. Вони дозволяють найбільш ефективно здійснювати спільне управління силами і засобами військ країн НАТО, проведення спільних операцій і місій, бойову підготовку, технічне оснащення збройних сил, розроблення та виробництво озброєння і військової техніки і т. п.

У той же час самі члени Альянсу не завжди користуються цими стандартами. Кожна країна — член НАТО має і свою власну національну систему стандартизації, яка відрізняється від общенатовской. Так, наприклад, США і Великобританія планують військові операції за своїм оперативним стандартам. Але при діях у складі контингенту НАТО вони керуються загальними стандартами. З іншого боку, в Україні існують свої стандарти, набагато жорсткіше тих, якими користуються в країнах — членах Альянсу. Тому впровадження STANAG в українській армії не означає скасування вітчизняної системи стандартизації. Мова йде про заміну лише тих її складових, які дійсно поступаються прийнятим в Альянсі і є явно застарілими. Також слід розуміти, що такі заходи дадуть конкретний результат лише тоді, коли вони будуть здійснюватися не на папері, а на практиці, і виконуватися на всіх рівнях: від рядового до генерала.

Але якщо розглядати перспективи реформування нашої армії з натовського зразка, нескладно випробувати когнітивний дисонанс. З одного боку, вище політичне і військове керівництво країни регулярно звітує про те, що Україна активно впроваджує у своїх збройних силах "стандарти НАТО" і що незабаром — вже у 2020 р. — ми зможемо побачити нову модель військового устрою держави. З іншого боку, ці прогнози виглядають трохи менше, ніж казково. Сьогодні військові реформи наштовхуються на запеклий опір старої системи, оскільки, зокрема, погрожують їй перебудовою і, отже, втратою бюджетних надходжень і втратою корупційної ренти у ряді схем. Кадри, як відомо, вирішують все. Але ні повністю оновити вищий офіцерський склад у такі стислі терміни, ні провести ретельне чищення без відповідної правової бази неможливо.

Трастові фонди

Аналогічна ситуація складається і з трастовими фондами НАТО, запущеними в 2014 р. для надання допомоги Україні в реформуванні армії та інших питаннях. Зокрема, були створені трастові фонди для модернізації систем зв'язку і автоматизації ВСУ, перепідготовки та соціальної адаптації військовослужбовців — учасників АТО, фізичної реабілітації (протезування) поранених, реформування систем логістики та стандартизації ВСУ, а також боротьби з кіберзлочинністю. Незважаючи на величезну галас в пресі, яка супроводжувала процес їх запуску, після більше року присутності цих фондів в Україні про результати їх роботи сказати майже нічого. Пояснити таку ситуацію можна, по-перше, тим, що до сьогоднішнього дня потенціал більшості трастових фондів НАТО використовувався не в повному обсязі, а деякі з них взагалі не працювали. Це наслідок того, що до останнього часу в уряді не було органу, який координував би діяльність цих фондів з силовими та іншими відомствами України. Крім того, діяльність трастових фондів гальмувалася через бюрократичну тяганину, яка панує в українських державних інституціях і, зокрема, в Міноборони. Радники, надіслані з Альянсу, бачать атавістичний страх пострадянського чиновника перед іноземцем. Крім того, вони відкрито говорять про слабку ініціативності українців, повільному виконанні затверджених програм, обмеження доступу до департаментам Міноборони і Генштабу, а також про проблеми з налагодженням контактів з контрагентами та отриманням необхідної інформації. І лише нещодавно, із змінами в уряді, почалися зрушення. Йдеться про віце-прем'єр-міністра з питань європейської та євроатлантичної інтеграції Іванні Климпуш-Цинцадзе, яка буде відповідати в тому числі за координацію діяльності трастових фондів НАТО і українських силових відомств.

З іншого боку, не слід перебільшувати ефект від діяльності трастових фондів, оскільки лише деякі з них безпосередньо стосуються процесу військової реформи і тому не можуть кардинально вплинути на її результат. У цілому, говорячи про проблематику військового реформування в Україні за стандартами НАТО, слід виділити єдина суттєва перешкода — саботаж з боку армійських "консерваторів", для яких реформа означає логічне завершення і схем, і кар'єр. Слід також зазначити, що хоча впровадження стандартів НАТО і становить для держави велику цінність і користь, при цьому необхідно розуміти, що ні звід STANAG, ні трастові фонди не є тією чарівною паличкою, яка зробить нашу армію непереможною.

Прийняття до нескінченності

На сьогодні НАТО STANAG налічує 1300 документів, і цей перелік не є вичерпним. Він охоплює величезне коло питань — від калібрів стрілецької зброї до калорійності і упаковки сухпайків. І навіть правил оформлення формулярів. Тому тут виникає цілком логічне запитання: чи варто нашій країні в нинішніх умовах братися за дорогі і очікувано нескінченні військові реформи з натовського зразка? Відповідь проста — безумовно. Тому що реформування української армії з цим стандартам хоча і не гарантує нам членство в НАТО, але точно прискорить створення высокобоеспособной армії, в якій кожен військовослужбовець — це насамперед професіонал, навчений воювати, експлуатує сучасне ОВТ і не думає про те, як прогодувати свою сім'ю і де знайти для неї житло. І, очевидно, не без прицілу на бонуси для своєї репутації наші влади періодично озвучують число досягнень в цій сфері — на даний момент 65 стандартів.

У той же час варто відзначити, що роботи над впровадженням STANAG тривають і в країнах — членах Альянсу. В силу об'єктивних причин обсяг цих робіт у східноєвропейських країн більше, але, як неважко зрозуміти, цей процес просто неможливо завершити ніде — поки існує НАТО.